Ухвала суду № 46871008, 15.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1384/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія «ТІМ» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Телекомпанія «ТІМ» звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ №0003162201/31 від 17 грудня 2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Телерадіокомпанія «ТІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських відносин із платником податків ТОВ «АЛАНТА-ПРОМ» за період з 01 серпня 2014 року по 30 серпня 2014 року, за результатами якої складено акт №691/22/31525773 від 03 грудня 2014 року (а.с.9-20).

Перевіркою було встановлено порушення: п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року на суму 25785,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003162201 від 17 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 32231,25 грн., з них: 25785,00 грн. - за основним платежем та 6446,25 грн. - за штрафними санкціями (а.с.7).

Не погоджуючись з винесеним Прилуцькою ОДПІ актом, 08 січня 2015 року позивач подав скаргу до Головного управління ДФС у Чернігівській області на податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2014 року №0003162201. Рішенням Головного управління ДФС у Чернігівській області від 05 березня 2015 року №645/10/25-01-10-04-15 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення - залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.21-25).

Не погоджуючись з рішенням Головного управління ДФС у Чернігівській області від 05 березня 2015 року №645/10/25-01-10-04-15 та податковим повідомлення-рішення від 17 грудня 2014 року №0003162201, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 06 квітня 2015 року №7114/6/99-99-10-01-01-15 про результати розгляду скарги оскаржене податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2014 року №0003162201 та рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 05 березня 2015 року №645/10/25-01-10-04-15 - залишені без змін, а скарга - без задоволення (а.с.26-27).

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «АЛАНТА-ПРОМ» здійснені в межах його господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються належними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Основними видами господарської діяльності ТОВ «Телерадіокомпанія «ТІМ» є: виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; діяльність у сфері телевізійного мовлення; діяльність у сфері проводового електрозв'язку; діяльність у сфері безпровідного електрозв'язку; інша діяльність у сфері електрозв'язку (а.с.57-59). ТОВ «Телерадіокомпанія «ТІМ» є платником податку на додану вартість (а.с.63).

ТОВ «Телерадіокомпанія «ТІМ» є провайдером програмної послуги, що підтверджується ліцензіями Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення серія НР №0835-п, серія НР №0838-п (а.с.60-61).

Згідно ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації серія АЕ №269302 позивач здійснює діяльність у сфері телекомунікацій, а саме: надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телемереж на території м. Прилуки Чернігівської області (а.с.62).

20 травня 2014 року між ТОВ «Телерадіокомпанія «ТІМ» (Покупець) та ТОВ «АЛАНТА-ПРОМ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №138-2005 (а.с.28-29).

Відповідно до пп.1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, кількість, найменування, ціна якого, визначається сторонами в видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно з пп. 3.1 договору товар постачається Покупцю товарними партіями, відповідно до видаткових накладних (а.с. 33-35).

Відповідно до пп.3.2 договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Згідно з пп.4.1 договору ціна за одиницю товару визначається у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. Ціна товару включає в себе податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавство України.

Виконання даного договору підтверджується: рахунками-фактури (а.с.30-32); видатковими накладними (а.с.33-35), платіжними дорученнями, актом звірення взаємних розрахунків за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 (а.с.39-41), податковими накладними (а.с.36-38).

Дана операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується обліково-сальдовою відомістю по рахунку 20 за серпень 2014 року (а.с.42-43).

Придбані товари були використані позивачем для потреб власної господарської діяльності, що підтверджується актом списання товарі №9 від 29.0.2014 (а.с.44) та нарядами на виконання робіт від 11.09.2014 №11/09, від 12.09.2014 №12/09, від 15.09.2014 №15/09, від 16.09.2014 №16/09, від 17.09.2014 №17/09, №15/09, від 18.19.2014 №18/09, від 19.09.2014 №19/09, від 23.09.2014 №23/09, від 22.09.2014 №22/09, від 26.09.2014 №26/09, від 24.09.2014 №24/09, від 25.09.2014 №25/09 (а.с.68-87).

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ «АЛАНТА-ПРОМ» було належним чином зареєстровано в якості суб'єктів господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.25-27) та було платником ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «АЛАНТА-ПРОМ» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ «АЛАНТА -ПРОМ» підсилювачів, роз'ємів, кабелів.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Господарський договір недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1 ст. 201 ПК.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстрований платниками податку на додану вартість, тому був зобов'язаний нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено: 15.07.2015 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.