Постанова № 46865301, 06.07.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року Справа № 803/1229/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В. В.,

при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Сторс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клевер Сторс» (далі ТОВ «Клевер Сторс») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2014р. №0013132205, №0013122205, №0013152201, №0013142201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.10.2014р. по 12.11.2014р. проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Клевер Сторс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт від 03.12.2014р. №123/22.1/38273126.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено:

1) підпункти 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, статті 22, 23, пункт 44.1 статті 44, пункти 137.1, 137.10 статті 137, пункти 138.1, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 622 641 грн.;

2) підпункт 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, підпункт 187.1 статті 187, підпункти 198.2, 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі ПДВ) на загальну суму 552 186 грн.;

3) пункт 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у незабезпеченні щоденного друкування фіскальних звітних чеків в кількості 41 Z звіт;

4) пункти 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, яке полягало в несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій (далі КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 125 354,74 грн.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014р.:

1) №0013152201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 778 301,25 грн., з яких: 622 641 грн. основний платіж, 155660,25 грн. штрафні санкції;

2) №0013142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 690 232,50 грн., з яких: 552 186 грн. основний платіж, 138 046,50 грн. штрафні санкції;

3) №0013122205, яким до позивача за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13 940грн.;

4) №0013132205, яким до позивача за порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 626 773,7 грн.

Позивач з вищевказаними податковим повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає, що вони прийняті із порушенням законодавства на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки.

Так, висновок контролюючого органу про те, що у податковому обліку до витрат, повязаних із здійсненням власної господарської діяльності відносяться лише ті витрати, які платником використані на отримання доходу, є неправомірним та ґрунтується на хибному тлумаченні норм Податкового та Господарського кодексів України. Вказує на те, що доказом того, що господарська діяльність ТОВ «Клевер Сторс» спрямована на отримання прибутку, є те, що доходи, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування відповідно до даних податкових декларацій з податку на прибуток підприємства становили за 2012 рік 502 199 грн., у 2013 році 22 637 700 грн., у 2014 році 66 914 777 грн.

Викладене в акті перевірки твердження про непідтвердження здійснення господарських операції із ТОВ «Пакко Холдинг» та ТОВ «Західний Рітейл» щодо придбання товарів, на думку позивача, є необґрунтованим, оскільки інспекторам були надані усі первинні документи для підтвердження вказаних правовідносин, зокрема, договори поставки, видаткові та податкові накладні, платіжні документи, які підтверджують здійснення розрахунків за отриманий товар. Крім того, проведеними у жовтні 2014 року плановими виїзними документальними перевірками ТОВ «Західний Рітейл» та ТОВ «Пакко Холдинг», які включали 2013 рік, не було встановлено порушень податкового законодавства ТОВ «Західний Рітейл» та ТОВ «Пакко Холдинг» по взаємовідносинах з позивачем, в тому числі не встановлено завищення валових доходів по таких взаємовідносинах.

Також позивач вважає безпідставним застосування адміністративно-господарських санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівки в касі, здійснене з використанням РРО, оскільки відповідно до отриманих від ТОВ «Медіа Сервіс», яка відповідає за належне функціонування РРО, причиною нероздрукування фіскальних звітних чеків є технічні збої при обміні інформації. Крім того, несвоєчасне виконання запису в КОРО за наявності роздрукованого Z звіту є порушенням порядку ведення КОРО, однак не можна розцінювати це як неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, в усних поясненнях та наданих суду письмових запереченнях посилаються на те, що позивач здійснював операції з роздрібної торгівлі продуктами харчування та товарами широкого вжитку, за результатами яких у 2012 році отримав збитки в сумі 232 089 грн. та незначні прибутки у 2013 році в сумі 489 грн. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Клевер Сторс» результаті систематичного продажу продукції за цінами, нижчими від повної собівартості, недоотримувало дохід за період з 01.08.2012р. по 31.12.2013р. в сумі 471 453 грн.

Перевіркою також встановлено, що позивачем до собівартості придбаних та реалізованих товарів віднесено витрати по операціях з придбання товарів у ТОВ «Пакко Холдинг» та ТОВ «Західний Рітейл», однак у наданих ТОВ «Клевер Сторс» під час перевірки документах відсутні підтвердження фактичного переміщення товарів від даних контрагентів до складу і магазинів позивача в розрізі номенклатури товарів в магазинах. При цьому у наданих товарно-транспортних накладних відсутні обовязкові реквізити, що не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Крім того, під час перевірки встановлено, що ТОВ «Клевер Сторс» відповідно до КОРО, РРО, контрольних стрічок не забезпечено щоденне роздрукування фіскальних звітних чеків в кількості 41 Z звіт та не забезпечено своєчасне (не в день одержання) оприбуткування готівкових коштів у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 125 354,74 грн. Враховуючи наведене, просили суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що працівниками Луцької ОДПІ з 15.10.2014р. по 12.11.2014р. року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Клевер Сторс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт від 03.12.2014р. №123/22.1/38273126.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено:

1) підпункти 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, статті 22, 23, пункт 44.1 статті 44, пункти 137.1, 137.10 статті 137, пункти 138.1, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 622 641 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року в розмірі 32 271 грн., за 2013 рік в розмірі 590 370 грн.;

2) підпункт 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, підпункт 187.1 статті 187, підпункти 198.2, 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 552 186 грн., а саме: за жовтень 2012 року 3 978 грн., за листопад 2012 року 21 424 грн., за грудень 2012 року 19 462 грн., за січень 2013 року 20 718 грн., за лютий 2013 року 33 276 грн., за березень 2013 року - 21 842 грн., за квітень 2013 53 486 грн., за травень 2013 року 1 015 грн., за червень 2013 року 5 693 грн., за липень 2013 року 37 821 грн., за серпень 2013 року 7 071 грн., за вересень 2013 року 89 469 грн., за жовтень 2013 року 79 749 грн., за листопад 2013 року 143 481 грн., за грудень 2013 року 13 701 грн.;

3) пункт 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у незабезпеченні щоденного друкування фіскальних звітних чеків в кількості 41 Z звіт, зокрема, за 28.05.2013, 14.06.2013, 11.08.2013, 13.08.2013, 25.08.2013, 19.09.2013, 22.09.2013, 25.10.2013, 01.11.2013, 03.11,2013, 08.11.2013, 30.11.2013, 26.12.2013 (КОРО №0318012981/1), 27.10.2013 (КОРО №0318013742/1), 02.05.2013, 08.05.2013, 11.07.2013, 01.08.2013, 07.08.2013, 08.08.2013, 15.08.2013, 09.09.2013 (КОРО №0318012634/1), 14.09.2013, 21.09.2013 (КОРО №0318012798/2), 24.08.2013, 26.12.2013 (КОРО №0318013810/1), 09.11.2012, 12.11.2012, 18.11.2012 (КОРО №0318012634/1), 07.12.2013 (КОРО №0318013809/1), 28.07.2014 (КОРО №0318013281/1), 27.10.2013 (КОРО №0318013548/1), 27.10.2014 (КОРО №0318013280/1), 27.10.2013 (КОРО №0318012979), 21.08.2013, 27.10.2014 (КОРО №0318013741/1), 11.05.2013, 03.06.2013, 04.06.2014, 09.10.2013, 27.10.2014 (КОРО №0318012980/1);

4) пункти 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, яке полягало в несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 125 354,74 грн., а саме: 24.08.2013 в сумі 5 717,75 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 25.08.2013 №3 (РРО №0318013810/1), 26.12.2013 в сумі 9 501,20 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 27.12.2013 №128 (РРО №0318013810/1), 09.11.2012 в сумі 1 882,62 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 10.11.2013 №1 (РРО №0318012634/1), 12.11.2012 в сумі 4 969,14 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 13.11.2013 №4 (РРО №0318012634/1), 18.11.2012 в сумі 3 246,82 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 19.11.2013 №10 (РРО №0318012634/1), 07.12.2013 в сумі 4 412,20 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 08.12.2013 №109 (РРО №0318013809/1), 28.07.2014 в сумі 6 728,85 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 29.07.2013 №00067 (РРО №031813281/11), 27.10.2013 в сумі 7 428,24 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 28.10.2013 №129 (РРО №0318013548/1), 27.10.2013 в сумі 12 951,86 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 28.10.2013 №184 (РРО №0318013280/1), 27.10.2013 в сумі 10 313,51 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 28.10.2013 №259 (РРО №0318012979), 21.08.2013 в сумі 7 635,855 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 22.08.2013 №13 (РРО №0318013741/1), 27.10.2013 в сумі 10 395,34 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 28.10.2013 №82 (РРО №0318013741/1), 11.05.2013 в сумі 7 670,17 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 12.05.2013 №89 (РРО №0318012980/1), 03.06.2013 в сумі 8 698,04 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 04.06.2013 №112 (РРО №0318012980/1), 04.06.2014 в сумі 7 733,98 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 05.06.2013 №113 (РРО №0318012980/1), 09.10.2013 в сумі 7 318,57 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 10.10.2013 №246 (РРО №0318012980/1), 27.10.2014 в сумі 8 749,60 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 28.10.2013 №64 (РРО №0318012982/1).

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014р.:

1) №0013152201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 778 301,25 грн., з яких: 622 641 грн. основний платіж, 155660,25 грн. штрафні санкції;

2) №0013142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 690 232,50 грн., з яких: 552 186 грн. основний платіж, 138 046,50 грн. штрафні санкції;

3) №0013122205, яким до позивача за порушення пункт 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19 940грн.;

4) №0013132205, яким до позивача за порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 626 773,7 грн.

Позивач оскаржував дані податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДФС України у Волинській області та до Державної фіскальної служби України. Однак, рішенням Головного управління ДФС України у Волинській області від 20.02.2015р. №1095/10/03-20-10-02-06 та рішенням Державної фіскальної служби України від 28.04.2015р. №9019/6/99-49-10-01-02-05 про результати розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Як вбачається з акта перевірки, порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, статті 22, 23, пункт 44.1 статті 44, пункти 137.1, 137.10 статті 137, пункти 138.1, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138 ПК України полягало у заниженні задекларованого у рядку 02 податкових декларацій з податок на прибуток підприємства доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг).

ТОВ «Клевер Сторс» здійснювало операції з роздрібної торгівлі продуктами харчування та товарами широкого вжитку, за результатами яких у 2012 році отримало збитки в сумі 232 089 грн. та незначні прибутки за 2013 рік в сумі 489 грн.

Перевіркою встановлено, що по продажу групи товарів витрати з придбання таких товарів перевищували отримані доходи і в розумінні ПК України та Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку така господарська діяльність не призвела до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу. Під час перевірки ТОВ «Клевер Сторс» не надано розрахунків націнки на групу товарів за перевірений період. Відповідно до складеної під час перевірки таблиці розбіжностей доходів та витрат по ТОВ «Клевер Сторс» в результаті систематичного продажу продуктів за цінами, нижчими від повної собівартості, товариство недоотримало доходу за ІV квартал 2012 року в сумі 221 362 грн., за І квартал 2013 року в сумі 239 744 грн., за II квартал 2013 року в сумі 10 347 грн., а тому доходи отримані за період з 01.08.2012р. по 31.12.2013р., на думку Луцької ОДПІ, підлягають коригуванню у сторону збільшення на вказані суми.

Також перевіркою встановлено завищення ТОВ «Клевер Сторс» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 3 021 514 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Клевер Сторс» до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) віднесено витрати на загальну суму 2 789 425 грн., в т.ч.: за IV квартал 2012р. - в сумі 164 396 грн., за 2013р. - в сумі 2 625 029 грн. по операціях з придбання товарів (овочів, фруктів та інших продовольчих товарів) від ТОВ «Пакко Холдинг» та від ТОВ «Західний Рітейл».

Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ «Клевер Сторс» отримано товарів (овочів, фруктів та інших продовольчих товарів) від ТОВ «Західний Рітейл» на загальну суму без ПДВ 401 004 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 16 380 грн., за 2013 рік на суму 384 624 грн. та від ТОВ «Пакко Холдинг» на загальну суму без ПДВ 2 388 421 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 148 016 грн., за 2013 рік на суму 2 240 405 грн.

Позивачем під час перевірки було надано завірені копії документів на підтвердження фінансово-господарських відносин із ТОВ «Західний Рітейл» та ТОВ «Пакко Холдинг», зокрема видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сумарний прихід на склад та в торгові зали в розрізі постачальників, однак контролюючий орган дійшов висновку про непідтвердження здійснення вказаних господарських операцій, оскільки були відсутні документи, які підтверджують переміщення товарів від ТОВ «Західний Рітейл» та ТОВ «Пакко Холдинг» між складом та магазинами в розрізі номенклатури товарів, а в товарно-транспортних накладних відсутні реквізити, які не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні, також відсутні акти прийому-передачі, документи на підтвердження якості товарів, відомості щодо підтвердження реалізації товарів.

На підставі наведеного Луцькою ОДПІ зроблено висновок, що ТОВ «Клевер Сторс» в порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.231, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статтей 22, 23, пункту 44.1 статті 44, статті 138 ПК України завищено витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Західний Рітейл» та ТОВ «Пакко Холдинг» на загальну суму 2 789 425 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 164 396 грн., за 2013 рік на суму 2 625 029 грн., а також в порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України завищено податковий кредит на загальну на суму 455 147 грн.

З викладеними у акті перевірки висновками контролюючого органу про порушення ТОВ «Клевер Сторс» підпунктів 14.1.27, 14.1.231, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статтей 22, 23, пункту 44.1 статті 44, статті 138 ПК України щодо заниження податку на прибуток, а також пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України щодо заниження податку на додану вартість суд не погоджується та вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Як передбачено пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 цього ж Кодексу визначено, що витрати операційної діяльності, зокрема, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Отже, порядок формування доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, послуг та їх собівартість не залежить безпосередньо від реалізації таких товарів, робіт, послуг. Операції з продажу товарів, робіт, послуг, в тому числі: за ціною нижче собівартості відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними статтею 134 ПК України.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, суд зазначає, що необхідною умовою для включення витрат до валових витрат підприємства є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки контролюючий орган стверджує, що позивач здійснював реалізацію товарів нижче їх повної собівартості, що призвело до збиткової діяльності товариства та недоотримання доходів, однак жодних доказів на підтвердження вказаного факту відповідачем не надано.

Крім того, з таблиці перевищення витрат над доходами вбачається, що витрати товариства у ІV кварталі 2012 року, І-ІІ кварталах 2013 року перевищували доходи товариства, однак у ІІІ-ІV кварталах 2013 року спостерігається поступове перевищення доходів над витратами, що спростовує твердження відповідача про те, що діяльність ТОВ «Клевер Сторс» не спрямована на отримання прибутків.

Разом з тим, суд зазначає, що результат господарської діяльності господарюючого суб'єкта може мати і від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке враховується при оподаткуванні в порядку, визначеному статтею 150 ПК України.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм слідує, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 01.11.2012р. між ТОВ «Клевер Сторс» та ТОВ «Пакко Холдинг» укладено договір поставки товарів №131-12.

21.11.2012р. між ТОВ «Клевер Сторс» та ТОВ «Західний Рітейл» укладено договір поставки товарів №211112-2п.

В межах виконання вказаних договорів ТОВ «Клевер Сторс» отримано товарів (овочів, фруктів та інших продовольчих товарів) від ТОВ «Західний Рітейл» на загальну суму без ПДВ 401 004 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 16 380 грн., за 2013 рік на суму 384 624 грн. та від ТОВ «Пакко Холдинг» на загальну суму без ПДВ 2 388 421 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 148 016 грн., за 2013 рік на суму 2 240 405 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій до матеріалів справи позивачем долучено належним чином завірені копії: договорів поставки, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ «Пакко Холдинг» та ТОВ «Західний Рітейл», суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні.

Таким чином, господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про дійсність правочинів позивача з ТОВ «Пакко Холдинг» та ТОВ «Західний Рітейл» свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні, тому позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту із вказаними контрагентами.

Крім того, жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює, лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту по вказаних контрагентах.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем під час перевірки не було надано сертифікати якості на товар, складські відомості щодо переміщення товарів зі складу до магазинів, відомості щодо підтвердження реалізації товарів, а також неналежно оформлено товарно-транспортні накладні, суд вважає за доцільне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, так само як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, суд звертає увагу, що проведеними у 2014 році плановими виїзними документальними перевірками ТОВ «Західний Рітейл» (акт перевірки від 28.11.2014р. №68/22.1/37751514) та ТОВ «Пакко Холдинг» (акт перевірки від 28.05.2014р. №2466/22.1/34928470), які влючали 2013 рік, не було встановлено порушень податкового законодавства ТОВ «Західний Рітейл» та ТОВ «Пакко Холдинг» по взаємовідносинах з позивачем, в тому числі не встановлено завищення валових доходів по таких взаємовідносинах.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 03.12.2014р. №123/22.1/38273126 висновки Луцької ОДПІ про порушення ТОВ «Клевер Сторс» підпунктів 14.1.27, 14.1.231, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статтей 22, 23, пункту 44.1 статті 44, статті 138 ПК України щодо заниження податку на прибуток, а також пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України щодо заниження податку на додану вартість не знайшли свого підтвердження в ході зясування обставин справі по суті, а відтак податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 р. №0013152201 та №0013142201 є протиправними та підлягають скасуванню повністю.

Надаючи правову оцінку прийнятим Луцькою ОДПІ податковим повідомленням-рішення від 23.12.2014р. №0013122205 та №0013132205, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) зобов'язані щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно із пунктом 4 статті 17 вказаного Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 340 грн.).

З акта перевірки вбачається, що податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2014р. №0013122205 до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 13940 грн. за незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків в кількості 41 Z звіт.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Клевер Сторс» не забезпечено щоденне друкування на РРО фіскальних звітних чеків за 28.05.2013, 14.06.2013, 11.08.2013, 13.08.2013, 25.08.2013, 19.09.2013, 22.09.2013, 25.10.2013, 01.11.2013, 03.11,2013, 08.11.2013, 30.11.2013, 26.12.2013 (КОРО №0318012981/1), 27.10.2013 (КОРО №0318013742/1), 02.05.2013, 08.05.2013, 11.07.2013, 01.08.2013, 07.08.2013, 08.08.2013, 15.08.2013, 09.09.2013 (КОРО №0318012634/1), 14.09.2013, 21.09.2013 (КОРО №0318012798/2), 24.08.2013, 26.12.2013 (КОРО №0318013810/1), 09.11.2012, 12.11.2012, 18.11.2012 (КОРО №0318012634/1), 07.12.2013 (КОРО №0318013809/1), 28.07.2014 (КОРО №0318013281/1), 27.10.2013 (КОРО №0318013548/1), 27.10.2014 (КОРО №0318013280/1), 27.10.2013 (КОРО №0318012979), 21.08.2013, 27.10.2014 (КОРО №0318013741/1), 11.05.2013, 03.06.2013, 04.06.2014, 09.10.2013, 27.10.2014 (КОРО №0318012980/1).

Вказані обставини позивач не заперечує, однак вказує, що причиною затримки в роздрукуванні фіскальних звітних чеків були проблеми програмного забезпечення РРО, які порушували зв'язок РРО з керуючою програмою (руйнування цілісності інформаційної бази, збій операційної системи ПК, пошкодження системних файлів вірусами, зависання операційної системи, помилка програмного коду при поновлені конфігурації), що підтверджується поясненнями ТОВ «Медіа Сервіс», яке відповідає за належне функціонування РРО.

Проте дані доводи позивача суд не бере до уваги з огляду на те, що товариством не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження реального виникнення ситуацій виходу з ладу як власне РРО, так і програмного забезпечення, що на них встановлено. Пояснення директора ТзОВ «Медіа Сервіс» без дати їх складання та договір укладений між останнім і позивачем №03501 від 01.01.2013р. на інформаційно-технологічний супровід програмного продукту фірми «1С-Рарус: Торговий комплекс» за відсутності актів прийому-передачі робіт по встановленню ТзОВ «Медіа Сервіс» програмного забезпечення на конкретні РРО не є належними, в розумінні ст.70 КАС України, доказами виникнення форс-мажорних обставин, які стали б підставою для несвоєчасного роздрукування фіскальних чеків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги порядку здійснення розрахункових операцій щодо незабезпечення виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що положення пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачають застосування до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), штрафних санкцій за порушення ними вимог пункту 9 статті 3 цього Закону з розрахунку за кожен випадок невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку. Вказаною правовою нормою чітко передбачено, що розмір фінансової санкції повинен становити 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 340 грн.) незалежно від кількості охоплених випадків незабезпечення виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій на суму 13 600 грн. (13 940 грн. - 340 грн. = 13 600 грн.), а тому податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014р. №0013122205 в частині застосування штрафних санкцій у вказаній сумі підлягає скасуванню.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення).

Згідно із пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Також у даному пункті зазначено, що книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 2.2 глави 2 Положення передбачено, зокрема, що підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Із аналізу наведеного випливає, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки в розділі 2 «Облік руху готівки та суми розрахунків» КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем несвоєчасно (не в день одержання) оприбутковано готівкові кошти в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 125 354,74 грн., а саме: 24.08.2013 в сумі 5 717,75 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 25.08.2013 №3 (РРО №0318013810/1), 26.12.2013 в сумі 9 501,20 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 27.12.2013 №128 (РРО №0318013810/1), 09.11.2012 в сумі 1 882,62 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 10.11.2013 №1 (РРО №0318012634/1), 12.11.2012 в сумі 4 969,14 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 13.11.2013 №4 (РРО №0318012634/1), 18.11.2012 в сумі 3 246,82 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 19.11.2013 №10 (РРО №0318012634/1), 07.12.2013 в сумі 4 412,20 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 08.12.2013 №109 (РРО №0318013809/1), 28.07.2014 в сумі 6 728,85 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 29.07.2013 №00067 (РРО №031813281/11), 27.10.2013 в сумі 7 428,24 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 28.10.2013 №129 (РРО №0318013548/1), 27.10.2013 в сумі 12 951,86 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 28.10.2013 №184 (РРО №0318013280/1), 27.10.2013 в сумі 10 313,51 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 28.10.2013 №259 (РРО №0318012979), 21.08.2013 в сумі 7 635,855 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 22.08.2013 №13 (РРО №0318013741/1), 27.10.2013 в сумі 10 395,34 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 28.10.2013 №82 (РРО №0318013741/1), 11.05.2013 в сумі 7 670,17 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 12.05.2013 №89 (РРО №0318012980/1), 03.06.2013 в сумі 8 698,04 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 04.06.2013 №112 (РРО №0318012980/1), 04.06.2014 в сумі 7 733,98 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 05.06.2013 №113 (РРО №0318012980/1), 09.10.2013 в сумі 7 318,57 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 10.10.2013 №246 (РРО №0318012980/1), 27.10.2014 в сумі 8 749,60 грн. відповідно до фіскального звітного чеку від 28.10.2013 №64 (РРО №0318012982/1).

Таким чином, ТОВ «Клевер Сторс» порушено пункти 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, тому суд дійшов висновку, що Луцькою ОДПІ правомірно винесено податкове повідомлення рішення від 23.12.2014р. №0013132205, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 626 773,70 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з наданих суду статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 23.12.2014р. №0013152201 та №0013142201 повністю, №0013122205 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13600 грн., а в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та приписи частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з ТОВ «Клевер Сторс» підлягає стягненню на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір в розмірі 991 грн. 94 коп.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 23 грудня 2014 року №0013152201 та №0013142201 повністю, №0013122205 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13600 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Сторс» на користь Державного бюджету України 991 грн. 94 коп. (девятсот девяносто одну гривню девяносто чотири копійки) витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 10 липня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяВ.В.Дмитрук