Ухвала суду № 46870939, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4393/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Жовтневої об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Жовтнева ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області), звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Відповідач) про стягнення з Відповідача податкового боргу Державного підприємства «Гвардійське» на користь держави в сумі 9 709, 99 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДП «Гвардійське» (07624867) взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01 липня 1994 року за № 30 та перебуває на обліку за неосновним місцем обліку у Жовтневій ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, відповідно до повідомлення (форма 16-ОПП) від 26.08.2014 року № 1414201400354(2).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.02.2015 року засновником ДП «Гвардійське» є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Матеріалами справи встановлено, що за вказаним підприємством рахується узгоджена заборгованість у загальному розмірі 9 709, 99 грн. з земельного податку з юридичних осіб.

Вказана заборгованість виникла у зв'язку з самостійно поданими ДП «Гвардійське» податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Також, позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, за 2013 рік, за 2014 рік, за результатами якої складено акт від 12.05.2014 року № 255/15-14304703.

На підставі вказаного акту Жовтневою ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року № 0004381500, яким до ДП «Гвардійське» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510, 00 грн., зі строком сплати 10 днів.

Зазначений акт та податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу ДП «Гвардійське», та були отримані останнім 31.05.2014 року та відповідно 05.07.2014 року.

Крім того, судом встановлено, що позивачем враховуючи вимоги статті 59 Податкового кодексу України, виставлено податкову вимогу від 17 червня 2014 року № 1533-25 на суму 7 946, 04 грн., яка була отримана ДП «Гвардійське» 26.06.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, суму боргу ДП «Гвардійське» сплачено не було.

30 січня 2015 року в.о начальника ГУ ДФС у Миколаївській області звернувся до Міністерства аграрної політики та продовольства України з поданням за № 345/9/14-29-25-47 щодо стягнення податкового боргу ДП «Гвардійське», в якому з посиланням на положення ст.96 Податкового кодексу України просив розглянути питання щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

За результатами розгляду вказаного подання, Міністерство аграрної політики та продовольства України надано відповідь від 11.03.2015 року № 37-27-3-15/3362, відповідно до якої ДП «Гвардійське» у перелік підприємств, визначених додатком до Закону України «Про перелік об'єктів права власності, що не підлягають приватизації» не внесено, а тому стаття 96 ПК України застосована бути не може.

Оскільки з боку відповідача, відповідних дій щодо виконання вимоги податкового органу не відбулося, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу ДП «Гвардійське» з Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Суду першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач просить стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України податковий борг ДП «Гвардійське» у розмірі 9 709, 99 грн.

Відповідно до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 року № 847-XIV, встановлено, що ДП «Гвардійське» не включено до відповідного переліку, а отже не є державним підприємством, що не підлягає приватизації.

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, статтею 96 Податкового кодексу України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків, пов'язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).

Підпунктом 96.2.1 п. 96.2 ст. 96 ПК України передбачено, що разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення (п. 96.3 ст. 96 ПК України).

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Керуючись загальними принципами трактування приписів законодавства та з урахуванням специфіки дії норм спеціального законодавства, вказані норми законів передбачають особливий порядок погашення податкового боргу, виходячи з принципу збереження цілісних майнових комплексів названих підприємств та участі у процесі погашення органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить платник податків.

Виходячи з наведених норм статті 96 ПК України, обов'язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку пункту 96.2 статті 96 ПК України до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків боржника, виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу.

Разом з тим, застосування до даних правовідносин судами попередніх інстанцій положень статті 96 Податкового кодексу України в частині того, що позивач не надав суду доказів звернення до позивача щодо стягнення податкового боргу ДП «Гвардійське» у розмірі 9 709, 99 грн. є помилковим, адже цією статтею визначено порядок погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств у випадку, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного у податкову заставу майна, не покриває суму податкового боргу. Тобто наведені дії вчиняються після стягнення коштів з рахунків платника та продажу його майна.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не вживалися будь-які заходи, які б підтверджували, що ним було виконано повний перелік дій, встановлених законодавчими актами, щодо порядку стягнення податкового боргу з підприємства. Зокрема, доказів вжиття заходів з продажу наявного майна ДП «Гвардійське», не надано.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08.06.2015 року у справі №2а-13949/12/2670, де чітко визначено, що статтею статті 96 ПК України встановлено обов'язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку пункту 96.2 статті 96 ПК України до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків боржника, виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції про протиправність дій позивача. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 16 липня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.