Постанова № 46868392, 10.07.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2015 р. справа № 809/4132/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Житняк Л.М.,

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Івано-Франківської області, про визнання неправомірними дій, скасування наказу №1040к від 29.10.2014 року, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до прокуратури Івано-Франківської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

До початку розгляду справи по суті позивачем подано заяви про збільшення позовних вимог, в яких він просив скасувати наказ №1040к від 29.10.2014 року, визнати неправомірними дії прокурора Івано-Франківської області та стягнути моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 протиправно звільнено з прокуратури Івано-Франківської області, а відтак він підлягає поновленню на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та просить стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позивач заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових письмових доводах. Суду пояснив, що він працював в прокуратурі Івано-Франківської області на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, однак наказом прокуратури Івано-Франківської області за № 1040к від 29.10.2014 року його було звільнено у зв'язку з ліквідацією відділу в якому він працював. Вважає таке звільнення незаконним, оскільки позивачу не було запропоновано переведення на посаду в новостворений відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації. Крім того, на його думку фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації шляхом обєднання з відділом нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, і новостворений відділ є його правонаступником. Додатково пояснив, що у відповідності до частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Вказав, що в порушення вимог ч.2 ст. 40 Кодексу законів про працю України його не було переведено на відповідну посаду, хоча згідно штатного розпису структура і чисельність працівників новоствореного відділу була збільшена на 3 одиниці. Наголосив, що при звільненні з роботи на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України, якою керувався відповідач, повинні були застосовуватися приписи ст. 42 КЗпП України, яка регламентує "переважне право" на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача адміністративний позов не визнали з підстав, зазначених у поданому запереченні. Суду пояснили, що у відповідності до частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі і ліквідації. Таким чином вважає, що оскільки відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні було ліквідовано, то ОСОБА_1 було звільнено правомірно. В задоволенні позову просили відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом прокуратури Івано-Франківської області від 14.01.1997 року за №15 ОСОБА_1 прийнято на роботу в органи прокуратури Івано-Франківської області та призначено на посаду виконуючого обовязки прокурора відділу загального нагляду з 20.01.1997 року (а.с.5).

Згідно наказу відповідача № 1040к від 29.10.2014 року звільнено радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області з 29.10.2014 року у звязку зі скороченням чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) (а.с.6, 30).

Закон України "Про прокуратуру" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначав повноваження прокурорів, організацію, засади та порядок діяльності прокуратури.

В статті 46 цього Закону встановлювалися вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів та слідчих, а в статті 46-2 Закону підстави для звільнення працівників прокуратури.

Так, в частині 1 статті 46-2 Закону передбачено, що прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Трудові відносини всіх працiвникiв регулює Кодекс законів про працю України, зокрема підстави розірвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу, визначені в статті 40 Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналізуючи підстави звільнення позивача з роботи в органах прокуратури суд зазначає наступне.

Наказом Генеральної прокуратури України від 24.06.2014 року за № 44ш ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Івано-Франківської області управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні; управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією; управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області. Їх загальну штатну чисельність 41 одиницю з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

У відповідності до п.4 вищевказаного Наказу утворено управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні у складі: відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення, приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації; відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення; відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби; відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції (а.с.26-29, 100-108).

На виконання вищевказаного наказу відповідачем 14.07.2014 року, згідно статті 49-2 КЗпП України, повідомлено позивача про його наступне звільнення з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області (а.с.31).

Порядок вивільнення працівників визначений статтею 49-2 КЗпП України, в частині 1 якої зазначено, що про наступне вивільнення працiвникiв персонально попереджають не пiзнiше ніж за два мiсяцi.

При вивiльненнi працiвникiв у випадках змін в органiзацiї виробництва i праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина 2 статті).

В частині 3 статті 49-2 Кодексу зазначено, що одночасно з попередженням про звільнення у звязку iз змінами в органiзацiї виробництва i праці власник або уповноважений ним орган пропонує працiвниковi іншу роботу на тому самому пiдприємствi, в установі, органiзацiї. При вiдсутностi роботи за вiдповiдною професією чи спецiальнiстю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому пiдприємствi, в установі, органiзацiї працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим вiдповiдно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працiвникiв.

Пленум Верховного Суду України у пункті 19 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами) зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з наказу Генеральної прокуратури України від 24.06.2014 року за № 44ш у структурі та штатному розписі прокуратури Івано-Франківської області ліквідовано управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, до складу якого входив відділ отримання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області в якому і працював ОСОБА_1, та створено нове управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, до складу якого увійшов відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації.

Таким чином, фактично відбулася реорганізація управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, до складу якого ввійшли відділи, які в ньому перебували до реорганізації і були обєднані під час такої реорганізації.

Як наслідок, до новоутвореного відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації перейшли функції та повноваження відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області.

Згідно довідки відповідача від 12.06.2015 року за № 11-778 (а.с.155-156) штатний розпис управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області станом на 24.06.2014 року складав 23 штатні одиниці, з яких 3 штатні одинці - відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення та 4 штатні одинці - відділ приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації.

Після реалізації наказу Генеральної прокуратури України від 24.06.2014 року за № 44ш штатний розпис управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області складав 21 штатну одиницю, з яких 10 штатних одиниць новостворений відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації.

Таким чином, штат працівників при обєднані двох відділів збільшився на 3 посади. При цьому посада прокурора відділу, з якої звільнено позивача, не зменшено, а збільшено на одну одиницю (а.с.155-156).

У відповідності до статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Як вже встановлено судом позивач в прокуратурі Івано-Франківської області працював з січня 1997 року.

З характеристики ділових і особистих якостей позивача вбачається, що за час роботи в органах прокуратури він зарекомендував себе кваліфікованим, принциповим працівником, а до виконання посадових обовязків відносився сумлінно, мав достатній практичний досвід роботи. Згідно з рішенням атестаційної комісії прокуратури позивач відповідав займаній посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації (а.с.104).

З пояснень представників відповідача встановлено, що дисциплінарні стягнення на позивача не накладалися.

З наданих суду пропозицій щодо заміщення новоутворених посад у відділі нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення, приймання, опрацювання та налізу оперативної інформації, а також характеризуючих довідок осіб, які після затвердження нового штатного розпису і структури призначені на посади у даний відділ, судом встановлено про наявність у позивача переважного права на залишення на роботі (а.с.131-153, 185-204).

Відповідачем під час звільнення позивача не було враховувано його переважного права на залишення на роботі.

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною 3 статті 49-2 даного Кодексу одночасно з попередженням про звільнення у звязку iз змінами в органiзацiї виробництва i праці власник або уповноважений ним орган пропонує працiвниковi іншу роботу на тому самому пiдприємствi, в установі, органiзацiї.

З матеріалів справи вбачається, що з часу попередження позивача про наступне звільнення і до його звільнення з посади в органах прокуратури відповідачем, на виконання статті 49-2 КЗпП України, пропонувалися позивачу тимчасово вакантні посади на час відпустки основного працівника для догляду за дитиною, зокрема прокурора прокуратури Косівського, Тлумацького, Ратинського районів, від яких позивач відмовився.

Однак, як встановлено судом, позивачу, в порушення вищевказаних приписів Кодексу законів про працю України, не було запропоновано вакантних з 24.10.2014 року посад Коломийського міжрайонного прокурора та прокурора Галицького району (а.с.102).

Представники відповідача дану обставину в судовому засіданні обґрунтовували тим, що позивач не перебував у кадровому резерві прокуратури області на заміщення вакантних посад.

Такі доводи представників відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються довідкою відповідача від 12.06.2015 № 11-780вих-15, згідно якої на посаду прокурора Тисменицького району у період з 24.06.2014 року по 29.10.2014 року призначено особу, яка не перебувала в кадровому резерві.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність скорочення чисельності та штату працівників у відділі приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації внаслідок реорганізації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області. Крім того, відповідачем під час звільнення позивача з роботи не дотримано вимог частини 2 та 3 статті 49-2 КЗпП України, що регулюють порядок вивільнення працівника.

Таким чином, суд вважає, що прокуратурою Івано-Франківської області протиправно звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області.

У звязку з цим наказ відповідача за №1040к від 29.10.2014 року підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Вказаним Порядком визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

В силу вимог пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Позивача звільнено з прокуратури Івано-Франківської області 29.10.2014 року. Відтак термін вимушено прогулу позивача рахується з 29.10.2014 по 09.07.2015 року та складає 173 дня.

Згідно довідки від 17.12.2014 року за № 18-341 заробіток позивача у серпні 2014 року склав 7395, 22 грн., у вересні 2014 року 4086, 75 грн. Отже середньомісячна заробітна плата останнього на момент звільнення складала 5740,99 грн. (7395, 22 грн. + 4086, 75 грн.) / 2 місяці = 5740,99 грн. ), а середньоденна 273, 38 грн. (5740, 99 грн. / 21 робочий день = 273, 38 грн.)

За таких обставин сума відшкодуванню середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку слід стягнути на користь позивача, складає 47294, 74 грн. (173 робочі дні х 273, 38 грн. середньоденної заробітної плати = 47294, 74 грн.). Сума стягнення за один місяць складає 5254,97 грн. (47294, 74грн / 9 місяців вимушеного прогулу = 5254,97 грн.).

За правилами пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Позовні вимоги про визнання неправомірними дій прокурора Івано-Франківської області та стягнення моральної шкоди на переконання суду до задоволення не підлягають з огляду на таке.

Відповідач згідно Закону України «Про прокуратуру» та Кодексу законів про працю України вправі приймати рішення про звільнення працівників з роботи, а отже діяв у межах своїх повноважень щодо прийняття рішень про звільнення позивача з роботи.

В статті 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31.03.1995 року (зі змінами) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до п. 5 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Надані позивачем документи - довідка лікаря від 26.04.2015 року, копія виписки з медичної картки стаціонарного хворого суд не враховує, як докази, що подані на обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вони свідчать про проходження лікування позивача до його звільнення з роботи (а.с.123, 124), а епікриз обласної клінічної лікарні та товарний чек про придбання ліків виписані не на позивача (а.с.125-126).

Інших доказів на підтвердження моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків позивачем, внаслідок порушення відповідачем його трудових прав суду не подано.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій прокурора Івано-Франківської області та стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення.

В підсумку адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Івано-Франківської області підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Івано-Франківської області №1040к від 29.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області з 29.10.2014 року.

Стягнути з прокуратури Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.10.2014 року по 09.07.2015 року в розмірі 47294 (сорок сім тисяч двісті девяносто чотири) грн. 74 коп.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 з 29.10.2014 року та стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі - 5254 (пять тисяч двісті пятдесят чотири) 97 коп. у відповідності до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України звернути до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя/підпис/ОСОБА_4

Постанова буде складена в повному обсязі 15.07.2015 року.