Ухвала суду № 46886394, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2015 р. м. Київ К/800/40072/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівСороки М. О., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: прокурора - Зарудяної Н. О.,

представника відповідача - Напханюк І. Ю.,

представника третьої особи - Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації - Кошелєвої М. О.,

представника третьої особи - Навчально-професійного центру "Академія мистецтва краси" - Шуляк М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за позовом першого заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Приватний вищий навчальний заклад "Київський коледж бізнесу", Навчально-професійний центр "Академія мистецтва краси" про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

В березні 2013 року перший заступник прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 707 від 29 жовтня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідком нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, заступник прокурора звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представників відповідача та третіх осіб, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що пунктами 8 та 9 розпорядження голови Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 07 квітня 2004 року № 277 «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень» дозволено управлінню освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут соціальних та культурних зв'язків" договір оренди нежитлового приміщення по вул. Вакулінчука, 1, загальною площею 2247,9 кв. м, для використання під вищий учбовий заклад, терміном з 01 березня 2004 року до 01 жовтня 2011 року, та дозволено управлінню освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації укласти з Навчально-професійним центром "Академія мистецтва краси" договір оренди нежитлового приміщення по вул. Вакулінчука, 1, загальною площею 614,2 кв. м, для використання під навчальний заклад, терміном з 01 березня 2004 року до 01 жовтня 2011 року.

Заступником прокурора міста Києва винесено протест на вказані пункти розпорядження, який листом від 24 березня 2006 року №07/3-67вих. направлено до голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.

За результатами розгляду зазначеного протесту головою Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації прийнято розпорядження від 07 квітня 2006 року № 359, яким пункти 8, 9 розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07 квітня 2004 року № 277 скасовано.

23 січня 2013 року першим заступником прокурора Дарницького району м. Києва винесена постанова про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо додержання органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади Закону України "Про охорону дитинства".

Перевіркою встановлено, що розпорядженням голови Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 29 жовтня 2010 року № 707 "Про внесення змін до п.п. 8, 9 розпорядження голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07 квітня 2004 року № 277 "Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень" внесено зміни до пунктів 8, 9 розпорядження голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07 квітня 2004 року № 277 "Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень" в частині заміни слів "терміном до 01.10.2011" на слова "терміном до 01.10.2021", в решті п.п. 8, 9 залишені без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав за необхідне дослідити доказ, яким повідомлялося, що розпорядження № 707 від 29 жовтня 2010 року направлялося прокурору в жовтні 2010 року. До цього листа додано відповідний витяг з журналу вихідної кореспонденції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на протиправність оскаржуваного розпорядження та наявність підстав для його скасування з огляду на невідповідність дій відповідача вимогам ст. 19 Конституції України та вимогам Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9.04.1999 року № 586-Х1У. При цьому вказав, що прокурор з поважних причин пропустив строк звернення до суду, оскільки доказів щодо надання прокурору розпоряджень за жовтень 2010 року чи оспорюваного розпорядження окремо відповідачем не надано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов протилежного висновку. Зокрема, зазначив, що директором ПВНЗ «Київський коледж бізнесу» 14 червня 2013 року подано інформаційний запит до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з питанням, чи направлялась Державної районною у м. Києві державною адміністрацією копія розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 707 від 29 жовтня 2010 року «Про внесення змін до п.п. 8, 9 розпорядження голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07 квітня 2004 року № 277 «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень» до прокуратури Дарницького району м. Києва, і якими документами підтверджується відправлення вказаного розпорядження. До суду надано засвідчену печаткою третьої особи копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції № 14-11 (а. с. 176 т. 2), який має найменування «Журнал доставки вихідної кореспонденції (для доставки в КМДА), в якому містяться відомості про направлення листів до підрозділів Київської міської державної адміністрації, номери листів, їх дати та запис « 22.11.10 Прокуратура Дарницького р-ну розпорядження за жовтень».

Також своїми показами посадова особа Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, яка була відповідальна за доставку розпоряджень до прокуратури Дарницького району м. Києва, підтвердила, що особисто доставила розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації за жовтень 2010 року, в т.ч. і оскаржуване розпорядження, до канцелярії прокуратури.

Таким чином суд апеляційної інстанції встановив порушення прокурором строку звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, виходячи з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Така редакція цієї статті характеризує її як норму процесуального права.

Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд повинен самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Строк звернення до адміністративного суду обмежено ст. 99 КАС України. З урахуванням положень цієї статті належним способом захисту порушеного права є, зокрема, звернення до суду з даними позовом в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про достатність доказів, які свідчили б про направлення до прокуратури та Київської міської державної адміністрації оскаржуваного розпорядження, що свідчить про пропуск прокурором строку звернення до суду з даним позовом.

Окрім того, право прокурора на подання позову до суду не ставиться законом у залежність від наявності у прокурора матеріалів прокурорської перевірки, а відтак і переваги органів прокуратури на звернення з позовами до суду.

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України наслідки пропуску цих строків встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Між тим, причин пропуску строку звернення прокурора до адміністративного суду поважними суд апеляційної інстанції не дослідив.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України.

Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи привела до порушення судом норм процесуального права, що в свою чергу не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.

Оскільки при вирішенні спору суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми процесуального права до встановлених у справі обставин, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: