Постанова № 46889537, 17.07.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2015 року Житомир справа № 806/2811/14

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Капинос О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про скасування постанов,

встановив:

ОСОБА_1 установа по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 ВП №43591693 про стягнення 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій; ВП №43591707 про стягнення 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій; ВП №43591682 про стягнення виконавчого збору в сумі 173,00 грн.; ВП №43591734 про стягнення виконавчого збору в сумі 21701,80 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що при вчиненні виконавчих дій щодо виконання рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 01.07.2010 року відповідачем були порушені вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, оскільки судове рішення виконано ним в добровільному порядку без примусових дій державного виконавця, а тому є безпідставними винесені відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору та витрат за проведення виконавчих дій.

Представник позивача прибув до суду, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. Подав письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 01.07.2010 року Овруцьким районним судом Житомирської області прийнято рішення по справі № 2-43/10 про стягнення з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради коштів на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль".

На виконання вказаного рішення Овруцьким районним судом Житомирської області 10.01.2011 видано виконавчий лист № 2-43/10.

20.07.2012 Корольовським відділом державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-43/10 від 10.01.2011, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області про стягнення ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради коштів у сумі 217017,98 грн. та у сумі 1700,00 грн. на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та наданий строк для добровільного виконання судового рішення до 26.07.2012 року.

29.08.2012 року державним виконавцем Корольовсього відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції за власною ініціативою винесено постанову про заміну сторону виконавчого провадження із ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинкві Житомирської обласної ради на ОСОБА_1 установу по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.

15.04.2013 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.

14.10.2013 року відповідачем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-43/10 з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради на ОСОБА_1 установу по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради та постанову про арешт коштів ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.

16.12.2013 року державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з відстрочкою виконання судового рішення.

27.05.2014 року державним виконавцем Корольовсього відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

10.06.2014 Корольовським відділом державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції винесено постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій - ВП №43591693; 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій - ВП №43591707; 173,00 грн. виконавчого збору - ВП № 43591682; 21701,80 грн. виконавчого збору - ВП № 43591734 (а.с. 43, 46,50,53).

При цьому підставою для винесення зазначених оскаржуваних постанов стали постанови державного виконавця від 27.02.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору (а.с. 42, 45,49,52).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон України "Про виконавче провадження"), примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

Нормами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У відповідності із вимогами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Судом встановлено, що постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження винесена з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", тобто в межах строку пред'явлення виконавчого документу, який за формою також відповідає вимогам закону. Боржнику був наданий строк для добровільного виконання судового рішення.

Разом з тим, приступаючи до примусового виконання судового рішення, державний виконавець не пересвідчився, чи була зазначена постанова вчасно отримана боржником та чи мав можливість боржник у визначений термін добровільно виконати судове рішення.

Встановлено, що за рішенням Житомирської обласної ради №314 від 08.09.2011 було припинено ОСОБА_1 підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради та створено ОСОБА_1 установу по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради. Тобто, на час відкриття виконавчого провадження юридичну особу боржника було припинено, а постанови державних виконавців фактично були винесені щодо неіснуючої юридичної особи.

Крім того встановлено, що постанова державного виконавця від 29.08.2012 року про заміну сторони виконавчого провадження та постанова від 15.04.2013 року про арешт коштів боржника були скасовані за рішенням Овруцького районного суду від 16.05.2013 року у справі № 286/2049/13-ц, яка набрала законної сили (а.с.16-17).

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 27.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 10.10.2013 по справі № 286/2843/13-ц, була проведена заміна сторони виконавчого провадження з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради на ОСОБА_1 установу по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради (а.с.13-15, 18-19).

Зазначене рішення стало підставою для винесення відповідачем постанови 14.10.2013 про заміну сторони виконавчого провадження саме на позивача.

Разом з тим, постанова державного виконавця з вчинення примусових дій щодо виконання судового рішення, а саме про арешт коштів боржника ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради від 14.10.2013 р. була скасована ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 11.11.2013 р. по справі №286/6884/13-ц (а.с. 20-21).

При цьому суд зазначив про порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо ненадання боржнику у виконавчому провадженні строку для самостійного виконання судового рішення.

Судове рішення відповідачем не оскаржувалось та набрало законної сили.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області по справі № 286/6880/13-ц від 03.12.2013 року відстрочено виконання рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 01.07.2010 року по справі № 2-43/10 за позовом ПАТ "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради про стягнення заборгованості до 01 травня 2014 року (а.с.22-24).

Встановлено, що в межах терміну встановленого судом, рішення Овруцького районного суду Житомирської області по справі № 2-43/10 від 01.07.2010 було виконано боржником (позивачем по справі), що підтверджується листом ПАТ "Райффайзен банк Аваль" № 140-10-1-00/2107 від 05.05.2014 року (а.с.12).

Відтак, суд приходить до висновку, що державним виконавцем, дії щодо примусового виконання рішення суду фактично не вчинялись, оскільки позивачем вчасно та в межах встановленого терміну було виконано своє зобов'язання перед стягувачем.

А тому, виконання судового рішення стало підставою для винесення відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не вчинялись будь-які дії примусового характеру направлені на виконання рішення суду та не було проведено фактичного стягнення заборгованості. Остання була сплачена самостійно боржником.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При розгляді даної адміністративної справи суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, підставою для винесення оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року є виконавчі документи, а саме: постанови державного виконавця від 27.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи дана юридична особа на час винесення вказаних постанов була припинена. Натомість 19.01.2012 року була утворена нова юридична особа - ОСОБА_1 установа по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, яка набула статусу сторони виконавчого провадження лише з 14.10.2013 року (а.с. 13-15, 114-118).

Тобто, постанови від 27.07.2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору приймалися щодо неіснуючої юридичної особи. Крім того, зважаючи на висновки суду про те, що відповідачем не вчинялись будь-які дії примусового характеру направлені на виконання рішення Овруцького районного суду саме ОСОБА_1 установою по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, безпідставним є стягнення витрат на їх проведення.

Таким чином, суд виходить за межі позовних вимог та вважає, що постанови від 27.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору винесені протиправно та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам представником відповідача не надано суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується їх позиція, і не доведено правомірності прийняття вищевказаних рішень.

Враховуючи вище наведе, суд дійшов висновку, що постанови Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про стягнення з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору від 27.07.2012 року, а також про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року на їх виконання, винесені щодо ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 128, 128-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 27.07.2012 року ВП № 33545699 про стягнення з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 27.07.2012 року ВП № 33545699 про стягнення з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 27.07.2012 року ВП № 33531326 про стягнення з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 21701,80 грн. виконавчого збору.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 27.07.2012 року ВП № 33545699 про стягнення з ОСОБА_1 підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 173,00 грн. виконавчого збору.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591693 про стягнення з ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591707 про стягнення з ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради 40,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591682 про стягнення з ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради виконавчого збору в сумі 173,00 грн.

Скасувати постанову Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2014 року ВП № 43591734 про стягнення з ОСОБА_1 установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради виконавчого збору в сумі 21701,80 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос