Постанова № 46886713, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/9991/77105/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року

у справі № 2а-4758/12/1370

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця»; позивач) до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (далі - Ужгородська МДПІ Закарпатської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 26/22-0/01071290 від 17 квітня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДТГО «Львівська залізниця» 109,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну перевірку Відокремленого підрозділу «Станція Чоп» ДТГО «Львівська залізниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 22 березня 2012 року, за результатами якої складено акт № 47/22-00/01071290 від 29 березня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 26/22-0/01071290 від 17 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 121,00 грн. (7 011,00 грн. - основний платіж, 1 110,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення відокремленим підрозділом підпункту 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним неоподаткуванням доходу, отриманого від діяльності, що не пов'язана з потребами експлуатаційної діяльності залізниці.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відокремлений підрозділ залізниці не може бути платником податку на прибуток.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону № 334/94-ВР платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Доходи залізниць, одержані від господарської діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах доходних надходжень, перерозподілених між залізницями у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 року № 173 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту, зі змісту яких вбачається, що основним критерієм виокремлення основної діяльності залізничного транспорту від загальної господарської діяльності є мета цієї діяльності - забезпечення виконання єдиного перевізного процесу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що порядок оподаткування діяльності залізниці передбачає розмежування обов'язку з декларування та сплати податку на прибуток між управлінням залізниці та підприємствами залізничного транспорту і їх структурними підрозділами в залежності від видів діяльності, за якими отримано дохід.

Враховуючи те, що спірну суму доходу отримано структурним підрозділом позивача від діяльності, що не пов'язана з потребами експлуатаційної діяльності залізниці, вона повинна оподатковуватись за правилами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону № 334/94-ВР, у зв'язку з чим висновок податкового органу про обов'язок ВП «Станція Чоп» ДТГО «Львівська залізниця» сплачувати податок на прибуток в установленому порядку є правильним, а оспорюваний акт індивідуальної дії - таким, що прийнятий законно та обґрунтовано.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.