Ухвала суду № 46886747, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/19235/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Логвиненка А.О., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (далі - Ставищенської сільської ради), в якому просить:

- визнати дії відповідача протиправними в частині відмови у задоволенні клопотання про виділення та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), площею 0,25 га, в межах с. Ставище Брусилівського району Житомирської області;

- скасувати рішення Ставищенської сільської ради № 581 від 04 березня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідності до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України з метою реалізації свого конституційного права на отримання земельної ділянки для будівництва, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із відповідним клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами.

Однак, суб'єктом владних повноважень всупереч вимог чинного законодавства прийнято рішення № 581 від 04 березня 2014 року, згідно з яким відмовлено позивачу у передачі для набуття права власності земельної ділянки, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території якої поширюються повноваження Ставищенської сільської ради.

Позивач вважає, що рішення суб'єкта владних повноважень є незаконним та таким, що порушує її законні права та інтереси, у зв'язку з чим звернулася в суд із вимогою про визнання дій протиправними та скасування рішення № 581 від 04 березня 2014 року.

Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 травня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано рішення тридцять дев'ятої сесії шостого скликання Ставищенської сільської ради від 04 березня 2014 року про відмову позивачу у задоволенні клопотання протиправним.

Скасовано рішення відповідача № 581 від 04 березня 2014 року та зобов'язано повторно розглянути на наступній сесії Ставищенської сільської ради подане клопотання щодо надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, в межах с. Ставище Брусилівського району Житомирської області, у відповідності до норм чинного законодавства із прийняттям аргументованого рішення.

Стягнуто на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 73,08 гривень.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 травня 2014 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В свою чергу, сільський голова Ставищенської сільської ради Герасименко Ю.М. у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою реалізації свого конституційного права на отримання земельної ділянки для будівництва, 03 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із відповідним клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами, за результатами розгляду якого суб'єктом владних повноважень прийнято рішення № 533 від 14 листопада 2013 року, яким відмовлено позивачу у наданні земельної ділянки.

На виконання постанови Брусилівського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2014 року, відповідачем повторно розглянуто клопотання від 03 жовтня 2013 року про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,25 га в межах с. Ставище Брусилівського району Житомирської області для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за результатами розгляду якого прийнято оскаржуване рішення № 581 від 04 березня 2014 року про відмову у задоволенні клопотання.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято Ставищенською сільською радою без будь-якої мотивації, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України.

Житомирський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, прийшов до висновку, що на момент розгляду клопотання в межах с. Ставище Брусилівського району Житомирської області відсутні вільні земельні ділянки. Крім цього, у постанові вказано на перевищення судом першої інстанції своїх повноважень, внаслідок зобов'язання відповідача прийняти рішення про виділення та передачу у власність позивача земельної ділянки для будівництва, площею 0,25 га.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Аналогічне положення міститься в частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статей 11, 12 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Підстави набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.

Так, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Положеннями статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

Згідно із частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання щодо відведення земельної ділянки та як наслідок приймає відповідне рішення. Підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до Ставищенської сільської ради із клопотанням про отримання безоплатно у власність земельну ділянку, орієнтованою площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах с. Ставище Брусилівського району Житомирської області.

Разом із клопотанням ОСОБА_1 додала копію карти с. Ставище, роздруковану з мережі Інтернет, в якій зображено межі всього населеного пункту без конкретно зазначеної земельної ділянки, яку позивач зацікавлена отримати.

Розглянувши клопотання позивача, Ставищенська сільська рада прийняла рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,25 га, у зв'язку із відсутністю вільних земельних ділянок.

Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 126 від 10 березня 2013 року, виданою виконавчим комітетом Ставищенської сільської ради, в якій зазначено, що згідно із проектом планування і забудови с. Ставище та інвентаризації земель в межах населеного пункту, вільні земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку відсутні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення № 581 від 04 березня 2014 року діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді А.О. Логвиненко

М.О. Сорока