Ухвала суду № 46886345, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2015 р. м. Київ К/800/38859/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області

до відповідача ОСОБА_3

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - голова комісії з припинення Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Алфьоров С.М.

про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

8.11.2013р. з позовом про стягнення з ОСОБА_3 витрат на суму 33493, 05 грн. звернулося Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач повинен відшкодувати кошти, витрачені на його навчання у Запорізькому юридичному інституті, оскільки ОСОБА_3 не відпрацював 3 роки за місцем розподілу. Посилаючись на порушення відповідачем умов договору, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 4.03.2014р. відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014р. рішення суду скасовано. Позов задоволено : стягнуто з ОСОБА_3 на користь Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області витрати, пов'язані з навчанням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, у сумі 33493,05 грн.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у 2007-2011 роках ОСОБА_3 навчався у Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського університету внутрішніх справ.

1.09.2010р. між інститутом, Головним управлінням МВС та громадянином ОСОБА_3 укладено договір №265 про підготовку фахівця. Умови даного договору зводились до обов'язку інституту забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця, а Головне управління МВС зобов'язувалось призначити випускника на посаду. При цьому ОСОБА_3 повинен був відпрацювати 3 роки, в інакшому випадку кошти витрачені на його навчання підлягали поверненню.

Оскільки відповідач не відпрацював обумовленого договором строку, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Позивачем заявлено позов до фізичної особи про стягнення суми витрат на навчання у вищому навчальному закладі, обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного 1.09.2010р. договору.

Відповідно до частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом. фізичні особи можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.

Крім того, згідно із частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За таких умов колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів і його розгляд повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до невірних висновків, що справа підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 222,223,228,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 4.03.2014р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014р.

Провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз