Постанова № 46894003, 13.07.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року Чернігів Справа № 825/758/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Уляничеві М.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про стягнення бюджетного відшкодування та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, в якому просить стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 226721,00 грн. та пеню в сумі 46217,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним 21.06.2010 було подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 226721,00 грн., проте вказана сума платнику податків не відшкодована.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позовні вимоги позивача про стягнення бюджетного відшкодування є безпідставними, оскільки пропущений строк для проведення перевірки заявлених у податковій декларації даних.

Представник Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що відповідач виконуючи покладені на нього функції, не порушував норм діючого законодавства, а також права чи законні інтереси позивача. Також зазначив, що висновку на відшкодування податку на додану вартість позивачу за травень 2010 року в сумі 226721,00 грн. Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області не надавала.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 08.11.2007 та взята на облік до ДПІ у м. Чернігові як платник податків, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом від 15.07.2013 та копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 10010988861 від 08.04.2008.

21.06.2010 позивачем електронною поштою було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, в якій було задекларовано наступні показники: рядок 9 «усього податкових зобовязань» - 0,00 грн.; рядок 17 «усього податкового кредиту» - 88517,00 грн.; рядок 18.2 «відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» - 88517,00 грн.; рядок 22.2 «до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» - 88517,00 грн.; рядок 23 «залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» - 247578,00 грн.; рядок 22 «залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23 - рядок 20)» - 247578,00 грн.; рядок 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» - 226721,00 грн., у т.ч. у рядок 25.1 «на рахунок платника у банку» - 226721,00 грн.; рядок 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду» - 20857,00 грн.

Згідно додатків № 3 та № 4 до вказаної податкової декларації, позивачем також було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 226721,00 грн., визначеного у податковій декларації та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Однак, листом від 21.06.2010 № 8148/Я/28-109 позивачу було повідомлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, подана електронною поштою 21.06.2010, не визнана як податкова звітність тому, що заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

На підставі пункту 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено перевірку з питань своєчасності подання позивачем декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 22.09.2010 року, яким встановлено порушення абзацу «а» та абзацу «б» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: фактично податкова декларація не подана.

На підставі вищевказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003631740/0 від 28.10.2010, яким визначено позивачу суму штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 у справі № 2а/2570/780/2011, що набрала законної сили, зазначене податкове повідомлення-рішення визнано нечинним та встановлено, що невизнання Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року є протиправним, а податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року вважається такою, що була подана.

10.07.2013 та 28.11.2013 позивач звертався до відповідача з листами про проведення виплати бюджетного відшкодування за травень 2010 року у розмірі 226721,00 грн., проте коштів відповідачем повернуто не було.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діючого на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Підпункт 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачає, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

За змістом підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Судом встановлено, що позивачем дотримано процедуру декларування та заявлення до повернення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, при цьому податковий орган, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, у даному випадку, як-то передбачено приписами підпунктів 7.7.1 -7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проте, як встановлено в судовому засіданні, податковим органом не було проведено ні документальної невиїзної чи у разі обґрунтованих сумнівів виїзної перевірок щодо достовірності задекларованих даних позивачем у строк, визначений законодавством, не надано відповідного висновку, як і не надіслано податкового повідомлення з зазначенням підстав для відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Крім того, позивачем було надано, а судом досліджено наявні в матеріалах справи документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у квітні 2010, а саме: договір комісії на продаж товару на експорт № 2/02 від 05.02.2010, укладений між позивачем та приватним підприємством «Агропродопт», ВМД №102000009/0/011287 від 14.04.2010, ВМД №102000009/0/011216 від 09.04.2010, ВМД №102000009/0/011398 від 21.04.2010 загальна фактична вартість 1429138,96 грн., податкові накладні № 252, №М/01123 від 13.04.2010, № 21 від 08.04.2010 на загальну суму 1360324,00 грн. (в тому числі ПДВ 226720,67 грн.).

Всі вказані податкові накладні було включено до реєстру виданих та отриманих накладних за квітень 2010, а ПДВ у вказаній сумі в ціні товару також оплачено в квітні, що підтверджується виписками з ВАТ ВТБ БАНК Чернігівське відділення № 1 м. Чернігів.

Отже, здійснені позивачем господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача у відповідності до чинного законодавства, в звязку з чим суд вважає, що у ФОП ОСОБА_4 наявні правові підстави для отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за травень 2010 у розмірі 226721,00 грн.

Таким чином, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що ненадання відповідного висновку Державною податковою інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на суму податку на додану вартість, заявлену в податковій декларації та не відшкодування сум бюджетного відшкодування є необґрунтованим та протиправним, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на його користь бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 226721,00 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення суми пені в розмірі 46217,07 грн., то суд зазначає таке.

Дійсно, відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, на яку посилається позивач, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Тобто, як вбачається з вказаної норми, нарахування пені передбачено саме при погашенні основної суми заборгованості, оскільки саме в такому разі можна визначити розмір пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи питання наявності правових підстав для відшкодування визначених сум податку по суті тільки вирішується, оскільки між сторонами існує спір щодо повернення коштів з Державного бюджету України.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми пені за прострочення відшкодування податку на додану вартість в розмірі 46217,07 грн. заявлена передчасно, а тому не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково.

Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому враховуючи задоволення позову частково, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України решта суми судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 341,04 грн.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 226721 (двісті двадцять шість тисяч сімсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (рахунок 31216206784002, отримувач УК у м. Чернігові, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) решту суми судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 341,04 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.О. Непочатих