Ухвала суду № 46872150, 14.07.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

14 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Коротких О.А.,

суддів: Кривенди О.В., Маринченка В.Л., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 подав заяву про перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року, якою постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, залишено без зміни.

У заяві йдеться про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На підтвердження наведених у заяві доводів ОСОБА_2 надав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2014 року, та копію постанови Верховного Суду України від 24 квітня 2012 року які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

За правилами пункту 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що премія, яку позивач просив врахувати для обчислення нового розміру пенсії, має тимчасовий характер і не дає підстав для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2014 року, наданій для підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, який, задовольняючи позов, дійшов висновку, що суми виплат, з яких фактично було нараховані та сплачено страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця і враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 24 квітня 2012 року, проте це рішення не може братися до уваги, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд України не ухвалив остаточного рішення (обставини справи встановлені не повно), скасував рішення Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2011 року, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Таким чином, рішення касаційного суду від 24 липня 2014 року додане на обґрунтування заяви, ухвалене цим судом за інших обставин справи, а рішення Верховного Суду України від 24 квітня 2012 року, остаточно не ухвалене цим судом, а отже не підтверджує наявності неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії, за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: О.В. Кривенда В.Л. Маринченко