Ухвала суду № 46870871, 15.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа: № 826/5989/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2015 р. №0001442205 і №0001092205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» ( далі - ТОВ «Телесистеми України» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Телесистеми України» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мелана» і ТОВ «Олівіа Інвест» за жовтень - листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2015 р. № 309/26-53-22-05-21/34726705.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на суму 302360,00 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.7 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 484561,00 грн.

Такі висновки податкового органу вмотивовані відсутністю у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів для виконання зобов'язань за відповідними договорами підряду та відсутністю ділової мети їх укладання.

На підставі та на виконання цього акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 24.03.2015 р.: 1) № 0001442205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 726841,00 грн., з яких 484561,00 грн. - за основним платежем та 242280,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями; 2) № 0001092205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 807642,00 грн., з яких 538401,00 грн. - за основним платежем та 269201,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «Мелана», ТОВ «Олівіа Інвест», є реальними і повністю підтверджуються належною первинною документацією, відповідачем не надано жодних доказів, які б доводили протилежне, а проведення перевірки з дотримання норм праці не належить до компетенції податкових органів та не вказує на відсутність ділової мети укладання між позивачем і зазначеними контрагентами договорів підряду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Мелана» і ТОВ «Олівіа Інвест» за жовтень - листопад 2014 року за договорами підряду від 19.06.2014 р. № 109 і від 26.06.2014 р. № 32, підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт, локальними кошторисами, актами договірної ціни та податковими накладними, які складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, а факт здійснення між позивачем і вказаними контрагентами розрахунків за такими договорами підряду не заперечується відповідачем та, у відповідності з ч. 3 ст. 72 КАС України, є обставиною, що не потребує доказування.

Крім цього, колегія суддів відзначає, що мета укладання позивачем зазначених договорів підряду - задля здійснення будівництва телекомунікаційних об'єктів повністю узгоджується з основним видом його діяльності за КВЕД / Т. 4 а.с. 231 / та вказує на наявність ділової мети ТОВ «Телесистеми України» та безпосереднього зв'язку з його господарською діяльністю.

Більш того, апеляційний суд встановив, що контрагентам позивача ТОВ «Мелана» і ТОВ «Олівіа Інвест» Державної архітектурно-будівельною інспекцією України видані ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, включаючи здійснення будівельних і монтажних робіт / Т. 5 а.с. 76-77 /, що у свою чергу вказує на спроможність і доцільність взяття зазначеними суб'єктами господарювання на себе зобов'язань по здійсненню певних будівельних і монтажних робіт шляхом укладання із замовником відповідних договорів підряду.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами підряду, укладеними з ТОВ «Мелана» і ТОВ «Олівіа Інвест», відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цими суб'єктами господарювання, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується реальність господарських операцій за такими договорами та господарська мета їх укладання, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі вказаних господарських операцій, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на те, що контрагентами позивача ТОВ «Мелана» і ТОВ «Олівіа Інвест» ймовірно було порушено вимоги трудового законодавства щодо гранично допустимих норм праці, оскільки штатні працівники цих товариств у кількості 17 осіб і 25-26 осіб, працюючи 40 годин на тиждень, як того вимагає ст. 50 КЗпП України, не могли здійснити виконання всього об'єму робіт, які ТОВ «Мелана» і ТОВ «Олівіа Інвест» зобов'язувались виконати на користь позивача за договорами підряду від 19.06.2014 р. № 109 і від 26.06.2014 р. № 32, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Так, по-перше, податковий орган не уповноважений перевіряти дотримання суб'єктами господарювання норм праці, а по-друге, такі обставини взагалі не впливають на правильність обчислення позивачем його податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток за результатами спірних операцій з ТОВ «Мелана» і ТОВ «Олівіа Інвест».

Посилання апелянта на те, що основним видом діяльності контрагентів позивача ТОВ «Мелана» і ТОВ «Олівіа Інвест» є неспеціалізована оптова торгівля, а тому спірні операції за вказаними договорами підряду для них є нетиповими і не мають ділової мети, колегія суддів вважає не обґрунтованими та голослівними, а також звертає увагу податкового органу на те, що в матеріалах справи наявні копії ліцензій, виданих контрагентам позивача ТОВ «Мелана» і ТОВ «Олівіа Інвест» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, включаючи здійснення будівельних і монтажних робіт / Т. 5 а.с. 76-77 /, що однозначно спростовує наведені твердження апелянта.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Тож, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.03.2015 р. №0001442205 і №0001092205 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 15.07.2015 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.