Ухвала суду № 46871449, 15.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/837/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ''Кайсар, ЛТД'' до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому, після уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.02.2015 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про їх скасування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.01.2015 р. по 17.01.2015 р. відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірма "Кайсар, ЛТД" з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ПП "Херсондорінвест" за квітень, липень, серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 23.01.2015 р. № 13/21-03-22-05/23137670.

У висновках акту перевірки зазначено, що податковим органом встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 69566,16 грн., а саме: у квітні 2014 року у сумі 13100 грн., у серпні 2014 року у сумі 56466,16 грн., а саме: у квітні 2014 р. у сумі 13100,00 грн., у серпні 2014 р. у сумі 56466,16 грн.; також зменшено від'ємне значення по р.19 за квітень 2014 року у сумі 3483 грн. та за липень 2014 року у сумі 10833,33 грн.

Підставами для висновків акта перевірки від 23.01.2015 р. № 13/21-03-22-05/23137670 стали: лист від 06.11.2014 р. № 285/21-03-22-06/38151247 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Херсондорінвест"; недоліки видаткових накладних (в графі "отримав" не зазначено особу, яка отримала паливно-мастильні матеріали, її посаду та довіреність); відсутність актів приймання продукції, сертифікатів якості, паспортів відповідності нафтопродуктів, документів на підтвердження зберігання паливно-мастильних матеріалів; неналежне оформлення товарно-транспортних накладних.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.02.2015 р.:

- № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86957,70 грн., з яких за основним платежем на 69566,16 грн., за штрафними санкціями на 17391,54 грн.;

- № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2014 року на 713 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що ДПІ у м.Херсоні допустимими та належними доказами не спростувала доводи позивача, не довела правомірність своїх рішень, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 20.02.2015 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ фірма "Кайсар, ЛТД" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 186.1 ст. 186 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). ї) виключено.

Згідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, положеннями ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 квітня 2014 року між ПП "Херсондорінвест" (Продавець) та ТОВ фірма "Кайсар, ЛТД" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 2904/01. Пунктом 1.1договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати нафтопродукти у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у кількості, асортименті та за ціною, визначеною у накладній. Відповідно до п.2.1 договору приймання товару по кількості та якості відбувається за юридичною чи фактичною адресою Покупця.

Усі розрахунки між Сторонами, за даним договором здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 4.3 Договору) (а.с. 31-33).

На виконання договору від 29.04.2014 р. № 2904/01 ПП "Херсондорінвест" продало ТОВ фірма "Кайсар, ЛТД" нафтопродукти у квітні 2014 року на суму 99500 грн., в тому числі ПДВ 16583,33 грн., у липні 2014 року на суму 65000 грн., в тому числі ПДВ 10833,33 грн., у серпні 2014 року на суму 278075 грн., в тому числі ПДВ 46345,83 грн.

Факт поставки нафтопродуктів підтверджується податковими накладними від 19.08.2014 р. № 7, від 26.08.2014 р. № 12, від 04.07.2014 р. № 1, від 29.04.2014 р. № 18, від 30.04.2014 р. № 19, № 20; видатковими накладними від 21.08.2014 р. № 210801, від 26.08.2014 р. № 260802, від 04.07.2014 р. № 040701, від 29.04.2014 р. № 290401, від 30.04.2014 р. № 300401, № 300402 та розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 21.08.2014 р. № 11.

Розрахунки між сторонами здійснено у відповідності до п. 4.3 Договору у безготівковому порядку, що підтверджується виписками із банківського рахунку ТОВ фірма "Кайсар, ЛТД".

Транспортування нафтопродуктів здійснено Продавцем та підтверджується товарно-транспортними накладними від 21.08.2014 р. № 2108/01, № 2108/02, від 26.08.2014 р. № 2608/02, від 04.07.2014 р. № 0407/01, від 29.04.2014 р. № 2904/01, від 30.04.2014 р. № 3004/01, № 3004/02.

Посилання відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортної накладної є безпідставним, оскільки, по-перше: товарно-транспортна накладна підтверджує транспортні витрати, є документом для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а не доказом придбання товару; по-друге: товарно-транспортні накладні складались ПП "Херсондорінвест" (продавцем), а не ТОВ фірма "Кайсар, ЛТД" (покупцем). Підприємство, яке сплатило за послуги перевезення вантажу, для віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат, повинно мати належним чином оформлені первинні транспортні документи, що підтверджують отримання здійснених послуг по перевезенню вантажу. Товарно-транспортні накладні не мали статусу первинного бухгалтерського документа для позивача, оскільки він не ніс транспортних витрат.

Твердження відповідача, що у ТОВ фірма "Кайсар, ЛТД" відсутні паспорти якості та сертифікати відповідності нафтопродуктів, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме: паспортом якості бітуму нафтового дорожнього від 14.05.2014 р. № 15 (а.с. 48), паспортом якості мазуту паливного від 10.04.2014 р. № 10 (а.с. 52), від 09.04.2014 р. № 115 (а.с. 57), сертифікатом відповідності бітуму нафтового дорожнього в`язкого від 11.07.2011 р. (а.с. 65), паспортом якості мазуту паливного від 10.04.2014 р. № 10 (а.с. 69).

Крім того, 11.01.2012 р. між ТОВ фірма "Кайсар, ЛТД" (Замовник) та ТОВ "Епоха" (Підрядник) укладено договір № 3, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує виконання робіт та послуг по проведенню лабораторних іспитів та вимірювань в сфері та поза сферою правил для будівництва та ремонту доріг та видачі заключних документів (актів) (а.с. 34).

На виконання договору від 11.01.2012 р. ТОВ "Епоха" було проведено випробування бітуму (отриманого 29.04.2014 р., 30.04.2014 р., 21.08.2014 р.), пічного палива (отриманого 30.04.2014 р.), мазуту паливного (отриманого 04.07.2014 р., 26.08.2014 р.)., про що свідчать протоколи випробувань (а.с.37-42).

Факт отримання товару уповноваженою особою ОСОБА_1 підтверджується довіреностями від 19.08.2014 р. № 38, від 04.07.2014 р. № 28, 29.04.2014 р. № 15.

Використання нафтопродуктів у господарській діяльності підприємства підтверджується наступними документами: актами списання від 31.05.2014 р. № СпТ-000007, від 31.07.2014 р. № СпТ-000021, від 31.08.2014 р. № СпТ-000025, від 30.09.2014 р. № СпТ-000034, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2014 року, за липень 2014 року, за вересень 2014 року, підсумковою відомістю ресурсів (витрати - по факту), звітами про витрати основним матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за липень 2014 року, за вересень 2014 року.

Отже, первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеним в акті перевірки контрагентом.

Судом першої інстанції встановлено, що отримані нафтопродукти одразу перевірялись та використовувались у господарській діяльності, а тому потреби для переміщення їх на склади не було. Таким чином, твердження відповідача щодо необхідності надання ТОВ фірма "Кайсар, ЛТД" документів на підтвердження оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі є безпідставними.

В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ПП "Херсондорінвест" на момент здійснення господарських операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване платником податку на додану вартість не заперечується відповідачем.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП "Херсондорінвест" на момент здійснення господарських операцій з позивачем за місцезнаходженням.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ у м. Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП "Херсондорінвест" на момент придбання у нього товарів, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ПП "Херсондорінвест", які були предметом перевірки.

В той же час, контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ''Кайсар, ЛТД'' підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик