Ухвала суду № 46871338, 15.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 876/6871/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Богаченка С.І., Качмара В.Я..

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м.Луцьку Волинської області до Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (далі позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» (далі відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень-грудень 2014 року у розмірі 207647,20 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав до апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у підприємства відсутній законодавчо встановлений обовязок відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки з 2005 року такі мають відшкодовуватись за рахунок Державного бюджету України. Крім того, судом не досліджувалось питання про застосування строків звернення до суду та можливості залишення частини позовних вимог без розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України. При цьому в звязку з тим, що явка апелянта в судовому засіданні не визнана судом обовязковою, колегія суддів відхиляє клопотання ПАТ «Електротермометрія» про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Спірні правовідносини регулюються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788), Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058).

Згідно вимог абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400/97 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зазначені в пункті "а", "б"- "з" цієї статті.

Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. 6.7 Інструкції).

Відповідно до п. 6.2 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивачем надсилались розрахунки витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 6-13), проте сума боргу сплачена не була.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу пятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788 вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 у контексті статті 14 Закону № 1788 дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788.

Оскільки працівникам відповідача пенсія була призначена згідно пунктів "а", "б"-"з" ст. 13 Закону № 1788, а не згідно ст. 14 цього Закону, то твердження відповідача, що покриття витрат на виплату та доставку пенсії не має здійснюватись підприємством є помилковими.

Щодо строків звернення до суду, то колегія суддів зазначає, що Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

У відповідності з ч.15 ст. 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Разом з тим, ч. 15 ст. 106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не містить в собі посилань на те, що строки давності не застосовується з разі стягнення недоїмки виключно по сплаті страхових внесків.

Системний аналіз законодавчих положень, дозволяє колегії суддів дійти висновку, що сплата страхових внесків, витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, належать до платежів однієї категорії, облік надходження яких здійснює Пенсійний фонд, а тому до таких застосовується єдиний порядок стягнення.

Верховний Суд України щодо поданого у серпні 2009 року позову управління ПФУ про стягнення з Підприємства заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період жовтень - грудень 2008 року та січень - липень 2009 року в сумі 90 079,08 грн., призначених за списком №2 відповідно до пунктів б з статті 13 Закону № 1788, в Постанові від 30 травня 2011 року у справі № 21-103а11 погодився з постановою Вищого адміністративного суду України, якою позов Управління задоволено та зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування недоїмка зі сплати страхових внесків не підлягає списанню, крім випадків повної ліквідації юридичної особи. До дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи підприємство не звільнено від покладених на нього відповідно до зазначеного Закону обов'язків щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам. Частина 6 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058 втратила чинність на підставі Закону № 2464, частина 7 статті 25 якого містить ті самі положення що і частина 6 статті 106 Закону № 1058.

Таким чином, з урахуванням того, що порядок стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків застосовується також для відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підстав для застосування судом наслідків порушення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. ст. 99, 100 КАС України в даному випадку не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ПАТ «Електротермометрія» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 803/776/15-а без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийА.Р.Курилець

СуддіС.І.Богаченко

ОСОБА_1