Постанова № 46890103, 10.02.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року

15:30

Справа № 808/8351/14

Провадження № ДО/808/1144/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод»

до Маріупольської об’єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкової вимоги

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.11.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» (далі – позивач, ПАТ «МТЗ») до Маріупольської об’єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області (далі – відповідач, Маріупольська ОДПІ) про (відповідно до уточненого адміністративного позову) скасування податкової вимоги Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 02.07.2014 №3037-25.

Ухвалою суду від 28.11.2014 позовна заява була залишена без руху до 21 січня 2015 року для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

Ухвалою суду від 21.01.2015 відкрито провадження по зазначеній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.02.2015.

Позивач у судове засідання не з’явився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі. Згідно з позовною заявою просить скасувати податкову вимогу Маріупольської ОДПІ від 02.07.2014 №3037-25. На обґрунтування позову зазначає, що, відповідно до розпорядження №1053-р від 30.10.2014 Кабінету Міністрів України, яке винесено на підставі Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон №1669-VII), затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі – Перелік населених пунктів). Так, до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого під номером 20 внесено м. Маріуполь. Відповідно до додатків до податкових декларацій №9001535133 та №9001535321 від 23.01.2014, які були подані позивачем до відповідача,всі земельні ділянки розташовані на території міста Маріуполя, у зв'язку із чим ПАТ «МТЗ» з 14.04.2014 звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Таким чином, оскільки на підставі ст.6 Закону № 1669-VII у ПАТ «МТЗ» з 14.04.2014 відсутній обов'язок щодо сплати за користування земельними ділянками, відповідно у позивача відсутній податковий борг зі сплати за користування земельними ділянками, а податкова вимога №3037-25 від 02.07.2014 підлягає скасуванню як така, що суперечить ст.6 Закону № 1669-VII. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі. Також, відповідач направив до суду письмові заперечення на позов. На обґрунтування правомірності прийнятої податкової вимоги №3037-25 від 02.07.2014 зазначає, що посилання позивача на Закон України№ 1669-VII та розпорядження KMУкраїни №1053-р є недоцільним на підставі наступного. Дійсно, розпорядженням КМ України № 1053-р було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, де у п. 20 одним з таких населених пунктів визначено місто Маріуполь. Проте, відповідно до розпорядження KMУкраїни № 1079-р від 05.11.2014 «Про зупинення дії розпорядження KMУкраїни від 30.10.2014 №1053» зупинено дію даного розпорядження. Таким чином, діючий на теперішній час перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція відсутній, що не дає права ПАТ «МТЗ» посилатися на Закон №1669 при сплаті податкових зобов'язань з орендної плати за землю та податку за землю. Також, зазначає, що податкова заборгованість з земельного податку з юридичних осіб та з орендної плати з юридичних осіб виникла внаслідок самостійно нарахованих позивачем податкових зобов’язань із зазначеного податку відповідно до поданих податкових розрахунків (зазначені у запереченнях). Загальна сума наявної у боржника заборгованості складає 186470,76 грн. Отже, позиція ПАТ «МТЗ» щодо відсутності правових підстав для винесення оскаржуваної податкової вимоги № 3037-25 від 02.07.2014 є необґрунтованою та безпідставною.Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський термічний завод» (код ЄДРПОУ 20391907) зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області як юридична особа 10.02.1998, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №322097 та платником податків і зборів, передбачених чинним законодавством.

Згідно з розрахунком відповідача, наведеного у запереченнях на позов, наявна у ПАТ «МТЗ» заборгованість з податку на додану вартість складає 75 582,09 грн., яка виникла внаслідок подання податкових декларацій із зазначеного податку: №9032374298 від 06.06.2014, №9040238697 від 30.07.2014, №9044040466 від 01.06.2014, №9045789724 від 08.08.2014, №0008791500 від 26.08.2014, №9051329344 від 08.09.2014.

Також, 23.01.2014 до Маріупольської ОДПІ було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2014 рік (вхідний №9001535321).

23.01.2014 позивачем було подано податкову декларацію з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік (вхідний №9001535133).

Відповідно до графи 5 декларації №9001535321 від 23.01.2014 ПАТ «МТЗ» нарахувало за 2014 рік суму земельного податку у розмірі 3 357,10 грн. зі сплатою щомісячно суми у розмірі 279,76 грн.

Відповідно до графи 13 декларації №9001535133 від 23.01.2014 ПАТ «Маріупольський термічний завод» нарахувало за 2014 рік суму орендної плати за землі державної або комунальної власності у розмірі 329 311,44 грн. зі сплатою щомісячно суми у розмірі 27 442,62 грн.

Загальна сума заборгованість з земельного податку з юридичних осіб складає 1119,05 грн., з орендної плати з юридичних осіб – 109 769,63 грн.

Відповідачем було сформовано на направлено позивачу податкову вимогу за формою «Ю» № 3037-25 від 02.07.2014, яка отримана відповідачем.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративним позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно до п.п.14.1.72. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 286.2. статті 282 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як було встановлено матеріалами справи 23.01.2014 до Маріупольської ОДПІ позивачем було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2014 рік (вхідний №9001535321) та 23.01.2014 податкову декларацію з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік (вхідний №9001535133).

Доказів сплати у повному обсязі, визначених податкових зобов’язань позивачем не надано.

Загальна сума заборгованість з земельного податку з юридичних осіб складає 1 119,05 грн., з орендної плати з юридичних осіб – 109 769,63 грн.

Крім того, пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів сплати у повному обсязі, визначених у податкових деклараціях податкових зобов’язань з податку на додану вартість відповідачем не надано.

Заборгованість з податку на додану вартість складає 75 582,09 грн., яка виникла внаслідок подання податкових декларацій із зазначеного податку: №9032374298 від 06.06.2014, №9040238697 від 30.07.2014, №9044040466 від 01.06.2014, №9045789724 від 08.08.2014, №0008791500 від 26.08.2014, №9051329344 від 08.09.2014.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно доп.п. 20.1.19. п. 20.1. ст.20 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувані суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною РеспублікоюКрим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із приписами п. 87.1.-87.2. ст. 87 цього кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошт и, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 59.3 ст.59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Позивачем було сформовано податкову вимогу за формою «Ю» №3037-25 від 02.07.2014, яка отримана відповідачем.

Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, суд приходить до висновку про наявність у позивача податкового боргу, що підтверджується вищенаведеним.

Щодо посилання ПАТ «МТЗ» на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669 від 02.09.2014 та розпорядження KM України № 053-р від 30.10.2014, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону №1669 територією проведення антитерористичної операції визнається територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»» №405/2014 від 14.04.2014.

Статтею 7 Закону № 1669 визначено, про необхідність скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, де у п. 20 одним з таких населених пунктів визначено місто Маріуполь.

Проте, відповідно до розпорядження KM України «Про зупинення дії розпорядження KM України від 30.10.2014 №1053» №1079-р від 05.11.2014 зупинено дію даного розпорядження.

Отже, діючий на теперішній час Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція відсутній, що в свою чергу, не позбавляє обов’язку ПАТ «МТЗ» сплачувати податкові зобов'язання з орендної плати за землю та податку за землю.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначає про відсутність у нього обов’язку сплачувати земельний податок, тоді як спірна податкова вимога містить у собі, також, узгоджені податкові зобов’язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача про наявність у позивача податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб та з орендної плати з юридичних осіб та про обов’язок його сплатити, а відтак відсутні підстави для скасування податкової вимоги № 3037-25 від 02.07.2014.

Враховуючи положення статті 94 КАС України та частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням сплаченого позивачем судового збору у розмірі 560 грн. 28 коп., стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1266 грн. 72 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 128, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» про скасування податкової вимоги Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 02.07.2014 №3037-25 - відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» (код ЄДРПОУ 20391907) до Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 72 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко