Постанова № 46868310, 16.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року 7679/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання недійсними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

21 вересня 2010 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 січня 2010 р. № НОМЕР_1 та 7 квітня 2010 р. № НОМЕР_2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2015 р. вищевказану позовну заяву залишено без розгляду.

19 березня 2015 р. ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2015 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

2 квітня 2015 р. згідно з автоматизованим розподілом справ адміністративну справу № 2а-7679/10/1070 було передано для розгляду судді Виноградовій О.І.

У судовому засіданні 14 липня 2015 р. було уточнено назву відповідача, а саме - Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки в частині незаконності реалізації ним за готівковий розрахунок товарів невласного виробництва та надання послуг з автостоянки автомобілів без застосування реєстратора розрахункових операцій, перевищення працівниками встановлених строків використання виданої під звіт готівки та порушення порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої готівки нічим не підтверджені та не відповідають дійсності.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що перевіркою позивача встановлено порушення вимог чинного законодавства, зазначених в акті перевірки, що і стало підставою для винесення рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

4 квітня 1994 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ № 293225 (т. 1 а.с. 20).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є: організація перевезення вантажів; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; роздрібна торгівля пальним; діяльність кафе; роздрібна торгівля автомобілями; інша поліграфічна діяльність.

У період з 30 листопада по 25 грудня 2009 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2005 р. по 30 вересня 2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 р. по 30 вересня 2009 р., за результатами якої 18 січня 2010 р. було складено акт перевірки № 37/23-1/21536845 (далі акт перевірки № 37/23-1/21536845) (т. 2 а.с. 155-220).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки, з поміж іншого, зазначено, що позивачем порушено:

1)п. 2.6, п. 2.11, п. 7.41 та п. 7.42 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Положення );

2)п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг від 6 липня 1995 р. № 265/95ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон України № 265/95ВР).

На підставі названого акту перевірки № 37/23-1/21536845, відповідачем було винесено 2 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме:

-від 28 січня 2010 р. № НОМЕР_1, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові санкції) у сумі 54 4998 грн 82 коп. (далі рішення № НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 107);

-від 7 квітня 2010 р. № НОМЕР_2, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові санкції) у сумі 640 670 грн 75 коп. (далі рішення № НОМЕР_2) (т. 1 а.с. 108).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про державну податкову службу в Україні від 4 грудня 1990 р. № 509 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (втратив чинність) (далі Закон України № 509), Законом України № 265/95ВР, Положенням.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 11 Закону України № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

Як убачається з п. 9 ст. 3 Закону України № 265/95ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

Відповідно до вимог п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України № 265/95ВР надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з вимогами п. 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Як убачається з п. 7.41 Положення, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до вимог п. 7.42 Положення слід звернути увагу на повне та своєчасне звітування підзвітніх осіб у разі використання ними під час відрядження значних сум підзвітніх коштів для вирішення господарських питань.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем під час перевірки було встановлено продаж позивачем за готівковий розрахунок товарів невласного виробництва та надання послуг з автостоянки автомобілів без застосування реєстратора розрахункових операцій, перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та порушення порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої готівки (т. 2 а.с. 155-220).

Даний висновок суд вважає правомірним з таких підстав.

Щодо порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95ВР судом встановлено таке.

Як зазначено в акті перевірки 37/23-1/21536845, позивачем було здійснено продаж за готівковий розрахунок товарів невласного виробництва та надано послуги з автостоянки автомобілів без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Зокрема в ньому зазначено, що розрахунки між позивачем (продавцем) та покупцями товарів були здійснені на підставі таких розрахункових документів (т. 2 а.с. 215 на звороті, 216):

- прибуткового касового ордеру та видаткової накладної № 422 від 7 червня 2007 р., на підставі яких позивачем було прийнято в касу готівкові кошти від споживача ОСОБА_1 у сумі 48 00 грн 00 коп. за портландцемент П/Б-Ш-400 арт. 10-7378;

- прибуткового касового ордеру від 31 липня 2007 р. № 707 та видаткової накладної від 30 липня 2007 р. № 612/1р на підставі яких позивачем було прийнято в касу готівкові кошти від ОСОБА_2 у сумі 9789 грн 14 коп. за запасні частини;

- прибуткових касових ордерів від 5 березня 2007 р. № № 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170 на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 1065 грн 02 коп;

- прибуткових касових ордерів від 6 березня 2007 р. № № 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 180, 181 на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 1556 грн 42 коп;

- прибуткового касового ордеру від 7 березня 2007 р. № 184 на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за косметичний набір у сумі 155 грн 00 коп.;

- прибуткових касових ордерів від 12 березня 2007 р. №№ 196, 197 на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 120 грн 00 коп;

- прибуткових касових ордерів від 14 березня 2007 р. №№ 203, 204, 205 на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 405 грн 00 коп;

- прибуткового касового ордеру від 15 березня 2007 р. № 213 на підставі якого позивачем було прийнято в касу готівкові кошти за косметичний набір у сумі 50 грн 00 коп.;

- прибуткового касового ордеру від 20 березня 2007 р. № 233 на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за косметичний набір у сумі 135 грн 00 коп.;

- прибуткових касових ордерів від 21 березня 2007 р. №№ 234, 237 на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 346 грн 08 коп.;

- прибуткового касового ордеру від 12 квітня 2007 р. № 297 на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за пиломатеріали у сумі 45 грн 49 коп.;

- прибуткового касового ордеру від 8 травня 2007 р. № 388 на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за дошки у сумі 51 грн 00 коп;

- прибуткового касового ордеру від 13 серпня 2008 р. № 609 на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за гирі (ТМЦ) у сумі 3700 грн 00 коп.;

- 21 листопада 2008 р. позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за гирі (ТМЦ) у сумі 3000 грн 00 коп. (без зазначення назви документу, на підставі якого було прийнято кошти в касу) (т. 2 а.с. 215 на звороті, 216).

У судовому засіданні позивач не заперечував факту продажу третім особам товару на підставі перелічених прибуткових касових ордерів.

Проте, позивачем не було подано до суду копію жодного з перерахованих касових ордерів, не надано жодного доказу на підтвердження походження реалізованого ним товару, його ціни та правомірності його реалізації.

Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необгрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95ВР, а саме отримання грошових коштів від продажу товарів третім особам без застосування реєстратора розрахункових операцій. При цьому судом враховано, що згідно з актом перевірки у позивача було зареєстровано сім реєстраторів розрахункових операцій (т. 2 а.с. 215 на звороті).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що у період з 9 січня 2007 р. по 28 липня 2008 р. позивачем було надано платні послуги з автостоянки автомобілів за готівковий розрахунок за адресою: м. Київ, проспект Науки, 57. При розрахунках із споживачами за надані послуги реєстратор розрахункових операцій позивачем не використовувався, касова книга та прибуткові касові ордери на автостоянці були відсутні. Всього за період з період з 9 січня 2007 р. по 28 липня 2008 р. позивачем було отримано дохід від надання платних послуг за автостоянку автомобілів 59 648 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 216).

У судовому засіданні позивач не заперечував факту надання таких платних послуг та отримання за них у зазначений період плати в сумі 59 648 грн 00 коп.

Проте, позивачем не було надано жодного доказу щодо наявності у позивача передбачених законодавством підстав для надання зазначених послуг та не подано до суду жодного розрахункового документу, на підставі яких позивачем було отримано зазначені кошти.

Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необгрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95ВР, а саме, отримання грошових коштів за послуги з автостоянки автомобілів без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Щодо порушення позивачем п. 2.6 Положення судом встановлено таке.

Як зазначалося в акті перевірки 37/23-1/21536845, позивачем не було вчинено запис (не оприбутковано готівку) в книзі обліку розрахункових операцій № НОМЕР_3 (зареєстровану 9 липня 2008 р.) про отримані 9 липня 2008 р. на підставі фіскального звітного чека № 188 готівкових коштів у сумі 10 111 грн 15 коп. (т. 2 а.с. 216).

Позивачем отримання названої суми на підставі зазначеного фіскального звітного чеку не заперечувалось.

Проте, ним не було надано до суду доказів дотримання вимог п. 2.6 Положення, а саме копії книги обліку розрахункових операцій № 1008002142р., фіскального звітного чеку № 188 тощо.

Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необгрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 2.6 Положення, а саме, не оприбутковано готівку в порядку, визначеному цим Положенням.

Щодо порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України № 265/95ВР судом встановлено таке.

Як зазначено в акті перевірки 37/23-1/21536845, позивачем не було забезпечено щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій, фіскальний номер НОМЕР_4, фіскальних звітних чеків (т. 2 а.с. 216 на звороті).

Зокрема, не було роздруковано фіскальні звітні чеки від 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 26 березня 2009 р., від 2, 4, 5, 9, 11, 13, 16, 17, 20, 21, 23, 28 квітня 2009 р. та від 1, 6, 7, 11, 14, 15 травня 2009 р.

Проте, позивачем не було надано до суду жодного фіскального звітнього чеку за вказані дати або будь якого іншого документу на підтвердження дотримання ним вимог п. 9 ст. 3 Закону України № 265/95ВР.

Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необгрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України № 265/95ВР, а саме не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітніх чеків у зазначені вище дати на одному з 7 зареєстрованих ним у податковому органі реєстраторів розрахункових операцій.

Щодо порушення позивачем п. 7.41 Положення судом встановлено таке.

Як зазначалося в акті перевірки 37/23-1/21536845, позивачем з каси підприємства було видавано кошти працівникам під звіт на потреби підприємства (т. 2 а.с. 217).

Зокрема, у ньому зазначалося, що підзвітними особами позивача зазначені кошти було отримано на придбання товарів, сировини, матеріалів, проте, до авансового звіту не було додано відповідних розрахункових документів, на підтвердження здійснення цими особами платежу за куплений товар, а також підтвердження отримання цього товару.

За результатами перевірки перевіряючим було зроблено висновки, що позивачем було порушено порядок відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючих відповідних розрахункових документів. Зокрема, зазначалось, що:

-до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 16 листопада 2007 р. на суму 312 грн 00 коп. ОСОБА_3 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме, фіскального касового чека фірми Епіцентр за 16 листопада 2007 р. на суму 274 грн 60 коп.;

-до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 11 грудня 2007 р. на суму 483 грн 00 коп. ОСОБА_4 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме, фіскального касового чека від 11 грудня 2007 р. за паливо на суму 483 грн 00 коп.;

-до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 22 січня 2007 р. на суму 500 грн 00 коп. ОСОБА_5 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме, фіскального касового чека від 22 січня 2007 р. за паливо на суму 246 грн 97 коп.;

-до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 2 листопада 2007 р. на суму 315 грн 00 коп. ОСОБА_6 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме, належним чином оформленої квитанції до прибуткового касового ордера або фіскального касового чека фірми Транссервіс на суму 148 грн 00 коп.;

-до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 2 листопада 2007 р. на суму 315 грн 00 коп. ОСОБА_7 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме, належним чином оформленої квитанції до прибуткового касового ордера або фіскального касового чека фірми Транссервіс на суму 168 грн 00 коп.;

-до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 26 жовтня 2007 р. на суму 2285 грн 00 коп. ОСОБА_8 не було додано відповідного розрахункового документу, зокрема щодо сплати ОСОБА_8 готівкових коштів в сумі 2285 грн 00 коп.

Проте, позивачем не було надано до суду копії жодного звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт або інших доказів на підтвердження цільового використання підзвітними особами готівкових сум.

Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необгрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку суду щодо порушення позивачем вимог п. 7.41 Положення, а саме порушенням порядку відображення в облікових документах каси підприємства витрачених підзвітніми особами готівкових сум, зокрема, без подання ними підтверджуючих відповідних розрахункових документів.

Щодо порушення позивачем п. 2.11 та п. 7.42 Положення судом встановлено таке.

Як зазначено в акті перевірки 37/23-1/21536845, працівниками позивача було перевищено встановлені законодавством строки використання виданої ним під звіт готівки. Зокрема, в акті зазначено, що підзвітніми особами авансові звіти подавалися з перевищенням строку, встановленого п. 2.11 Положення. Так:

-на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 229 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_9 готівку у сумі 600 грн 00 коп. Згідно з посвідченням про відрядження № 79 ОСОБА_9 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 р. Проте, авансовий звіт Про використання коштів у сумі 600 грн 00 коп. ним було подано лише 30 травня 2007 р.;

-на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 230 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_10 готівку у сумі 600 грн 00 коп. Згідно з посвідченням про відрядження № 82 ОСОБА_10 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 р. Проте, авансовий звіт Про використання коштів у сумі 600 грн 00 коп. ним було подано лише 30 травня 2007 р.;

-на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 231 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_5 готівку у сумі 800 грн 00 коп. Згідно з посвідченням про відрядження № 78 ОСОБА_5 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 р. Проте, авансовий звіт Про використання коштів у сумі 800 грн 00 коп. ним було подано лише 30 травня 2007 р.;

-на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 231 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_11О готівку у сумі 600 грн 00 коп. Згідно посвідчення про відрядження № 81 ОСОБА_11 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 р. Проте, авансовий звіт Про використання коштів у сумі 600 грн 00 коп. ним було подано лише 30 травня 2007 р.;

-на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 235 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_12 готівку у сумі 250 грн 00 коп. Згідно посвідчення про відрядження № 80 ОСОБА_12 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 р. Проте, авансовий звіт Про використання коштів у сумі 250 грн 00 коп. ним було подано лише 30 травня 2007 р.;

-на підставі видаткового касового ордеру від 27 листопада 2007 р. № 883 позивачем з центральної каси було видано на виробничі (господарські) потреби ОСОБА_13 готівку у сумі 500 грн 00 коп. Проте, авансовий звіт Про використання коштів у сумі 500 грн 00 коп. ним було подано лише 3 грудня 2007 р.

Однак, позивачем не було надано до суду копії жодного видаткового касового ордеру та авансового звіту на підтвердження дотримання ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11О, ОСОБА_12, ОСОБА_13 вимог п. 2.11 та п. 7.42 Положення.

Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необгрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку суду щодо порушення позивачем вимог п. 2.11 та п. 7.42 Положення, а саме перевищенням його працівниками встановлених строків використання виданої під звіт готівки.

Крім того, судом не може бути взято до уваги висновок експертного дослідження від 9 лютого 2010 р. № 1/9.02.10, виготовленого судовим експертом з правом ведення економічних експертиз ОСОБА_14, оскільки він зроблений на підставі наданих позивачем документів (перелічених на сторінці 1 висновку)(т. 2 а.с. 222-243), та за відсутності документів, оцінка яким надана в даній постанові.

Разом з тим, судом враховано, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 р. у адміністративній справі № 2а-5094/10/1070, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 р. та Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2014 р., було задоволено позов Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (відповідачем в даній адміністративній справі) до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та відчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (позивача в даній адміністративній справі) про стягнення заборгованості, стягнуто з названого державного підприємства заборгованість у сумі 695 669 грн 57 коп., яка виникла на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 січня 2010 р. № НОМЕР_1 та 7 квітня 2010 р. № НОМЕР_2, що оскаржуються в межах даної адміністративної справи (т. 1 а.с. 187-191).

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є законними та обгрунтованими, а отже винесені правомірно.

Враховуючи те, що наведені позивачем твердження та подані докази не спростовують доводів відповідача, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, судом не можуть бути взяті до уваги додаткові пояснення позивача, оскільки вони жодним чином не спростовують правомірність оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів понесених ним зазначених судових витрат, в даній адміністративній справі такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.