Постанова № 46889105, 09.07.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 803/1413/15-a

Волинський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

суддів Валюха В.М., Плахтій Н.Б.,

при секретарі судового засідання Пухер Л.Р.,

представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Волинської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 управління Державної казначейської служби України у Волинській області про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась з позовом до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Волинської області про зобовязання вчинити дії щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

Дані позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2013 р. позивачем до Вищої ради юстиції України було подано заяву про відставку. 24.12.2013р. рішенням Вищої ради юстиції України №1543/0/15-13 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді господарського суду Волинської області, у звязку з поданням заяви про відставку» заяву задоволено, внесено подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді господарського суду Волинської області.

Верховною Радою України 25.12.2014 р. прийнято постанову № 59-УІІІ «Про звільнення суддів», згідно якої, відповідно до п.9 ч.5. ст.126 Конституції України, у звязку з поданням заяви про відставку, було звільнено позивача з посади судді господарського суду Волинської області.

На підставі вище зазначеного наказом голови господарського суду Волинської області від 29.12.2014р. № 103/02-2 ОСОБА_4 відраховано зі штату працівників Господарського суду Волинської області. Підставою для звільнення була Постанова Верховної Ради України від 25.12.2014р. № 59-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (надалі Закон №2453) (в редакції чинній на момент її звернення із заявою про відставку та розгляду такої заяви Вищою радою юстиції (грудень 2013 р.) встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст.131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

При цьому, ч.3 ст.109 Закону №2453 визначено, що заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

В ч.4 ст.109 Закону №2453 зафіксовано, що суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (ч.5 ст.109 Закону №2453).

Разом з тим, в ч.1 ст.100 Закону №2453 передбачено, що суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених ч.5 ст.126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Зокрема, п.9 ч.5 ст.126 Конституції України визначено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Відповідно, ч.1 ст.136 Закону №2453 судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Тобто, як вбачається з вищевикладеного звільнення судді у зв'язку з поданням ним заяви про відставку відбувається за наявності двох взаємопов'язаних обов'язкових умов, а саме наявності у судді стажу роботи, визначеного в ч.1 ст.109 Закону №2453, та подання суддею заяви, яка є підтвердженням справжнього й вільного, без стороннього впливу чи примусу, волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.

В листі від 19.06.2015 року на звернення позивача господарський суд Волинської області зазначив, що на момент її звільнення, підставою для якого була Постанова Верховної Ради України від 25.12.2014 року № 59-VIII та наказ голови господарського суду Волинської області від 29.12.2014 року № 103/02-2, діяла редакція Закону України №1166 від 27.03.2014 року, у відповідності до якого виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою була скасована та фінансування для виплати не виділялось. Тому правові підстави для задоволення вимоги про виплату такої допомоги відсутні.

Однак, позивач вважає таку відмову протиправною, такою що суперечить Конституції України, Закону № 2453, Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», оскільки на момент подання заяви про відставку Законом № 2453 таке право на виплату зазначеної допомоги за нею було закріплено, а при прийнятті нових законів не допускається зменшення чи звуження гарантій незалежності суддів.

З врахуванням викладеного просить позов задовольнити та зобовязати відповідачів ОСОБА_6 судову адміністрацію України, Господарський суд Волинської області вчинити дії щодо нарахування та виплати вихідної допомоги їй у розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою.

Позивач в судове засідання не прибула, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обємі.

Представник відповідача господарського суду Волинської області у письмовому запереченні та у судовому засіданні позов не визнала та зазначила, що на момент прийняття Верховною Радою України вказаної постанови діяла редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із змінами, внесеними Законом України» № 1166 від 27.03.2014 року «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», яким статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виключено.

На підставі зазначеного вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Черняк Л.О. не виплачувалась, ОСОБА_6 судовою адміністрацією України кошти для виплати вихідної допомоги не виділялися.

Представник відповідача Державної судової адміністрації України в письмовому запереченні та в судовому засіданні позов не визнала та зазначила наступне. Постанова про звільнення з посади судді Черняк Л.О. у звязку з виходом у відставку прийнята Верховною Радою України 25.12.2014 року.

На час прийняття цієї постанови стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що регламентувала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратила свою чинність згідно з Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-УІІ.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Цією ж статтею на голову суду покладено обовязок видавати на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ, шо прямо вказує на відношення вказаного повноваження до категорії адміністративних повноважень голови суду.

Судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обовязки. Отже, судді перебувають у «певних трудових відносинах» із головою суду, який є керівником такого державного органу. Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обовязок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, повязаних з цим, відповідних виплат.

Наказ голови Господарського суду Волинської області «Про відрахування зі штату судді Черняк Л.О.» від 29.12.2014 № 103/02-2 не містить зобовязання здійснити виплату судді Черняк Л.О., яка звільнена у звязку з поданням заяви про відставку, вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Господарський суд Волинської області є розпорядником коштів та самостійно здійснює нарахування та виплату працівникам апарату суду та суддям, які перебувають з ним у трудових відносинах, виплат, передбачених чинними нормативними актами, в межах коштів, затверджених кошторисом видатків на відповідний рік. Видатки на утримання кожного суду виписані окремим рядком у додатку № 8 до Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний фінансовий рік.

Відповідно до ст.ст.145, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_6 судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, встановлених законом, а також виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, проте не наділена повноваженнями видавати накази щодо суддів та здійснювати нарахування та виплату їм будь-яких виплат.

Також зазначає, що в позові відсутні будь-які обґрунтування позовних вимог до Державної судової адміністрації України та зазначає, що цей орган не може виступати відповідачем у даних спірних правовідносинах. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області зазначив, що господарський суд Волинської області обслуговується в органах казначейства. Контроль за нарахуванням та виплатою господарським судом Волинської області вихідної допомоги у звязку з відставкою не входить до компетенції органів казначейської служби. Зазначають, що у жодні цивільно-правові відносини з позивачем орган казначейства не вступав, будь-які дані на предмет спору в Головному управлінні відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Частиною 1 ст.136 Закону України Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин, подання заяви про відставку грудень 2013 року) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 10.12.2013 р. до Вищої ради юстиції України було подано заяву про відставку. 24.12.2013р. рішенням Вищої ради юстиції України №1543/0/15-13 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді господарського суду Волинської області, у звязку з поданням заяви про відставку» заяву позивача задоволено, та внесено подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді господарського суду Волинської області.

Верховною Радою України 25.12.2014 року прийнято постанову № 59-УІІІ «Про звільнення суддів», згідно якої відповідно до п.9 ч.5. ст.126 Конституції України, у звязку з поданням заяви про відставку, було звільнено позивача з посади судді господарського суду Волинської області.

Наказом голови господарського суду Волинської області від 29.12.2014р. № 103/02-2 ОСОБА_4 відраховано зі штату працівників господарського суду Волинської області.

19.06.2015 року за вих. № 01-52/Ч-2/4134/15 Господарським судом Волинської області повідомлено позивача про відсутність правових підстав для виплати зазначеної допомоги та відсутністю коштів для цього.

Виходячи із аналізу норм чинного законодавства, суд вважає, що у позивача відсутнє право на отримання зазначеної допомоги виходячи із наступного.

Дійсно на момент подачі зави про відставку позивачем діяла норма ст.136 Закону № 2453, яка давала право судді, який вийшов у відставку, на отримання зазначеної допомоги.

Підставами для виплати допомоги, на думку суду є відповідна норма Закону, яка передбачає таку виплату, Постанова ВР України про відставку судді та наказ голови відповідного суду, де працювала суддя до виходу у відставку про відрахування із штату суду.

В судовому засіданні встановлено, що постанова ВР України про відставку позивача прийнята 24.12.2014 року.

Законом України № 1166 від 27.03.2014 року «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким статтю 136 даного Закону виключено.

Тобто на момент виходу позивача у відставку чинним законодавством не передбачено право судді у відставці на отримання зазначеної допомоги.

Тому враховуючи зазначене, Господарським судом Волинської області правомірно у відповідності до норм чинного законодавства було відмовлено у виплаті такої допомоги ОСОБА_4

Також суд зазначає, що у даному випадку позивач просить суд зобовязати відповідачів вчинити дії по нарахуванню зазначеної допомоги, однак задоволення позову в цій частині можливе, лише за наявності встановлення судом у відповідачів протиправної бездіяльності чи дій, а також протиправності прийнятих ними рішень, чого в даному випадку не було.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що на момент подачі нею заяви норма ст.136 Закону № 2453 діяла і нею фактично було реалізовано право на відставку, виходячи із наступного.

Виплата суддівської винагороди визначена ст.136 Закону № 2453, передбачала її виплату судді, який вийшов у відставку, а не заявив намір про це.

Подача заяви суддею про відставку засвідчує бажання судді піти у відставку з підстав, визначених чинним законодавством, і реалізується лише після прийняття відповідної постанови ВР України, на момент прийняття якої норма даної статті не діяла.

Також судом не можуть бути взяті посилання позивача на порушення Регламенту Верховною Радою України при прийнятті зазначеної постанови, посилання на Конституцію України та рішення Конституційного суду України щодо обмеження гарантій незалежності суддів у разі невиплати такої допомоги, виходячи з такого.

У даному випадку позивачем не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність Верховної Ради України і дача оцінки цьому в межах заявленого позову судом не дається та не входить в предмет доказування згідно заявлених вимог.

Конституційний Суд України у справі N 1-1/2013 від 19.11.2013 року за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Крім того,на даний час норми Закону України № 1166 від 27.03.2014 року «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», яким внесено зміни до ст.136 Закону України № 2453, діють, у встановленому порядку вони не визнані неконституційними.

Тому з врахуванням зазначеного в задоволенні позову ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Волинської області про зобовязання вчинити дії щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про судоустрій і статус суддів», суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Волинської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 управління Державної казначейської служби України у Волинській області про зобовязання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 14 липня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк

Судді В.М. Валюх

ОСОБА_7