Постанова № 46891643, 10.07.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 607/4493/15-а

10 липня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Данилевич Н.А.

при секретарі судового засідання Стасюк А.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, визнання постанови незаконною, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (надалі відповідач) про визнання дій протиправними, визнання постанови незаконною, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.02.2015 року він, керуючи власним автомобілем, був зупинений працівниками ДАІ, якими, належний йому транспортний засіб було затримано та переміщено на спецмайданчик з наступним прийняттям його на відповідальне зберігання. Внаслідок даного затримання, позивачем було понесено витрати за послуги евакуатора та за зберігання автомобіля на спецмайданчику тимчасово затриманих транспортних засобів в сумі 1235,00 грн.. Підставою для затримання належного ОСОБА_1 автомобіля стала постанова державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 16.02.2015 року ВП №45423910 про розшук майна боржника, винесена в рамках виконавчого провадження при примусовому виконанні постанови ВДАІ в Тернопільській області №535191 від 03.10.2014 року в справі про адміністративне правопорушення. Проте, дана постанова №535191 від 03.10.2014 року була оскаржена позивачем до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та скасована рішенням від 27.10.2014 року. У звязку з цим, позивач просить визнати постанову ВП №45423910 від 16.02.2015 року про розшук майна боржника такою, що суперечить чинному законодавству, дії чи бездіяльність державного виконавця протиправними, а також, відшкодувати завдані йому матеріальні збитки в сумі 1235,00 грн. та моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві та просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення, та пояснив, що постанова ВП №45423910 від 16.02.2015 року про розшук майна боржника та дії державного виконавця є цілком правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки, станом на 22.02.2015 року у другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції були відсутні будь-які підтверджуючі документи, які б давали підстави для завершення виконавчого провадження №45423910. Лише 23.02.2015 року ОСОБА_1 було предявлено відповідачу постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.10.2014 року про скасування постанови ВДАІ в Тернопільській області №535191 від 03.10.2014 року та, відповідно до ст.ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У звязку з цим, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та зясувавши всі обставини справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 03.10.2014 року ДАІ в Тернопільській області було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення №535191, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф в сумі 255,00 грн. (а.с.32).

11.11.2014 року вищезазначена постанова була направлена ВДАІ м. Тернополя для примусового виконання до другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (а.с.52-53).

12.11.2014 року державним виконавцем другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45423910 з примусового виконання постанови ВДАІ №353191 від 03.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510,00 грн. та надано боржнику строк для добровільного виконання до 18.11.2014 року (а.с.54).

На постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2014 року ВП №45423910 боржник не відреагував, та станом на 27.11.2014 року у другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції були відсутні будь-які підтверджуючі документи про сплату штрафу, чи рішення суду про скасування постанови ВДАІ №353191 від 03.10.2014 року, чи будь-які інші підстави для завершення виконавчого провадження №45423910.

Відтак, 27.11.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.58). З метою виявлення за боржником зареєстрованого рухомого та нерухомого майна, відкритих рахунків у банках чи інших фінансових установах, державним виконавцем було надіслано запити у відповідні установи. З отриманих відповідай встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно, рахунки у банках чи інших фінансових установах. Згідно відповіді УДАІ УМВСУ в Тернопільській області за боржником зареєстровані транспортні засоби (а.с.55-56).

13.02.2015 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі, однак перевірити майновий стан виявилось неможливим, транспортні засоби, які належать боржнику не виявлено, про що складено відповідний акт (а.с.60).

На підставі ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 16.02.2015 року винесено постанову про розшук майна боржника (а.с.61).

Усі вищезазначені постанови державного виконавця були надіслані сторонам виконавчого провадження, що підтверджується копіями супровідних листів: №34/46208-17 від 12.11.2014 року, №34/49013/17 від 27.11.2014 року та №30/4777/17 від 16.02.2015 року та витягами з журналу реєстрації вихідної кореспонденції другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.10.2014 року у справі №607/16957/14-а було скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення АА2 №535191 від 03.10.2014 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1. ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень (а.с.5-6).

23.02.2015 року у другий відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_1 предявлено вищезазначену постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.10.2014 року.

Після отримання даної постанови, державним виконавцем 23.02.2015 року, керуючись п.4.ч.1. ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.63).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

Відповідно до ч.1. ст.11 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 17 Закону №606-ХІV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом; відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, серед іншого, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону №606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів, з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина пята статті 25 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 31 Закону №606-ХІV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частинами 1 та 2 ст.57 Закону №606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, окрім іншого, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до вимог ч.1. ст. 40 Закону №606-ХІV у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Згідно ч.5. ст.12 Закону №606-ХІV сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, суд приходить до переконання, що дії державного виконавця спрямовані на примусове виконання постанови ВДАІ №353191 від 03.10.2014 року здійснені ним згідно вимог чинного законодавства. Інформація про оскарження ОСОБА_1 постанови ВДАІ №353191 від 03.10.2014 року в судовому порядку не була отримана другим відділом Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції з незалежних від відповідача причин. А тому, суд не може задовольнити вимоги позивача щодо визнання дій державного виконавця протиправними та визнання постанови ВП №45423910 від 16.02.2015 року про розшук майна боржника незаконною.

Відповідно, і не підлягають до задоволення вимоги позивача щодо відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.1 ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 128, 158, 163-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, визнання постанови незаконною, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяДанилевич Н.А.

копія вірна

СуддяДанилевич Н.А.