Постанова № 46869960, 15.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року 13:50 № 826/4506/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002792201, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» (надалі – позивач або ТОВ «Елемент Ойл») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002792201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Елемент Ойл» не порушувало вимог п. 187.1, п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України із зазначенням того, що різниця у розмірі 663,978 тонн придбаного товару відсутня, оскільки це було внутрішнє переміщення товару по складу компанії.

У судовому засіданні 16.04.2015 року відповідача – Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва – замінено на правонаступника – Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві).

У судове засідання 22.04.2015 року з’явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

22.04.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв’язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Елемент Ойл» порушень вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 22.04.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елемент Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за березень 2014 року, у зв’язку з чим складено акт від 13.06.2014 року №286/26-57-22-01-10/39038178 (надалі – акт перевірки).

У відповідності до змісту акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Елемент Ойл» положень п. 187.1, п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 591 984,00 грн., в тому числі: за березень 2014 року у сумі 591 984,00 грн., в результаті чого завищено значення рядків 19 «Від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 – рядок 9) (позитивне значення)» та 20.2 «Розрахування від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 – рядок 20.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду**)» декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму – 514 646 грн.

Вищезазначені висновки контролюючого органу, як вбачається з акту перевірки, зроблені на підставі того, що в ході перевірки при аналізі оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків: 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», договорів, актів, накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок встановлено, що підприємством придбано товару на суму 102 315 562,08 грн. (об’єм 9 500,53 тони), але згідно ВМД за звітний період імпортовано 8 836,552 тон. Таким чином, за твердженням перевіряючих, різниця придбаного товару складає 663,978 тон, а саме: ВМД №101030000/2014/003601 – 1487,890 т., №2070002/2014/240096 – 465,489 т., №806010002/2014/200789 – 495,683 т., №101030000/2014/004427 – 284,950 т., №1030000/2014/004543 – 753,200 т., №101030000/2014/004556 – 372,150 т., №101030000/2014/004338 – 113,350 т., №101030000/2014/004337 – 796,150 т., №101030000/2014/004136 – 988,000 т., №101030000/2014/003999 – 117,700 т., №101030000/2014/004401 – 569,450 т., №700130000/2014/004444 – 172,996 т., №700130000/2014/004528 – 239,567 т., №102110000/2014/022305 – 1442,918 т., №700130000/2014/004427 – 537,059 т.

При цьому, середня ціна придбання товару за тону становить 10 000,00 грн., що становить 6 639 780,00 грн. Сума податкових зобов’язань, яка підлягає включенню до складу податкових зобов’язань березня 2014 року складає 1 106 630,00 грн. на порушення п. 187.1, п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України ТОВ «Елемент Ойл» занижено податкові зобов’язання в сумі всього 1 106 630,00 грн., в тому числі за березень 2014 року в сумі 1 106 630,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано заперечення на вказаний акт, за результатами розгляду яких Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві листом від 02.07.2014 року №7343/10/26-57-22-01-21 повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін, а скарги ТОВ «Елемент Ойл» – без задоволення.

На підставі вищевикладеного, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002792201, яким ТОВ «Елемент Ойл» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 591 984,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 147 996,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачем отримано рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.09.2014 року №9192/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 20.10.2014 року №5339/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, якими податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002792201 залишено без змін, а скарги – без задоволення.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Елемент Ойл» в звітних (податкових) періодах за березень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (п. 186.1 ст. 186 ПК України).

Приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно п. 187.8 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов'язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі – підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі – Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став встановлений контролюючим органом факт придбання ТОВ «Елемент Ойл» товару на суму 102 315 562,08 грн. (об’єм 9 500,53 тони), проте, перевіряючими в акті перевірки наголошено, що, згідно ВМД, за звітний період імпортовано 8 836,552 тон, а тому існує різниця придбаного товару у розмірі 663,978 тон, на підставі чого і нараховано вказаному Товариству суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

В свою чергу, представником позивача під час судового розгляду справи наголошено, що виявлена контролюючим органом різниця між кількістю імпортованого товару за березень 2014 року та зазначеною кількістю товару в оборотно-сальдових відомостях за вказаний період не є свідченням оприбуткування товару без достатніх на те правових підстав, оскільки товар у кількості 663,978 тон (виявлена різниця) відображений в оборотно-сальдових відомостях внаслідок переміщення товару з пункту розмитнення останнього на склад, де останній зберігався.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Місця зберігання; ТМЦ; Партії» за березень 2014 року та картки рахунку 28 за березень 2014 року, відбулося внутрішнє переміщення товару «Коростень - Святошино» з кореспонденцію рахунків « 281 – 281», про що здійснено відповідні записи на підставі наявних у матеріалах справи копій накладних на внутрішнє переміщення (№ПМ-0000003 від 31.03.2014 року внутрішнє переміщення палива дизельного ДТ-З-К5, сорт F у кількості 169,560 тон, №ПМ-0000002 від 31.03.2014 року – палива дизельного ДТ-З-К5, сорт F у кількості 222,530 тон, №ПМ-0000001 від 31.03.2014 року – палива дизельного ДТ-З-К5, сорт F у кількості 58,013 тон, №ПМ-0000006 від 26.03.2014 року – бензину неетильованого АИ-95-К5-Євро у кількості 59,350 тон, №ПМ-0000005 від 26.03.2014 року – бензину неетильованого АИ-95-К5-Євро у кількості 59,350 тон, №ПМ-0000004 від 17.03.2014 року – палива дизельного ДТ-З-К4, сорт F у кількості 95,175 тон) у загальній кількості складає 663,978 тон вказаного товару, про надлишок якого йде мова в акті перевірки.

Крім того, на підтвердження переміщення вищезазначеного товару, позивачем надано суду копії наступних документів:

- договору зберігання №1 ХР від 28.03.2014 року, укладеного між позивачем (Поклажодавець) та ТОВ «ТК «Манго-Трейд» (Зберігач), згідно умов якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне, платне, строкове зберігання нафтопродукти: бензини, дизельне пальне, пічне паливо у кількості та в асортименті, що вказані в актах приймання майна на зберігання, який є невід’ємною частиною договору, на підтвердження виконання якого у матеріалах справи містяться копії акту №ОУ-0000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2014 року, згідно якого Виконавцем були надані послуги зберігання (склад Святошино, м. Київ, вул. Відпочинку, 9-а у розмірі 450,103 т., акту №7 приймання-передачі майна від 31.03.2014 року до договору зберігання №1 ХР від 28.03.2014 року (прийняття на зберігання у місці: м. Київ, вул. Відпочинку, 9-а, дизельне паливо (Євро) у загальному розмірі 169,560 т.), акту №6 приймання-передачі майна від 31.03.2014 року до договору зберігання №1 ХР від 28.03.2014 року (прийняття на зберігання у місці: м. Київ, вул. Відпочинку, 9-а, дизельне паливо (Євро) у загальному розмірі 58,013 т.), акту №5 приймання-передачі майна від 31.03.2014 року до договору зберігання №1 ХР від 28.03.2014 року (прийняття на зберігання у місці: м. Київ, вул. Відпочинку, 9-а, дизельне паливо (Євро) у загальному розмірі 222,530 т.);

- договору зберігання №17 від 17.03.2014 року, згідно умов якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне, платне, строкове зберігання нафтопродукти: бензини, дизельне пальне, пічне паливо у кількості та в асортименті, що вказані в актах приймання майна на зберігання, який є невід’ємною частиною договору, на підтвердження виконання якого у матеріалах справи містяться копії акту №ОУ-0000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2014 року, згідно якого Виконавцем були надані послуги зберігання (склад Святошино, м. Київ, вул. Відпочинку, 9-а у розмірі 95,175 т., акту №186 приймання-передачі майна від 17.03.2014 року до договору зберігання №17 від 17.03.2014 року (прийняття на зберігання у місці: м. Київ, вул. Відпочинку, 9-а, дизельне паливо у загальному розмірі 95,175 т.), акту №ОУ-0000012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2014 року, згідно якого Виконавцем були надані послуги зберігання (склад Святошино, м. Київ, вул. Відпочинку, 9-а у розмірі 118,155 т., акту №208 приймання-передачі майна від 26.03.2014 року до договору зберігання №17 від 17.03.2014 року (прийняття на зберігання у місці: м. Київ, вул. Відпочинку, 9-а, Бензин А-95 (ЕВРО) у загальному розмірі 59,090 т.), акту №204 приймання-передачі майна від 26.03.2014 року до договору зберігання №17 від 17.03.2014 року (прийняття на зберігання у місці: м. Київ, вул. Відпочинку, 9-а, Бензин А-95 (ЕВРО) у загальному розмірі 59,065 т.).

З огляду на наведене вище вбачається, що товар (дизельне паливо та бензин) у кількості 663,978 тон був переміщений позивачем, у зв’язку з необхідністю у подальшому зберіганні останнього на складі.

При цьому, суд звертає увагу, що у розумінні п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 (надалі – Порядок №984), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень – довідка. Акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 4 Порядку №984).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 5 Порядку №984).

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення (визначення даного терміну наведене у пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки – з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, з контексту наведених норм слідує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов’язання (в т.ч. фінансової санкції).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13.

У силу ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, нормами ч. 1, 2 і 4 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали.

З огляду на наведені вище норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень податкового органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 року у справі № К/9991/26224/12.

При цьому, суд звертає увагу, що розрахунок заниженого, на думку перевіряючого, розміру податкового зобов’язання ТОВ «Елемент Ойл» за березень 2014 року розрахований контролюючим органом, виходячи з припущення про середню ціну товару за тону, без належного обґрунтування та розрахунку останнього, тобто виходячи з припущень, документально не підтверджених, а, відтак, не береться судом до уваги як належне.

У зв’язку з вищевикладеним, а також враховуючи встановлений судом факт переміщення товару (дизельне паливо та бензин) у кількості 663,978 тон на склад, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про не здійснення перевіряючими детального аналізу первинних та інших документів, наданих позивачем до перевірки, а тому критично ставиться до обставин та висновків, які зафіксовані в акті перевірки, щодо заниження ТОВ «Елемент Ойл» податкових зобов’язань у сумі всього 1 106 630,00 грн., в тому числі за березень 2014 року в сумі 1 106 630,00 грн., з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0002792201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.07.2014 року №0002792201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» (ідентифікаційний код: 39038178, адреса: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійок) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок