Ухвала суду № 46888683, 15.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/280/2015(м)

264/198/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Кір'якова П.І., Шаліної Т.О.

при секретарі Меляник К.В.

за участю прокурора Тронза О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 та доповненням до неї на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 квітня 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкаючего за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:

1) 31.01.1991 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 81 ч. 3 КК України (в редакції 1961 року) до 3 років позбавлення волі, звільненого 20.09.1994 року за відбуттям строку покарання;

2) 03.11.1995 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 141 КК України (в редакції 1961року) до 3 років позбавлення волі, звільненого в 1997 році умовно-достроково на не відбутий термін покарання 10 місяців 23 дні;

3) 21.11.1997 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 140 ч. 2 КК України (в редакції 1961 року) до 2-х років позбавлення волі;

4) 02.03.1998 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст.ст. 142 ч.ч. 1, 2, ст. 140 ч. 2 КК України (в редакції 1961 року) до 6 років позбавлення волі, звільненого 10.10.2003 року за відбуттям строку покарання;

5) 09.12.2004 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі, звільненого 18.08.2008 року умовно-достроково на не відбутий термін покарання 2 роки 3 місяці 5 днів;

6) 22.04.2009 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна;

7) 03.03.2010 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 263 ч. 1 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна;

8) 07.09.2010 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 263 ч. 1, ст. 71 КК України до 7 років 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна; постановою Калінінського районного суду м. Горлівка від 13.03.2014 року невідбуту частину покарання змінено на обмеження волі, з 15.03.2014 року відбував покарання в МІЦ № 138;

9) 28.08.2014 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст.ст. 187 ч. 2, 185 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі;

10) 29.10.2014 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі;

11) 22.12.2014 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя за ст.ст. 185 ч. 2,185 ч. 3, 190 ч. 2, 353 ч. 1, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 7 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22.12.2014 року, остаточно призначено покарання у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_1 в ніч з 03 на 04 травня 2014 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись між залізничними коліями № 5 і № 6 парку «Укрзалізниця» на станції Сартана Донецької залізниці, розташованій в Іллічівському районі м. Маріуполя, шляхом вільного доступу, умисно, повторно, таємно викрав майно, яке належить ПАТ МК «Азовсталь» на загальну суму 438,72 грн..

Він же в період часу з 01 липня 2014 року до 03 липня 2014 року, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись на залізничній колії № 14-а перегону ст. Кальчик - ст. Сенітна Донецької залізниці, розташованій у Володарському районі Донецької області, шляхом вільного доступу, умисно, повторно, таємно, викрав майно, яке належить Волноваській дистанції колії ДП «Донецька залізниця» на загальну суму 711,45 грн..

Він також, у період часу з 10 липня 2014 року до 18 липня 2014 року, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись на 13 колії станції Сартана, Донецької залізниці, розташованій в Іллічівському районі м. Маріуполя шляхом вільного доступу, з вагонів платформ № 44949824, № 44693745, № 44238780, № 44925089, № 44486918, № 44927887, № 44907442, № 44929842, № 44949584, № 44912020, № 44491850, № 44951341, № 44911055, № 44950830, № 44919017, № 44919165, № 44923225, № 44914851, № 44910636, умисно, повторно, таємно, викрав майно, належне ДТГО «Львівська залізниця» на загальну суму 1901,22 грн..

В апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений вказує, що не їздив в ніч з 03 на 04 травня в с. Кальчик. Просить вирок змінити, призначивши покарання у виді 7 років позбавлення волі, відмовити в задоволенні цивільних позовів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти апеляції, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляції та доповнення до неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція та доповнення задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом першої інстанції дане кримінальне провадження розглянуто відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, тому доводи стосовно того, що обвинувачений не їздив в ніч з 03 на 04 травня в с. Кальчик колегія суддів залишає поза увагою.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд, повинен вирішити чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд мотивовано задовольнив позовні вимоги потерпілих: ПАТ МК «Азовсталь» та ДТГО «Львівська залізниця» на суму 438,72 грн. та 1901,22 грн. відповідно, які підтверджені матеріалами кримінального провадження.

Крім того, обвинувачений визнав вищевказані цивільні позови в судовому засіданні.

Тому доводи апеляції в цій частині неспроможні.

Покарання, призначене обвинуваченому, відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки визначено в межах санкції ст. 185 ч. 2 КК України, відповідно до положень загальної частини КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, конкретних обставин даного провадження. На думку колегії суддів по своєму виду і розміру призначене покарання ОСОБА_1 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу обвинуваченого, який скоїв злочин середньої тяжкості, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, не працює, характеризується задовільно, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває, щиро розкаявся у скоєному злочині, що суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання.

До обставин, що обтяжують покарання, суд відніс рецидив злочину.

Крім того, суд правильно врахував те, що ОСОБА_1 засуджений вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2014 року за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 190 ч. 2, 353 ч. 1, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 7 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а злочин, за який він засуджений за даним вироком, вчинений ним до постановлення попереднього вироку, тому суд правильно остаточно призначив йому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено мінімальне покарання.

Тому доводи апеляції стосовно того, що суд мав пом'якшити покарання ОСОБА_1 неспроможні.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду ухвалений законно і обґрунтовано і підстав для його скасування або зміни немає, апеляція є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 та доповнення до неї залишити без задоволення.

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 квітня 2015 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: