Рішення № 46885767, 14.07.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 липня 2015 року Справа № 913/143/15

Провадження №5/913/143/15

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 43912 грн. 34 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Гуленко К.С

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25270 грн. 18 коп., пені в сумі 9419 грн. 37 коп., 3% річних в сумі 605 грн. 14 коп. та інфляційних втрат в сумі 8617 грн. 65 коп.

Позивач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце проведення був повідомлений належним чином. Разом з тим, від позивача надійшли письмові пояснення від 02.07.2015 № 06-05/1-140 та клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача.

В попередньому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав письмові пояснення від 18.06.2015 № 06-05/1-133.

Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства (а.с. 76).

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 N 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представника позивача, що прибув у судове засідання, суд встановив наступне.

Позивач, як виконавець послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в опалювальні сезоні 2013-2014 та 2014-2015 роках здійснило поставку теплової енергії відповідачу у справі до належного йому на праві власності за договором дарування від 31.05.2013 за реєстр. № 771 (а.с.36) нежитлового приміщення - приміщення магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, площею 83,0 кв.м на загальну суму 25270 грн. 18 коп.

Як зазначає позивач, 25.09.2013 відповідачу було надано два примірника договору про постачання теплової енергії № 888, підписані з боку позивача та скріплені печаткою. Відповідач від підписання договору ухилився, підписаний зі свого боку примірник договору або протокол розбіжностей на адресу позивача не повернуло.

За період з 13.10.2013 по 07.04.2014 та з 23.10.2014 по 03.02.2015 включно, відповідач самовільно, без укладання з позивачем договору спожило теплову енергію, загальна вартість якої становить 25270 грн. 18 коп.

З метою отримання коштів за спожиту теплову енергію позивачем на адресу відповідача направлялися вимоги (а.с.37-45) про сплату її вартості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, тому позивач просить суд стягнути її у судовому порядку.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопоста-чальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги " передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позивач на підтвердження факту отримання саме тієї кількості теплової енергії надав розрахунок відпуску теплової енергії в приміщенні, яке знаходиться у власності відповідача.

Даний розрахунок вартості безпідставно набутої відповідачем теплової енергії зроблений позивачем відповідно до КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" та ДБН В.2.5-39:2008 «Теплові мережі: інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди».

Згідно із ДБН В.2.5-39:2008, позивачем було розраховано максимальний тепловий потік у приміщенні, яким володіє відповідач за адресою: АДРЕСА_2, який розраховано за формулою:

(t в.н - t сер.о)

Q = Q мах х ---------- х Nо х 24 х 10-6 , де

(t в.н - t р.о)

де Q - кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді;

Q мах - Максимальний тепловий потік на опалення споруди у Ккал/год;

Qо мах = q х А х (1+k) х (t в.н - t р.оп.), де

q - питома опалювальна характеристика будівлі

А - загальна площа приміщення, кв.м

k - коефіцієнт, що враховує тепловий потік на опалення будівлі

tв.н. - нормативна (розрахункова) температура внутрішнього повітря в приміщенні,

t сер.о - середня температура зовнішнього повітря за опалювальний період, оC

tр.оп - розрахункова температура зовнішнього повітря, яка використовувалась для проектування систем опалення в місцевості розташування будівлі, оС

Nо- тривалість розрахункового періоду;

24 - кількість годин роботи системи опалення за добу, година.

Таким чином, для того щоб встановити витрати тепла за вищевказаними формулами, слід застосовувати величини всіх показників, які підтверджуються певними доказами.

Всі показники формули розрахунку підтверджуються матеріалами справи, розрахунок кількості спожитої теплової енергії перевірено судом та встановлено його правильність.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина 2 статті 1213 ЦК України).

Виявивши факт споживання відповідачем електричної енергії без укладення договору на її постачання, позивач надіслав відповідачу вимогу за самовільно спожиту теплову енергію, який в обумовлений строк так і не було оплачено.

Вартість спожитої теплової енергії позивач вираховував виходячи з тарифів, що діяли на момент звернення до суду у відповідності до частини 3 статті 1213 ЦК України.

Оскільки судом встановлено, що сторони не перебувають між собою в договірних відносинах, позивач цілком обґрунтовано заявив позов про стягнення з відповідача суми спожитої без договору теплової енергії на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення вартості спожитої без договору теплової енергії в сумі 25270 грн. 18 коп., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано пеню в сумі 9419 грн. 37 коп. відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій».

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути передбачено договором або актом цивільного законодавства.

Аналогічна позиція викладена п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій» визначено розмір пені в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін.

Так, за змістом положень чинного законодавства передбачена відповідальність у вигляді пені.

Проте, законодавством обмежено максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені обмеженого законодавством є неправильним.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 1422 грн. 47 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про те, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є вірними та відповідають нормами чинного законодавства, а тому нараховані суми підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі за вказані періоди.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 25270 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 605 грн. 14 коп., пеню в сумі 1422 грн. 47 коп., інфляційні втрати в сумі 8617 грн. 65 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача в сумі 1494 грн. 30 коп.

Згідно із ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 43912 грн. 34 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк-3 Луганської області, ідентифікаційний код 00131050, вартість спожитої без договору теплової енергії в сумі 25270 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 605 грн. 14 коп., пеню в сумі 1422 грн. 47 коп., інфляційні втрати в сумі 8617 грн. 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1494 грн. 30 коп., видати наказ.

3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 16.07.2015.

Суддя С.В.Вінніков