Ухвала суду № 46886262, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/800/61261/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року

у справі № 826/8498/14

за позовом Підприємства зі 100 % іноземною інвестицією «ОСРАМ Україна»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Підприємство зі 100 % іноземною інвестицією «ОСРАМ Україна» (далі - Підприємство «ОСРАМ Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві (далі - Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову № 000046 від 02 квітня 2014 року про накладення штрафних санкцій та рішення № 000047 від 22 травня 2014 року про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено, скасовано спірні рішення Інспекції.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачає етапності проведення перевірки, тому Інспекція і повинна дотримуватись такого правила, натомість Інспекція мала право витребовувати документи, вказані у направленні на проведення перевірки. Спірні правовідносини в частині дотримання строків не регулюються ЦК України, тому позивач не надав документи у період проведення перевірки, у зв'язку з чим позивача правомірно визнано як особу, що ввела продукцію в обіг. Тому, застосування до позивача штрафу та вжиття обмежувальних заходів відповідає нормам закону.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач вважає касацій скаргу необґрунтованою, тому просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що на підставі згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 28 січня 2014 року № 434-2-7/6, наказу № 111 від 25 лютого 2014 року Інспекцією видано направлення на проведення перевірки № 000134 від 25 лютого 2014 року, яким доручалось здійснити перевірку характеристик продукції; додержання вимог щодо представлення продукції за місцем проведення ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, що не відповідає вимогам; стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у формі позапланової невиїзної поєднаної з виїзною відповідно до ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Перевірка здійснювалась на предмет відповідності продукції вимогам Технічних регламентів, які розповсюджуються на зазначену продукцію та запропоновано надати документи на продукцію, яка є об'єктом перевірки, перелік яких визначено ч. 7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Перед початком перевірки характеристик продукції, директору Підприємства «ОСРАМ Україна» вручено копію направлення № 000134 від 25 лютого 2014 року з вказаною пропозицією.

За результатами проведення зазначеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки характеристик продукції № 000074 від 31 березня 2014 року (далі - Акт перевірки), яким встановлено, що позивачем у ході перевірки не надано вказаних документів, які, у свою чергу, могли б підтвердити те, що продукція, яка є об'єктом перевірки, пройшла оцінку відповідності згідно з вимогами Технічних регламентів.

Зокрема, позивачем не надано: декларацій про відповідність; супровідної документації, яка додається до відповідної продукції, включаючи інструкцію щодо користування продукцією; документів про систему якості або систему управління якістю.

Також не надано технічної документації, наявність та склад якої передбачено Технічним регламентом безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1149, Технічним регламентом етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання електроенергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 року № 1144 та Технічним регламентом модулів оцінки відповідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2003 року № 1585, а саме: загального опису продукції; технічного проекту і виробничих креслень, схем елементів, складальних вузлів; описів та пояснень щодо креслень і схем та таких, що стосуються застосування продукції; списку стандартів з переліку національних стандартів, які у разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів (у разі часткового застосування стандартів у технічній документації зазначаються ті частини (положення) стандартів, які застосовані); результатів проектних розрахунків, випробувань; протоколів випробувань.

Крім того, позивачем не надано документації (договорів, товарно-супровідної документації), на підставі якої можливо встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила позивачу продукцію.

У зв'язку з такими обставинами (ненаданням позивачем документації) та на підставі ч. 7 ст. 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» Інспекцією зроблений висновок, що Підприємство «ОСРАМ Україна» є особою, яка ввела продукцію в обіг, а продукція, що була об'єктом перевірки, не відповідає встановленим вимогам, за що п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачена відповідальність.

31 березня 2014 року відповідачем складено протокол № 000054 від про виявлені порушення вимог ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», в якому зафіксовано обставини, наведені в Акті перевірки.

На підставі Акту перевірки начальником Інспекції Кляцьким А.Ю. прийнято постанову про накладення штрафних санкцій № 000046 від 02 квітня 2014 року, якою до позивача застосовано штраф в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів громадян у сумі 25500 грн., а також рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000047 від 22 травня 2014 року, яким обмежено та тимчасово заборонено надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із ч. 5 ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до перевірки документи, які зазначені у направленні на перевірку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено, що продукція, яка була об'єктом перевірки, не відповідає Технічним регламентам, а витребовувані Інспекцією документи вчасно їй надіслані позивачем.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до листа Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 28 січня 2014 року № 434-2-7/6, остання надає згоду на проведення перевірки продукції, зокрема, Підприємства «ОСРАМ Україна» згідно з ч. 3 ст. 23 та п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» на підставі повідомлення про продукцію, що не відповідає встановленим вимогам та/або становить серйозний ризик, надісланого листом Держспоживінспекції у Донецькій області від 25 листопада 2013 року № 02/15-3067.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

П. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її виробників якщо за результатами перевірки характеристик продукції у її розповсюджувача є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності виробника такої продукції.

Ч. 7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», яка унормовує порядок проведення перевірок характеристик продукції, передбачено перелік документів, які підлягають перевірці під час невиїзної перевірки характеристик продукції. До таких документів віднесено наступні: декларація про відповідність; супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; документи щодо системи якості чи системи управління якістю; висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо); документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання; повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції"; інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 25 «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення перевірки характеристик продукції у її виробників:

1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:

а) наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності;

б) наявність супровідної документації, що має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкції щодо користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо її складення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, а також відповідність такої декларації встановленим вимогам;

г) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції;

б) у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам:

перевірка повного складу технічної документації на відповідну продукцію, передбаченого технічним регламентом;

перевірка документів щодо системи якості чи системи управління якістю, якщо їх надання передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Зі змісту наведених норм вбачається, що проведення перевірки з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» зумовлює її проведення з дотриманням вимог ст. 25 вказаного закону, тобто з урахуванням етапності.

Це означає, що Інспекція, проводячи перевірку, на початковому етапі перевірки може вимагати від суб'єкта перевірки надання не всіх документів, передбачених ч. 7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а лише тих, які визначені п. 1 ч. 2 ст. 25 зазначеного закону, про що вірно вказав суд апеляційної інстанції.

Однак, витребування органом ринкового нагляду всіх документів, що перелічені в ч. 7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» не звільняє виробника продукції від обов'язку надати такому органу документи, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 25 вказаного закону. Тобто, виробник продукції не зобов'язаний надавати весь перелік документів на вимогу органу ринкового нагляду, однак повинен надати ті документи, які є об'єктом перевірки на початковому її етапі.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб'єкти господарювання зобов'язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:

1) будь-який суб'єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію;

2) будь-який суб'єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію.

Ч. 7 ст. 8 вказаного закону передбачено, що у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що для визнання особи такою, що ввела в обіг продукцію, необхідною умовою є ненадання вказаною особою документації, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію, протягом строку (терміну), узгодженого з органом ринкового нагляду.

За умови відсутності факту узгодження Інспекцією з Підприємством «ОСРАМ Україна» строку (терміну) надання документації, яка б дала змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання продукцію, що була об'єктом перевірки, визнання Інспекцією Підприємства «ОСРАМ Україна» особою, що ввела продукцію в обіг, є передчасним та не узгоджується з вимогами закону.

Доводи ж позивача про дотримання ним строків надання Інспекції документів в останній день перевірки 31 березня 2014 року шляхом направлення їх засобами поштового зв'язку (цінним листом з описом вкладення) відповідно до норм ст.ст 251, 255 ЦК України є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами в даній справі є публічно-правовими, що виникли у зв'язку з реалізацією суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій щодо здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції.

Тому правила щодо обчислення строків, вказаних в ст.ст. 251-255 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, натомість суб'єкт господарювання, зобов'язаний виконати вимогу органу ринкового нагляду та надати йому документи у строк, узгоджений між таким органом та суб'єктом господарювання.

За умови неузгодження Інспекцією з Підприємством «ОСРАМ Україна» строку (терміну) надання документації позивач, в порушення вимог закону, був позбавлений можливості захистити свої права під час перевірки, зокрема, надати витребовувану документацію, а тому не може нести відповідальність за порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам.

Крім того, судом апеляційної інстанції з посиланням на Технічний регламент з безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 29.10.2009 року, Технічний регламент етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання електроенергії, затвердженого постановою КМУ № 1144 від 27.12.2008 року та Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ №785 від 29.07.2009 року встановлено, що декларації про відповідність на товар, загальні описи продукції, протоколи випробування, є тими документами, які підтверджують відповідність продукції вищевказаним Технічним регламентам, відтак документально підтверджують безпеку такої продукції для споживачів.

Тому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що у відповідача не було обґрунтованих та беззаперечних підстав вважати, що продукція, яка була предметом перевірки не відповідає вказаним Технічним регламентам.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Судом апеляційної інстанції, ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Окремі порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: