Постанова № 46889616, 08.07.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2015 рокум. Ужгород№ 2a-0770/177/12

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Лумей В.Г.,

за участю:

позивача: Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області , представник - ОСОБА_1,

відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, представник - не з'явився,

відповідача 2: Приватного підприємства "Версант", представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства "Версант" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 08 липня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 липня 2015 року.

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та до приватного підприємства "Версант" про стягнення заборгованості в сумі 602501,26 грн., з кожного по 301 250,63 грн.

01.07.2010 року між ФОП ОСОБА_2 та ПП „Версант" було укладено договір №01/07/10 купівлі-продажу, згідно якого у липні 2010 року ОСОБА_2В придбав у ПП «Версант» товар та здійснив перерахунок коштів на розрахункові рахунки ПП «Версант».

21.09.2010р. ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено невиїзну документальну перевірку ПП „Версант" в ході якої встановлено, що за юридичною адресою підприємство та його посадові особи не знаходяться, підприємство не має власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів. В свою чергу ОСОБА_2, скористався отриманими від ПП «Версант» первинними документами, для формування показників податкового обліку всупереч тому, що такі документи не підтверджують реальні господарські операції, а тому не можуть вважатися первинними документами. Відтак, позивач вважає вищезазначений правочин недійсним та, як наслідок, просить суд стягнути з відповідачів кошти.

17.01.2012 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду (суддя Дору Ю.Ю.) відкрито провадження у даній справі.

20.08.2012 року провадження у адміністративній справі №2а-0770/177/12 було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі № 2а-0770/2359/12 за позовом ДПІ у м. Ужгороді до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та до приватного підприємства " Версант" про визнання договору недійсним.

30.04.2015 року Розпорядженням керівника апарату Закарпатського окружного адміністративного суду про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №87, у звязку із припиненням повноважень судді Дору Ю.Ю., справу передано на розгляд судді Микуляк П.П.

06.05.2015 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду провадження у даній адміністративній справі було поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд такі задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені судом належним чином. Подали заперечення проти позовних вимог (а.с.80-86), додатково представником ПП «Версант» було подано заяву про розгляд справи без його участі (а.с.203).

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у м. Ужгороді було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 28.11.1996 року по 31.07.2011 року. За результатами вказаної перевірки складено Акт від 20.09.2011 року №2151/17-319/НОМЕР_1 (а.с.7-34).

В Акті перевірки вказано, що протягом липня 2010 року ФОП ОСОБА_2 придбав у ПП «Версант» товар, а саме: овочі та фрукти в асортименті на загальну суму 301250,63 грн. Оплата за отримані товари здійснювалась згідно договору Покупцем шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок Продавця. Товар від постачальника до покупців доставляв ФОП ОСОБА_2 на власному вантажному автомобілі.

21.09.2010 року ДПІ у Франківському районі м. Львова була здійснена невиїзна документальна перевірка ПП «Версант», за результатами якої було складено Акт від 21.09.2010 №4336/23-4/36828580 (Т.1, а.с. 35-42), де зазначено, що за юридичною адресою дане підприємство та його посадові особи не знаходяться, власні офісні приміщення, виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби у підприємства відсутні.

Позивачем був зроблений висновок, що операції здійснювалися через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Позивач стверджує, що ФОП ОСОБА_2 скористався отриманими від ПП «Версант» первинними документами для формування показників податкового обліку, проте такі документи не можуть підтвердити реальність господарських операцій, а тому не можуть вважатися первинними документами.

Також на думку позивача, укладаючи договір №01/07/10 сторони були повязані спільним умислом, а саме ПП «Версант» завідомо уклало такий договір за відсутності умов для його фактичного виконання - без мети настання реальних наслідків. В той же час, ФОП ОСОБА_2, укладаючи договір, мав на меті отримати податкову вигоду шляхом безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту на підставі отриманих первинних документів без реального виконання господарських операцій, які у них зазначені.

Однак, суд не може прийняти до уваги такі твердження позивача з приводу нікчемності правочину, в даному випадку Договору купівлі-продажу №01/07/10 з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин, як і будь-який оспорюваний правочин визнається недійсним судом. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 18.11.2014 р. та постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, а саме судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4). Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним (пункт 5).

Постановою Закарпатського окружного адмініністративного суду від 05.12.2011 року у справі №2а-0770/3724/11 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді було скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 року у відношенні ФОП ОСОБА_2 з контрагентами ПП «Версант», ПП «Бізнесгруп».

21.03.2013 року Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду було визнано недійсним договір купівлі продажу від 01.07.2010 року за №01/07/10, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Версант».

09.04.2015 року Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року №2а-0770/2359/12 скасовано та прийнято нову постанову, якою Державній податковій інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби в задоволенні позову до ФОП ОСОБА_2 та ПП «Версант» про визнання недійсним договору та стягнення коштів за недійсним правочином відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.05.2015р. провадження у даній справі поновлено.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно повідомлення слідчого управління Головного управління МВС України у Львівській області від 28.05.2012 року №2/6096 (а.с.165), 27.09.2010 року порушено кримінальну справу №2064 за фактом фіктивного підприємництва ПП «Версант», ПП «Сервіс Доріг», ПП «Інформаційно-консалтингова агенція «Інтелект», ПП «Трансзахідком» за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України. З урахуванням відомостей здобутих під час розслідування справи в ході досудового слідства, 18.04.2012 року прийнято рішення про закриття кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ПП «Версант».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 72 КАС України, матеріалів справи та рішень судів, які набрали законної сили, суд вважає доведеним факт реальності спірних господарських операцій, а отже вимоги про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_2 та ПП «Версант» в дохід держави задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовної заяви Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в дохід держави суми в розмірі 301250,63 грн. та до приватного підприємства "Версант" про стягнення в дохід держави суми в розмірі 301250,63 грн. - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_3