Ухвала суду № 46886414, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/65469/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року

у справі № 804/1010/14

за позовом приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» (далі - позивач, ПрАТ «ЮНІКОН»)

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «ЮНІКОН» звернулось у січні 2014 року до суду з позовом до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення з орендної плати з юридичних осіб від 04.09.2013 року № 0007961503.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правильності обчислення та справляння орендної плати за землю позивача за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт № 630/7/15-03//23647276 від 20.08.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 286.2 ст. 286, пп. 288.5.1 п. 285.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого товариством занижено суму сплати орендної плати на 21 666,00 гривень.

Відповідно до матеріалів справи, перевіркою встановлено, що на підставі договору оренди № 04086610022 від 21.05.2008 року у ПрАТ «ЮНІКОН» перебуває в користуванні земельна ділянка площею 6581 кв. м., що знаходиться у м. Тернополі, вул. Поліська, 6. Нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 2 888 799,14 гривень згідно п. 7 рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя».

Пунктом 8 рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя» та п. 1 рішення від 26.08.2010 року № 5/38/19 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя» та п.1 рішення від 16.08.2011 року № 6/13/54 «Про встановлення коефіцієнта при розрахунках плати за земельні ділянки» встановлено, що з червня 2010 року по 2012 рік при розрахунках плати за земельні ділянки використовується коефіцієнт 0,5 до нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до додатку до договору оренду від 07.12.2011 року № 611010004000654, сума орендної плати з 01.01.2011 року становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 3611,00 гривень, із застосуванням до нормативної грошової оцінки землі коефіцієнту 0,5 прийнятого рішеннями Тернопільської міської ради.

Таким чином, суди зазначають, що коефіцієнт 0,5 при розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності застосовується до 31.12.2012 року, тому сума орендної плати на 2013 рік повинна становиш 7222,00 гривні в місяць.

Суди також звернули увагу на те, що перевіркою встановлено, що сума орендної плати за 6 місяців 2013 року за даними платника (декларація від 21.02.2013 року № 1300009740) складає 21 666,00 гривень, а має становити 43 332,00 гривні, а тому ПрАТ «ЮНІКОН» занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за січень-червень 2013 року на суму 21 666,00 гривень.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 року № 0007961503 про збільшення грошових зобов'язань по орендній платі за землю на 21 666,00 гривень і 5416,50 гривень штрафної санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до ст. 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 276.5 ст. 276 ПК України, у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекростувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря та статті 275 цього кодексу.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку.

Таким чином, нормами податкового законодавства чітко передбачено мінімальну межу, земельного податку - трикратний розмір.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями ПК України. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать ПК України в частині визначення розміру орендної плати, не можуть застосовуватися та мати пріоритет над нормами ПК України.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, після набрання чинності ПК України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням обмежень пп. 288.5.1 та 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України та розміру нової грошової оцінки земельних ділянок.

Щодо посилання відповідача у касаційній скарзі на рішення Тернопільської міської ради № 6/29/70 від 15.02.2013 року «Про плату за землю», яким призупинено дію рішення міської ради № 6/27/83 від 20.12.2012 року «Про грошову оцінку земель м. Тернополя», але п. 2 цього ж рішення внесено зміни в рішення міської ради від 16.08.2011 року № 6/13/54 «Про встановлення коефіцієнта при розрахунках плати за земельні ділянки», доповнено п. 2 наступного змісту: «Встановити на 2013 рік коефіцієнт 0,5 до розміру земельного податку, який застосовується при розрахунках плати за землю», у зв'язку з чим позивач вважає, що розрахунок суми податку на земельні ділянки для визначення чи дотримано орендарем вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України під час визначення суми орендної плати, повинен здійснюватись із застосуванням коефіцієнту відповідно до п. 2 рішення Тернопільської міської ради від 15.02.2013 року № 6/29/70, а саме - 0,5, то колегія суддів касаційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що позивачем на підставі вищезазначених рішень міської ради у 2013 році було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 21.01.2008 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач діяв правомірно, довів факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року у справі № 804/1010/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.К. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько