Постанова № 46891588, 29.04.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1027/15-a

29 квітня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Данилевич Н.А.

при секретарі судового засідання Стасюк А.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції фонду соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості (далі позивач, Тернопільський МРЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 655,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 26.10.2004 року надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. В подальшому Тернопільський МРЦЗ при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, виявив, що відповідач на період отримання допомоги по безробіттю була зареєстрована, як фізична особа-підприємець з 21.06.2005 року, отже була зайнятою. Тому, відповідач у розумінні ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» відносилася до категорії зайнятого населення, одночасно перебуваючи на обліку в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості, як безробітна та незаконно отримала суму матеріального забезпечення. За період з 21.06.2005 року по 07.11.2005 року їй виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 655,00 грн. Відповідачу була направлена претензія про повернення допомоги по безробіттю, проте сума виплаченої допомоги добровільно не сплачена. Тернопільському МРЦЗ. Відтак, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 вищезазначені кошти в сумі 655,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві та просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 19.10.2004 року звернулася із заявою до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні і 26.10.2004 року отримала статус безробітного, що підтверджується її заявою від 26.10.2004 року та персональною карткою №190111804101900003. Відповідно до поданої відповідачем заяви про надання їй статусу безробітного, нею зазначено, що вона не зареєстрована субєктом підприємницької діяльності (а.с.15-16).

Тернопільським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю. Протягом періоду з 21.06.2005 року по 07.11.2005 року їй виплачено 655,00 грн. матеріального забезпечення, що підтверджується довідкою позивача №1901153 від 10.03.2015 року (а.с.14).

Згідно протоколу засідання комісії з розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №01 від 02.02.2015 року, секретарем комісії було надано інформацію про те, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) була зареєстрована, як підприємець з 21.06.2005 року по 07.11.2005 року, тобто, під час перебування на обліку в центрі зайнятості. Комісією вирішено провести звірку даної інформації безпосередньо у державного реєстратора та по результатах прийняти відповідні рішення (а.с.18-19).

Наказом від 03.02.2015 року №18 «Д» «Про розслідування страхових випадків» забезпечено перевірку факту реєстрації, як субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (а.с. 17).

Згідно акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 17.02.2015 року зясовано, що перебуваючи на обліку в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості, ОСОБА_2 зареєструвалася фізичною особою - підприємцем, тобто була зайнятою, що підтверджується даним актом (а.с.11) та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по відповідачу (а.с.12).

У звязку з виявленими обставинами, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості прийнято наказ від 11.03.2015 р. № 43 «Д» про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2 за період з 21.06.2005 року по 07.11.2005 року в розмірі 655,00 грн. (а.с.13), та направлено відповідачу повідомлення від 11.03.2015 року №07/1121 (а.с.8) та претензію від 25.03.2015 року № 07/1287 про повернення вказаних коштів (а.с.7). На момент звернення позивача до суду із даним позовом, вищезазначені кошти відповідачем в добровільному порядку не сплачено. Наказ Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 11.03.2015 р. № 43 «Д» «Про повернення коштів», ОСОБА_2 не оскаржений.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття регулює Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI).

Відповідно до ст. 4 Закону № 5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно п. 2 ст. 1 Закону № 5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 45 Закону №5067-VI визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р., № 1533-III з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 1533-III) встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Стаття 7 цього ж Закону визначає, що видами забезпечення за цим Законом, серед іншого, є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Розмір допомоги по безробіттю визначений у статті 23 цього Закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу передбачений Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №307 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136 (далі Порядок №307).

Пунктом 5.5 Порядку №307 визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою (пункт 6.14 Порядку № 307).

Відповідно до пунктів 2, 4, 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 р. за № 232/16248 (далі Порядок № 60/62), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункти 7, 9 Порядку № 60/62).

У період отримання допомоги по безробіттю (з 21.06.2005 року по 07.11.2005 року) ОСОБА_2 зареєструвалася, як фізична особа підприємець, та не повідомила Тернопільський МРЦЗ про обставини, що впливають на умови виплати даної допомоги.

Зважаючи на викладене, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідач неправомірно отримувала допомогу по безробіттю від центру зайнятості та не повернула її в добровільному порядку, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Пушкіна, 5/88, м.Тернопіль, 46024) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (вул. Текстильна, 1Б, м.Тернопіль, 46010) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 655,00 грн. (шістсот пятдесят пять гривень) на р/р №37171300901002, МФО 838012, банк ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 14029303.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддяДанилевич Н.А.

копія вірна

СуддяДанилевич Н.А.