Ухвала суду № 46871306, 15.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1198/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-Комплект" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання наказу та дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо винесення наказу «Про проведення позапланової документальної перевірки» від 09.12.2014 року та складання акту перевірки від 22.12.2014 року за № 4730/22-2/32431152; скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 09.02.2015 року за № НОМЕР_1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що проведення перевірки, оформленої актом від 22.12.2014 р. № 4730/22-2/32431152, здійснювалося з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, незважаючи на надані позивачем первинні, бухгалтерські та інші документи, відповідач провів позапланову документальну перевірку з питань повноти нарахування ПДВ. Крім того, висновки в акті перевірки від 22.12.2014 р. № 4730/22-2/32431152, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вищезазначеними позовними вимогами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити апеляційну скаргу та у позовних вимогах позивачу відмовити у повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 09.12.2014 р. № 206 співробітником податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Авіа-Комплект» з питань повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р., за результатами якої складено акт від 22.12.2014 р. № 4730/22-02/32431152.

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Авіа-Комплект» п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 279908 грн., у т.ч. у березні 2014 р. у сумі 279908 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2015 р. № НОМЕР_1, яким ТОВ «Авіа-Комплект» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 279908 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 139954 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2015 року за № НОМЕР_1, а п.1 прохальної частини адміністративного позову, в якому позивач просить визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо винесення наказу від 09.12.2014 р. № 791-п «Про проведення позапланової документальної перевірки» та складання акту перевірки від 22.12.2014 р. № 4730/22-2/32431152 є неналежним способом захисту порушеного права, адже не направлений на захист інтересу/права/свободи, у зв'язку із чим до задоволення не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що копію наказу від 09.12.2014 р. № 206 про проведення позапланової невиїзної перевірки та повідомлення податковим органом направлено поштою 09.12.2014 р., а перевірку проведено з 09.12.2014 р. по 15.12.2014 р. (термін перевірки не продовжувався).

Таким чином, всупереч вищезазначеної норми податковим органом проведено перевірку без дотримання визначеної п.79.2 статті 79 ПК України обов'язкової умови щодо ознайомлення у встановлений законом спосіб платника податків із наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення, в результаті чого перевірка є незаконною, що в свою чергу виключає настання правових наслідків вказаної перевірки, у т.ч. й прийняття на її підставі будь-яких податкових повідомлень-рішень.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протиправність дій податкового органу щодо проведення перевірки, оформленої актом від 22.12.2014 р. № 4730/22-2/32431152, стосується лише недотриманням вимог норми п.79.2 ст.79 ПК України і не охоплює оцінку спеціальної компетенції податкового органу (права контролюючого суб'єкта) та ін.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо винесення наказу «Про проведення позапланової документальної перевірки» від 09.12.2014 року протиправними є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим такими, що не підлягають задоволенню, оскільки видавати наказ на проведення перевірки є правом контролюючого органу, передбаченим податковим законодавством.

Що стосується позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2015 року № НОМЕР_1 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 123.1 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, положеннями ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Судом першої інстанцій встановлено, що 17 травня 2013 р. між ТОВ «Авіа-Комплект» (Покупець) та ПП «Панас» (Постачальник) було укладено договір № 517. Пунктом 1.1. договору передбачено, що Постачальник зобов`язується згідно заявок Покупця поставити, а Покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості і в асортименті, зазначених у рахунках-фактурах, що є невід`ємними частинами ЛДоговору. Відповідно до пункту 2.1 договору продукція, що поставляється по даному договору, оплачується за договірними цінами, що визначаються на момент оплати продукції згідно зі специфікаціями та виставленими рахунками (а.с. 73-75).

На виконання договору від 17.05.2013 р. № 517 в березні 2014 р. ТОВ «Авіа-Комплект» придбало у ПП «Панас» запчастини для приладів на загальну суму 1679445,96 грн., у т.ч. ПДВ 279907,66 грн., згідно накладних №№ 12-17 від 05.03.2014 р., від 06.03.2014 р., від 07.03.2014 р. від 11.03.2014 р., від 27.03.2014 р. та податкових накладних №№ 12-17 від 05.03.2014 р., від 06.03.2014 р., від 07.03.2014 р. від 11.03.2014 р., від 27.03.2014 р., відповідно.

Транспортування товару здійснювалося автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 згідно товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи. Оплата отриманого товару здійснена позивачем у повному обсязі, згідно рахунків-фактур, а суми податку на додану вартість (279908 грн.) включені та відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2014 р.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договір виконано сторонами в повному обсязі (товар поставлений).

Зазначені обставини повністю підтверджуються сукупністю матеріалів справи, а саме копіями договору від 17.05.2013 р. № 517, рахунку від 05.03.2014 р. № 12, видаткової накладної № 6 від 05.03.2014 р., податкової накладної № 14 від 03.03.2014 р., видаткової накладної № 4 від 05.03.2014 р., видаткової накладної № 7 від 06.03.2014 р., податкової накладної № 15 від 06.03.2014 р., видаткової накладної № 8 від 07.03.2014 р., податкової накладної № 16 від 07.03.2014 р., товарно-транспортної накладної № 6 від 07.03.2014 р., рахунку № 13 від 11.03.2014 р., видаткової накладної № 10 від 11.03.2014 р., податкової накладної № 13 від 11.03.2014 р., рахунку № 14 від 11.03.2014 р., податкової накладної № 12 від 11.03.2014 р., видаткової накладної № 9 від 11.03.2014 р., товарно-транспортної накладної № 7 від 11.03.2014 р., рахунку № 15 від 27.03.2014 р., видаткової накладної № 11 від 27.03.2014 р., податкової накладної № 17 від 27.03.2014 р., товарно-транспортної накладної № 8 від 27.03.2014 р., рахунками-фактури (а.с. 73-96).

Отже, первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеним в акті перевірки контрагентом.

Також в матеріалах справи наявні: податкова декларація з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів квитанції, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдова відомість (а.с. 60-72).

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ПП «Панс», які були предметом перевірки.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту. З метою дослідження фактичного вчинення господарських операцій необхідно встановити їх зміст, підстави вчинення, умови поставки товару (робіт, послуг), мету придбання товару (робіт, послуг), встановити перелік всіх наданих позивачем первинних документів, складених щодо таких операцій.

При перевірці позивача, податковим органом жодним чином не досліджувались будь-які аспекти поставок товарів ПП «Панас» на користь покупця - ТОВ «Авіа-Комплект». Натомість на підставі припущень констатовано, що поставки не відбувались, так як надані до перевірки документи є недостатніми та не можуть виступати доказами отримання товару.

Таким чином, в даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки контрагента та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочинів, відхиливши повністю первинну документацію, як доказ товарності операцій, посилаючись на її недостатність.

Слід також зазначити, що висновки податкового органу порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Проте в даному випадку висновки про безтоварність операції зроблені на підставі перевірки контрагента позивача - ПП «Панас». Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в акті перевірки висновки про нікчемність укладених ТОВ «Авіа-Комплект» правочинів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Колегія суддів зазначає, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість позиція щодо безтоварності угоди про поставку товарів спростовується дослідженими в судовому засіданні первинними документами, які підтверджують фактичний продаж товарів. При цьому єдиною підставою для визнання господарських операцій нереальними слугували припущення перевіряючої про це на підставі акту перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, а також невизнання перевіряючою первинних документів достатньо детальними та відповідаючими законодавству.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки перевіряючої щодо завищення суми податкового кредиту на 279908 грн., яка підтверджена первинними бухгалтерськими документами, що складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання товарів підтверджені достатніми та належними доказами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено , що ТОВ «Авіа-Комплект» на підставі укладеного із ТОВ «Авіаремонт «АІР» договору на постачання продукції № 102 від 01.02.2013 р. було реалізовано придбані у ПП «Панас» товари, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, довіреностями.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Висновки, викладені в акті, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків для платника податків. Акт перевірки є підставою для прийняття рішення про застосування санкцій у разі виявлення правопорушення, яке і породжує для позивача відповідні негативні наслідки та може бути оскаржено.

Оскільки дії зі складення акта не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то позовні вимоги ТОВ «Авіа-Комплект» в частині щодо визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту перевірки від 22.12.2014 року № 4730/22-2/32431152, не підлягають задоволенню, як і позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо винесення наказу «Про проведення позапланової документальної перевірки» від 09.12.2014 року.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Авіа-Комплект» в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 09.02.2015 року № НОМЕР_1 є доведеними, обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик