Постанова № 46890751, 09.07.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1603/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Носенка М.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Граніт-Агро, третя особа: Семенівський районний центр зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2015 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства Граніт-Агро про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 24527,78 грн та пені у розмірі 735,90 грн, посилаючись на порушення відповідачем вимог статей 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, що полягає у незабезпеченні нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів у 2014 році.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Ухвалою суду від 09 червня 2015 року до участі у справі залучено Семенівський районний центр зайнятості у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача /а.с. 73-74/.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що Приватне підприємство Граніт-Агро подавало до Семенівського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансії за формою 3-ПН. Відповідач також вказував на те, що до його обовязку не належить пошук інвалідів з метою їх працевлаштування.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, надіславши клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника /а.с. 88/.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідачем 14 лютого 2015 року до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, вх. №1789 /а.с. 4/.

За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2014 році становила 90 осіб, фонд оплати праці штатних працівників 2207500,00 грн; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" чотири особи, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2014 рік три особи.

Посилаючись на те, що Приватне підприємство Граніт-Агро у 2014 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обовязку зі сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 24527,78 грн та пені у розмірі 735,90 грн /а.с. 5/.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно положень статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції .

Як визначено у частині четвертій статті 217 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 зазначеного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобовязано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною третьою статті 18 Закону чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - інформація) заповнюється роботодавцями та подається до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Згідно інформації Семенівського районного центру зайнятості від 01-12/740 від 22.06.2015 відповідач протягом 2014 року не подавав звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН /а.с. 81/.

Разом з тим, вказана інформація служби зайнятості спростовується наступним.

До травня 2014 року на підприємстві відповідача працювало три особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до наказів директора Приватного підприємства Граніт-Агро ОСОБА_3 від 16.05.2014 №80 та від 16.12.2014 №231, на підприємстві з травня та з грудня виділено та створено робочі місця для працевлаштування інвалідів на посаду підсобного робітника /а.с. 16, 17/.

Із наданих відповідачем звітів судом встановлено, що Приватне підприємство Граніт-Агро у період з травня по грудень 2014 року повідомляв службу зайнятості про наявність вакансій підсобний робітник. Звіти за формою 3-ПН направлялись до Семенівського районного центру зайнятості засобами поштового звязку, що підтверджується відповідними фінансовими чеками та описами вкладення /а.с. 18-58/.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач вчинив усі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів, не допускав відмови в укладенні трудового договору інвалідам з мотивів інвалідності, тому правові підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів відсутні.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем доведено той факт, що ним виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: створено робоче місце для працевлаштування інваліда та щомісячно протягом 2014 року та повідомлено державну службу зайнятості про створення робочого місця для інваліда та про потребу в його працевлаштуванні.

Відтак, за відсутності в діях відповідача вини у вчиненні господарського правопорушення, відсутні підстави для стягнення з Приватного підприємства "Граніт-Агро" адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року у справі №21-81а13, що враховується судом з огляду на приписи частини другої статті 161, статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

За відсутності документального підтвердження понесених сторонами у справі судових витрат, питання щодо їх розподілу суд не вирішує.

Керуючись статтями 7-11, 41, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Граніт-Агро, третя особа: Семенівський районний центр зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 липня 2015 року.

Суддя С.С. Бойко