Ухвала суду № 46871313, 09.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1751/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0024971701 від 01.12.2014р. та №0000201701 від 14.01.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірку, за результатами якої винесено спірні податкові повідомлення-рішення, проведено відповідачем з порушенням п.79.2 ст.79 ПК України, так як позивача не було належним чином повідомлено про її здійснення. Висновки податкового органу про відсутність у ФОП ОСОБА_1 обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників ТОВ «Аксон-Групп», ПП «Топ Трейдінг», ПП «Гранд Стройгефест» та ТОВ «Транс-Інвестгруп» позивач вважає незаконними, так як в нього наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків.

ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечувала, зазначивши, що ФОП ОСОБА_1 не підтверджено реальності здійснення фінансово-господарських операцій з придбання товарів у підприємств-постачальників ТОВ «Аксон-Групп», ПП «Топ Трейдінг» та ПП «Гранд Стройгефест» в січні 2014 року і у ТОВ «Транс-Інвестгруп» в квітні 2014 року, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0024971701 від 01.12.2014р. та №0000201701 від 14.01.2015р.

Приймаючи вказане рішення суд дійшов висновку, що задекларовані позивачем фінансово-господарські операції мали реальний характер та були опосередковані дійсним рухом активів. Суд не взяв до уваги посилання відповідача на встановлені актами інших контролюючих органів порушення норм податкового законодавства, вчинені контрагентами ФОП ОСОБА_1, зазначивши, що такі перевірки проводились у приміщеннях відповідних податкових органів, без реального дослідження та встановлення у контрагентів позивача обєктів оподаткування, наявності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності та, відповідно, без посилання на конкретні недоліки укладених договорів, первинних документів.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що наявність документального підтвердження господарських операцій по придбанню товарів (робіт, послуг), призначених для використання в господарській діяльності платника податків, є визначальною, однак не безумовною підставою для виникнення у підприємства права на формування податкового кредиту, оскільки якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. На думку апелянта, судом не надано належної правової оцінки відомостям, які містяться в атах перевірок контрагентів позивача щодо відсутності в них необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Представник ФОП ОСОБА_1 подав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не прибула, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №637-п від 22.09.2014р., відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 24.09.2014р. по 30.09.2014р. ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань правових відносин з ТОВ «Аксон-Групп» (код за ЄДРПОУ 38295684), ПП «Топ Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 38438310) та ПП «Гранд Стройгефест» (код за ЄДРПОУ 38644030) за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р., за результатами якої складено акт перевірки №2881/17-01/НОМЕР_1 від 02 жовтня 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.44.5 ст.44, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не підтверджено реальність здійснення ФОП ОСОБА_1 фінансово-господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Аксон-Групп», ПП «Топ Трейдінг» та ПП «Гранд Стройгефест», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в січні 2014 року на суму 18453,39 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит по контрагентах: ТОВ «Аксон-Групп» - ПДВ 4926,08 грн., ПП «Топ Трейдінг» - ПДВ 1855,10 грн. та ПП «Гранд Стройгефест» - ПДВ 11672,21 грн. ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області отримано акти №1812/15-53-22-3/38295684 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аксон-Групп» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень-лютий 2014 року», №1810/15-53-22-3/05 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ПП «Топ Трейдінг» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий 2014 року» та №1824/15-53-22-3/38644030 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Стройгефест» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року», якими встановлено відсутність у контрагентів позивача основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей для здійснення задекларованих господарських операцій, а також наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Аксон-Групп», ПП «Топ Трейдінг» та ПП «Гранд Стройгефест» з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками. У звязку з цим, ДПІ у Київському районі м.Одеси дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_1 фактично фінансово-господарські операції з ТОВ «Аксон-Групп», ПП «Топ Трейдінг» та ПП «Гранд Стройгефест» у січні 2014 року не здійснював і наявні у нього документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством; у ФОП ОСОБА_1 відсутні обєкти оподаткування по операціях з придбання у підприємств-постачальників товарів у січні 2014 року.

01 грудня 2014 року, на підставі акту перевірки №2881/17-01/НОМЕР_1 від 02.10.2014р., ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0024971701, яким позивачу збільшила суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на 27 680,09 грн. (в т.ч. за основним платежем 18453,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9226,70 грн.).

З матеріалів справи, також, вбачається, що на підставі наказу ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №736-п від 11.11.2014р., відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 13.11.2014р. по 19.11.2014р. ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань правових відносин з ТОВ «Транс-Інвестгруп» (код за ЄДРПОУ 38506872) за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р., за результатами якої складено акт перевірки №4425/17-01/НОМЕР_1 від 26 листопада 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не підтверджено реальність здійснення ФОП ОСОБА_1 фінансово-господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Транс-Інвестгруп», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у квітні 2014 року на суму 37239,78 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в квітні 2014 року ФОП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит по контрагенту ТОВ «Транс-Інвестгруп». В ході перевірки встановлено розбіжності у сумах податкового кредиту позивача з сумами податкових зобовязань ТОВ «Транс-Інвестгруп». ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві отримано акт №442/26-57-22-04-10/38506872 від 06.06.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транс-Інвестгруп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2013р. по 30.04.2014р.», яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, підприємство не має будь-яких складських приміщень, транспортних засобів, основних засобів, в тому числі устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності. У ТОВ «Транс-Інвестгруп» відсутні обєкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у контрагентів-покупців та контрагентів-постачальників. У звязку з цим, ДПІ у Київському районі м.Одеси дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_1 фактично фінансово-господарські операції з ТОВ «Транс-Інвестгруп» у квітні 2014 року не здійснював і наявні у нього документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

14 січня 2015 року, на підставі акту перевірки №4425/17-01/НОМЕР_1 від 26.11.2014р., ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0000201701, яким позивачу збільшила суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на 55 859,67 грн. (в т.ч. за основним платежем 37239,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18619,89 грн.).

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_1 про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актами перевірок №2881/17-01/НОМЕР_1 від 02.10.2014р. та №4425/17-01/НОМЕР_1 від 26.11.2014р., а тому визначення на підставі таких актів позивачу до сплати грошових зобовязань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат підприємства до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємих періодах основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 була оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Для здійснення зазначеної діяльності позивачем укладались договори з іншими субєктами господарювання.

Зокрема, 01 грудня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «Топ Трейдінг» (Постачальник) було укладено договір поставки №011212, за умовами якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти і оплатити його на умовах даного Договору. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару зазначається в накладних, які є невідємною частиною даного договору.

В підтвердження поставки ПП «Топ Трейдінг» позивачу товару (колготки, шкарпетки) в січні 2014 року на виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкова накладна №525 від 08.01.2014р. на суму 11130,61 грн. (в т.ч. ПДВ 1855,10 грн.) та видаткова накладна №525 від 08.01.2014р.

08 січня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «Гранд Стройгефест» (Постачальник) було укладено договір поставки №080114, за умовами якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти і оплатити його на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару зазначається в накладних, які є невідємною частиною даного договору.

В підтвердження поставки ПП «Гранд Стройгефест» позивачу товару (шкарпетки, капці жіночі) в січні 2014 року на виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкові накладні №3071 від 08.01.2014р. на суму 36362,28 грн. (в т.ч. ПДВ 6060,38 грн.), №3072 від 09.01.2014р. на суму 33670,96 грн. (в т.ч. ПДВ 5611,83 грн.), та видаткові накладні №3071 від 08.01.2014р. і №3072 від 09.01.2014р.

02 вересня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Аксон-Групп» (Постачальник) було укладено договір поставки №020913, за умовами якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти і оплатити його на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару зазначається в накладних, які є невідємною частиною даного договору.

В підтвердження поставки ТОВ «Аксон-Групп» позивачу товару (колготи, панчохи, гольфи) в січні 2014 року на виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкові накладні №2405 від 11.01.2014р. на суму 3705,82 грн. (в т.ч. ПДВ 617,64 грн.), №2602 від 14.01.2014р. на суму 13445,27 грн. (в т.ч. ПДВ 2240,88 грн.), №5602 від 29.01.2014р. на суму 3327,64 грн. (в т.ч. ПДВ 554,61 грн.), №5603 від 29.01.2014р. на суму 9077,75 грн. (в т.ч. ПДВ 1512,96 грн.); видаткові накладні №2405 від 11.01.2014р., №2602 від 14.01.2014р., №5602 від 29.01.2014р. та №5603 від 29.01.2014р.

03 березня 2014 року ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Транс-Інвестгруп» (Постачальник) було укладено договір поставки №030314, за умовами якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти і оплатити його на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару зазначається в накладних, які є невідємною частиною даного договору.

В підтвердження поставки ТОВ «Транс-Інвестгруп» позивачу товару (колготи, панчохи, шкарпетки, купальники) в квітні 2014 року на виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкові накладні №104 від 02.04.2014р. на суму 58551,02 грн. (в т.ч. ПДВ 9758,50 грн.), №5 від 01.04.2014р. на суму 59279,54 грн. (в т.ч. ПДВ 9879,92 грн.), №304 від 04.04.2014р. на суму 50002,87 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,81 грн.), №201 від 03.04.2014р. на суму 3236,59 грн. (в т.ч. ПДВ 539,43 грн.), №202 від 03.04.2014р. на суму 2497,12 грн. (в т.ч. ПДВ 416,19 грн.), №204 від 03.04.2014р. на суму 47516,24 грн. (в т.ч. ПДВ 7919,37 грн.), №601 від 07.04.2014р. на суму 1453,13 грн. (в т.ч. ПДВ 242,19 грн.), №602 від 07.04.2014р. на суму 902,15 грн. (в т.ч. ПДВ 150,36 грн.); видаткові накладні №104 від 02.04.2014р., №5 від 01.04.2014р., №304 від 04.04.2014р., №201 від 03.04.2014р., №202 від 03.04.2014р., №204 від 03.04.2014р., №601 від 07.04.2014р., №602 від 07.04.2014р.

Вказані договори підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими позивачем від контрагентів було включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Матеріалами справи підтверджено, що отриманий ФОП ОСОБА_1 від контрагентів ТОВ «Аксон-Групп», ПП «Топ Трейдінг», ПП «Гранд Стройгефест» та ТОВ «Транс-Інвестгруп» товар, у подальшому позивачем був реалізовано контрагентам-покупцям, в підтвердження чого позивачем надано договори про надання послуг від 01.01.2014р. №277, №324, №512, договори поставки від 01.06.2013р. №24-Т, від 13.11.2012р. №1311/К, №1311/Р, №1311/Ц, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Копійка-центр», ТОВ «Копійка-Р», ТОВ «Київське», ТОВ «Копійка-трейд», ПП «Таврія Плюс», ТОВ «Таврія-В», ТОВ «Таврія-І», видаткові накладні, податкові накладні, виписки по особових рахунках.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається виключно на висновки актів ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №1812/15-53-22-3/38295684 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аксон-Групп» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень-лютий 2014 року», №1810/15-53-22-3/05 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ПП «Топ Трейдінг» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий 2014 року» та №1824/15-53-22-3/38644030 від 01.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Стройгефест» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року» та акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві отримано акт №442/26-57-22-04-10/38506872 від 06.06.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транс-Інвестгруп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2013р. по 30.04.2014р.» без самостійної перевірки зазначених в них обставин та без наявності жодного їх документального підтвердження.

Варто зазначити, що зазначені акти ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві не можуть вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як вони свідчать лише про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, однак такі акти взагалі не є перевіркою, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платниками податків є нічим іншим, як припущеннями податкових органів, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для субєкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальників як субєктів господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платниками податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків, у звязку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Також, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Аксон-Групп», ПП «Топ Трейдінг», ПП «Гранд Стройгефест» та ТОВ «Транс-Інвестгруп».

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У справі, що розглядається, ДПІ у Київському районі м. Одеси, як субєктом владних повноважень, на якого покладено обовязок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ТОВ «Аксон-Групп», ПП «Топ Трейдінг», ПП «Гранд Стройгефест» та ТОВ «Транс-Інвестгруп» укладено ФОП ОСОБА_1 у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на безтоварність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності правочинів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0024971701 від 01.12.2014р. та №0000201701 від 14.01.2015р.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

ОСОБА_2