Ухвала суду № 46870899, 09.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 710/748/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Красюк Г.П. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 12 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Мар'янівської сільської ради про визнання нечинним та скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Шполянського районного суду Черкаської області з позовом до Мар'янівської сільської ради, в якому просила визнати нечинним та скасувати рішення відповідача від 19 травня 2011 року № 40 в частині покладення обов'язків із вчинення нотаріальних дій на території Мар'янівської сільської ради на секретаря виконкому Мар'янівської сільської ради ОСОБА_4.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 12 травня 2015 року позов залишено без розгляду на підставі ст.100 КАС України, - у зв'язку з пропуском встановленого ч.2 ст.99 КАС України строку звернення до суду.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що про незаконність покладеного на ОСОБА_4. обов'язку вчинення нотаріальних дій їй стало відомо лише в березні 2015 року, під час слухання справи за її позовом до Мар'янівської сільської ради про визнання заповіту недійсним.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Шполянського районного суду від 08.02.2014 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним було відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2014 рішення Шполянського районного суду від 08.02.2014 залишено без змін.

Під час розгляду вказаної вище цивільної справи, третя особа, - секретар Мар'янівської сільської ради ОСОБА_4., 08.02.2014 була допитана як свідок у порядку ст.180 ЦПК України та повідомила, що 25.06.2012 вчинила оскаржувану дію за зверненням ОСОБА_6 та після того, як пересвідчилась в адекватності та дієздатності заявниці, нотаріально посвідчила заповіт від її імені.

Саме з цього часу, на переконання суду першої інстанції, позивачка достеменно знала про те, що на секретаря виконкому Мар'янівської сільської ради ОСОБА_4 покладено обов'язки щодо вчинення нотаріальних дій на території Мар'янівської сільської ради.

Однак, з даним адміністративним позовом ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції лише 30 березня 2015 року.

Положеннями частин 1 та 2 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Згідно ч.1 ст. 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_3 не заперечується той факт, що вона достовірно знала про те, що спірну нотаріальну дію вчинила секретар Мар'янівської сільської ради ОСОБА_4., однак зазначає, що їй не було відомо про існування рішення Мар'янівської сільської ради від 19 травня 2011 року № 40. З даного приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на ступне.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

На переконання колегії суддів, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивачки, останньою не наведено та не доведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов подано із порушенням строку встановленого частиною 2 статті 99 КАС України, а тому підлягає залишенню без розгляду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання, колегією суддів не виявлено, а тому оскаржувана ухвала суду, за приписами ст.200 КАС України, залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 100, 181, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 12 травня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14 липня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.