Ухвала суду № 46886797, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/55457/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року

у справі № 2а-9111/10/1370 (51775/11/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівТоргРоздріб» (далі - позивач, ТОВ «ЛьвівТоргРоздріб»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ЛьвівТоргРоздріб» звернулось у жовтні 2010 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2009 року № 0003212300/0/26370, від 09.02.2010 року № 0003212300/1/2683, від 09.02.2010 року № 0000302300/1/2684, від 06.05.2010 року № 0003212300/4/10536, від 06.05.2010 року № 0000302300/1/10566, від 20.07.2010 року № 0000302300/2/17076, від 20.07.2010 року № 0003212300/2/17073, від 30.09.2010 року № 0003212300/3/22689, від 30.09.2010 року № 000302300/3/22690.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 86, ст. 138, ст. 159, ст. 161, ст. 195, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 22.10.2009 року № 1907/261/23-118/31978969, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством занижено податок на прибуток у сумі 861 695,00 гривень та зменшено збитки на загальну суму 7 778 630,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2009 року № 0003212300/0/26370, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 861 695,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 856 966,00 гривень.

За результатами первинного адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, скаргу позивача залишено без задоволення і одночасно збільшено суму штрафної (фінансової) санкції на 69 780,00 гривень та направлено повторні податкові повідомлення-рішення від 09.02.2010 року № 0003212300/1/2683 та № 0000302300/1/2684.

В подальшому, за результатами повторних адміністративних оскаржень вказаних податкових повідомлень-рішень, скарги позивача залишалися без задоволення та приймалися і направлялися повторні податкові повідомлення рішення, зокрема, від 06.05.2010 року № 0003212300/4/10536 та № 0000302300/1/10566, від 20.07.2010 року № 0003212300/2/17073 та № 0000302300/2/17076, від 30.09.2010 року № 0003212300/3/22689 та № 0000302300/2/22690.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом п 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (забудовник) та ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер», як управитель фонду фінансування будівництва виду А багатоповерхового житлового будинку по вулиці Варшавська, 136 у м. Львові, (замовник) укладено договір будівельного підряду від 18.09.2006 року № 010/ф, предметом якого було здійснення забудовником будівництва та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 136, фінансування якого здійснювалось замовником за рахунок коштів, наданих йому довірителями на праві довірчої власності довірителями фонду фінансування будівництва.

При цьому, як свідчать матеріали справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» (генпідрядник) було укладено договір генерального підряду від 08.06.2005 року № 0806/01, предметом якого було здійснення генпідрядником власними та залученими силами, засобами будівництва та здачі замовнику багатоквартирного житлового будинку за адресою м. Львів, вул. Варшавська, 136.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств встановлено, що показники рядків 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року у загальній сумі становлять 26 268 576,00 гривень., на формування яких визначальний вплив мало отримання коштів від Фонду фінансування будівництва виду А багатоповерхового житлового будинку по вул. Варшавській, 136 у м. Львові.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з відсутністю у акті перевірки посилань на первинні документи складених за результатами зазначених господарських операцій, з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин даної справи судом першої інстанції витребувано у позивача та долучено до справи копії первинних документів, на підставі яких ним придбавались та передавались підрядним організаціям будівельні матеріали, та призначено у даній справі судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз (ЛНДІСЕ).

Відповідно до висновків судово-економічної експертизи від 29.04.2011 року № 979 дослідженням поданих облікових документів позивача підтверджується здійснення підприємством документування на бухгалтерському рахунку 15.1 «Капітальне будівництво» затрат по будівництву багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 136, а саме вартості будівельних робіт та використаних товарно-матеріальних цінностей. Здійснення позивачем документування в бухгалтерському обліку вартості будівельних матеріалів, переданих підрядникам для проведення будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 136 на загальну суму 6 629 430,00 гривень, а саме із застосуванням бухгалтерського рахунку 15.1 «Капітальне будівництво», відповідає порядку ведення бухгалтерського обліку, встановленому вимогами «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291. Невідповідності економічних категорій незавершеного виробництва та незавершеного будівництва, є підтвердженням неможливості застосування встановленого вимогами п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порядку ведення податкового обліку показників приросту (убутку) балансової вартості запасів, щодо вартості будівельних матеріалів на загальну суму 6 629 430,00 гривень, які позивачем, як забудовником, було передано у 2007-2009 роках підрядним організаціям для проведення відповідних будівельних робіт у процесі будівництва житлового багатоквартирного будинку по вул. Варшавська, 136 у м. Львові та облікованих підприємством на бухгалтерському рахунку 15.1 «Капітальне будівництво». Дослідженням поданих документів не підтверджується документально обґрунтованість висновку податкової перевірки позивача щодо заниження підприємством податку на прибуток у сумі 861 695,00 гривень.

Даний висновок експертизи мотивовано тим, що дослідженням поданих облікових документів позивача (актів прийому-передачі будівельних матеріалів, актів прийому-передачі матеріалів, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт, оборотів по рахунках 15.1, 20.5, карток рахунку 15.1) підтверджується здійснення підприємством документування на бухгалтерському рахунку 15.1 «Капітальне будівництво» затрат по будівництву багатоквартирного житлового будинку за адресою м. Львів, вул. Варшавська, 136, а саме вартості будівельних робіт та використаних товарно-матеріальних цінностей.

Так, судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що здійснення позивачем документування в бухгалтерському обліку вартості будівельних матеріалів, переданих підрядникам для проведення будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 136, а саме на бухгалтерських рахунках 15.1 «Капітальне будівництво» та 20.5 «Будівельні матеріали» не суперечить порядку ведення бухгалтерського обліку, встановленому вимогами «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», з огляду на наступне.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування, підставою для яких слугували доводи податкового органу щодо не включення позивачем до складу валових доходів приріст вартості будівельних матеріалів, які обліковуються на бухгалтерському рахунку 15.1 «Капітальне будівництво» на загальну суму 6 629 430,00 гривень, як вартості запасів у незавершеному виробництві, з наступних підстав.

За змістом пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, для цілей бухгалтерського обліку запаси включають сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання».

Нормою пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» встановлено, що дані приписи «…не розповсюджуються на незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними».

Вищевказаною нормативно затвердженою методологією бухгалтерського обліку передбачена невідповідність незавершеного будівництва (незавершене виконання зобов'язань за будівельними контрактами) та незавершеного виробництва, як окремих економічних категорій, тоді як встановлений вимогами п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порядок ведення податкового обліку показників приросту (убутку) балансової вартості запасів включає застосування його дії щодо балансової вартості запасів (товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів) у незавершеному виробництві, а не у незавершеному будівництві.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що зазначені невідповідності економічних категорій незавершеного виробництва та незавершеного будівництва, є підтвердженням неможливості застосування встановленого вимогами п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порядку ведення податкового обліку показників приросту (убутку) балансової вартості запасів, щодо вартості будівельних матеріалів на загальну суму 6 629 430,00 гривень, які позивачем як забудовником, було передано у 2007-2009 роках підрядним організаціям для проведення відповідних будівельних робіт у процесі будівництва житлового багатоквартирного будинку по вул. Варшавська, 136 у м. Львові та облікованих підприємством на бухгалтерському рахунку 15.1 «Капітальне будівництво».

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій у повній мірі визначили безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ «ЛьвівТоргРоздріб», зокрема, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року у справі № 2а-9111/10/1370 (51775/11/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько