Ухвала суду № 46886191, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/9991/81801/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року

у справі № 2а/1770/2918/2012

за позовом Приватного підприємства науково-впроваджувальної фірми «Вестар»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство науково-впроваджувальна фірма «Вестар» (далі - ПП НВФ «Вестар»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 1001092342 від 24 травня 2012 року, № 0001312342 від 15 березня 2012 року, № 0000351742 від 15 березня 2012 року, № 0000192343 від 15 березня 2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 1001092342 від 24 травня 2012 року та № 0001312342 від 15 березня 2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 081,61 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП НВФ «Вестар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 247/23-100/13973789 від 29 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 1001092342 від 24 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 146 395,00 грн. (117 116,00 грн. - основний платіж, 29 279,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001312342 від 15 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133 251,25 грн. (106 601,00 грн. - основний платіж, 26 650,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для прийняття названих актів індивідуальної дії послугувало порушення підприємством підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні сталі листової, кутників стальних, труб у Приватного підприємства «Харлем» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Метал», ремкомплектів до фекального насосу в Приватного підприємства «Люксент», модифікованого полімерного завантаження для фільтрів очищення стічних вод у Приватного підприємства «Техно КМП», а також підрядних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажтехобстеження № 1» з огляду на непідтвердження факту реального вчинення розглядуваних господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган наголошував на: відсутності у ПП «Харлем» необхідних умов для ведення господарської діяльності; неперебуванні ТОВ «Восток Інвест Метал» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням та визнанні директора названого товариства вироком Алчевського міського суду Луганської області від 27 липня 2011 року у справі № 1-443/11 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України; невідповідності сум нарахованого позивачем податкового кредиту сумам податкових зобов'язань ТОВ «Монтажтехобстеження № 1»; незвітуванні ПП «Люксент» та ПП «Техно КМП» до органів державної податкової служби за місцем реєстрації.

Крім того, відповідач посилався на ненадання ПП НВФ «Вестар» транспортної документації на підтвердження товарного характеру здійснених поставок.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В наведеному випадку судами з'ясовано, що реальний характер розглядуваних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами. Відповідачем при цьому не заперечується, що понесені ПП НВФ «Вестар» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а спірні операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

В свою чергу, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від інших осіб, зокрема, від дотримання контрагентами податкової дисципліни. Тобто, платник не може відповідати за порушення допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні таких осіб.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача з ПП «Харлем», ТОВ «Восток Інвест Метал», ПП «Люксент», ПП «Техно КМП», ТОВ «Монтажтехобстеження № 1» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, в матеріалах справи відсутні.

Зокрема, у вироку Алчевського міського суду Луганської області від 27 липня 2011 року у справі № 1-443/11 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності ТОВ «Восток Інвест Метал» за господарською операцією з позивачем у жовтні 2009 року, а вказано, що 13 вересня 2010 року відбулась перереєстрація права власності та статуту контрагента ПП НВФ «Вестар», після чого товариством почала провадитись протиправна діяльність.

Доводи відповідача про безтоварний характер господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагентів з підстави ненадання товарно-транспортних накладних колегія суддів також відхиляє, позаяк за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товару та його використання у власній господарській діяльності, як у даній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.