Постанова № 46889358, 23.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 р. Справа № 804/2600/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради про накладання арешту на кошти,-

ВСТАНОВИВ:

Західно-Донбаська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради, в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради, що знаходяться на рахунках у банках та належать Комунальному підприємству «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що на обліку в Західно-Донбаській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків, перебуває Комунальне підприємство «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради, яке на даний час має заборгованість перед бюджетом, в сумі 2 308 842,49 грн. В зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернене стягнення та за наявністю податкового боргу у Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради, позивач просить стягнути заборгованість шляхом накладення арешту на рахунки вказаного платника податків.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що Комунальним підприємством «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради не оскаржувались податкові повідомлення рішення, суми за якими складають зазначену позивачем загальну суму заборгованості у розмірі 2 308 842,49 грн. Чинним законодавством передбачено обовязок податкової інспекції скласти акт опису майна в податкову заставу. Наявність акту про опис майна в податкову заставу в якому визначено, що наявного майна недостатньо для погашення податкового боргу, є необхідною умовою для застосування норми п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України щодо накладення арешту на кошти. Проте, посадовими особами позивача не було здійснено дій щодо складання акту опису майна в податкову заставу та визначення вартості майна відповідача. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Комунальне підприємство «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради зареєстровано 11.06.2010 року Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ та довідкою про взяття на облік платника податків, копії яких, містяться в матеріалах справи.

Відповідно до Витягу з облікової картки платника податку, який міститься в матеріалах справи, станом на 20.01.2015 року, заборгованість відповідача з податку на додану вартість становить 1 904 668,66 грн., заборгованість відповідача з податку на прибуток становить 404 173,83 грн.

Згідно даних про рахунки платника податків, Комунальне підприємство «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради, має відкриті поточні рахунки в банківських установа.

З метою встановлення наявності активів відповідача, Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, було надіслано наступні запити: від 22.01.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Згідно Інформації з вказаних реєстрів, відомості щодо обєктів нерухомого майна, зареєстрованого за КП «Павлограджитлосервіс» відсутні; від 15.01.2015 року №603/9/04-10-25-38 до відділу Держземагентсва у м.Павлограді Дніпропетровської області, згідно з відповіддю на який від 16.01.2015 року №422/01-16 на території м. Павлограда, земельні ділянки зареєстровані за КП «Павлограджитлосервіс» не обліковуються; запит від 18.12.2013 року №13175/10/04-10-15-1-17 до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області згідно відповіді на який (від 09.01.2014 року № 07.1/13-26/21), в електронно-обліковій системі інспекції інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки за підприємством КП «Павлограджитлосервіс», відсутня.

В зв'язку з наявністю податкового боргу та відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, на адресу КП «Павлограджитлосервіс» надіслана податкова вимога від 22.11.2013 року №289-15.

В судовому засіданні, представник позивача надав суду копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року по справі № 804/14349/14, якою позов Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про стягнення коштів за податковим боргом у загальному розмірі 1498832,39грн. задоволено, постановлено до стягнення кошти з рахунків, обслуговуючих Комунальне підприємство «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради банків, податковий борг з податку на додану вартість на суму 1 221 928,89 грн. та податковий борг з податку на прибуток в розмірі 276 903,50 грн. Також, надано копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року по справі № 804/20420/14, якою позов Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про стягнення коштів за податковим боргом у загальному розмірі 804309,79 грн. задоволено, постановлено до стягнення кошти з рахунків, обслуговуючих Комунальне підприємство «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради банків, податковий борг з податку на додану вартість на суму 794 309, 79 грн. та податковий борг з податку на прибуток в розмірі 10 000 грн.

Також, за рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/14349/14 та по справі № 804/20420/14 Комунальним підприємством «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради до суду були надані заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Крім того, на підставі рішення заступника начальника Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.05.2011 року №13241/10/24/398-37085472 про опис майна у податкову заставу платника податків, складено: Акт опису майна від 15.12.2014 року №16/10/04-10-25-41-37085472 з переліком опису майна КП «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради; Акт опису майна від 20.07.2012 року №1110/19-037085472 з переліком опису майна КП «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради; Акт опису майна від 20.12.2011 року №74/10/24-037085472 з переліком опису майна КП «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради; Акт опису майна від 13.05.2011 року №23/10/24-37085472 з переліком опису майна КП «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради; Акт опису майна від 12.03.2011 року №11/10/24-37085472 з переліком опису майна КП «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради.

З урахуванням наданих доказів, суд вважає, що позивачем не надано доказів вжиття заходів виконання вищевказаних рішень суду чи доказів неможливості їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем, не зареєстровано. Наявні лише відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Підпунктом 20.1.33 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України, визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків, здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 94 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України, Наказом Міністерства доходів і зборів України № 568 від 10.10.2013 року затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Розділом 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

При прийнятті рішення про арешт коштів на рахунку у банку, арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку, позивачем до суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже, порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна), є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків, є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними, як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також, у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України № 568 від 10.10.2013 року, відповідно до п. 3.1 якого, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту, у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу, не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко повязує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг.

Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах, є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 Кодексу адміністративного судочинства України, визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З метою з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення і розгляду справи по суті, суд, зобов`язував позивача надати у судове засідання докази вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений ПК України, а також, докази наявності існування обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Будь-яких належних доказів в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, позивачем до суду надано не було, як не було надано і доказів наявності існування хоча б однієї з обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Також, представник позивача не зміг надати будь - яких пояснень на вимогу суду щодо відсутності факту вжиття відповідних заходів щодо стягнення податкового боргу з Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради, враховуючи обізнаність позивача про такий податковий борг у визначеній в позові сумі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений ПК України, шляхом застосування арешту рахунків платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про накладення арешту на кошти та інші цінності Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради, що знаходяться на рахунках у банках, є таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради про накладання арешту на кошти - відмовити повністю.

Постанова можу бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Постанова не набрала законної сили 23.03.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4