Рішення № 46865006, 15.07.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 730/262/15-ц Провадження № 22-ц/795/1437/2015 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції - Тіслюк І. І. Доповідач - Боброва І. О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4, за участю:представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору № CNBTAU00150039 від 29.05.2007 ,

в с т а н о в и в:

В березні 2015 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_6 в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29.05.2007 звернути стягнення на предмет застави автомобіль «Daewoo» марки LANOS TF69Y .

21.05.2015 ОСОБА_6 подала зустрічний позов в якому просила розірвати кредитний договір від 29.05.2007 у звязку з істотною зміною обставин ( ст.652 ЦК України).

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2015 року позов ПАТ КБ ПриватБанк задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CNBTAU00150039 від 29.05.2007 року в сумі 3670,59 $, що за курсом 15,76 (відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.12.2014 року) дорівнює 57848,50 грн., вилучено у ОСОБА_6 та передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк»: предмет застави - автомобіль «Daewoo» марки LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, що належить на праві власності ОСОБА_6; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, що належить на праві власності ОСОБА_6

Звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, що належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

У зустрічному позові ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору № CNBTAU00150039, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 29.05.2007 року відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача судові витрати в розмірі 578,48 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги та розірвати кредитний договір № CNBTAU00150039, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 від 29.05.2007 року. Апелянт посилається на те, що рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що судом безпідставно не взято до уваги положення ст.652 ЦК України. Також, банком не надано доказів того, що він попередив споживача, що валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором несе споживач, як того вимагають Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року. Більш того, банк не надав відповіді щодо пропозиції споживача по укладенню мирової угоди, а тому можна стверджувати, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити.

Позивач належним чином був повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення 07.07.2015 поштового відправлення (а.с.119), проте свого представника до суду не направив. В письмовій заяві від 09.07.2015 просив розглядати справу без участі їх представника (а.с.122).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а рішення суду зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 29.05.2007 року між ПАТ КБ „ПриватБанк та ОСОБА_6 був укладений договір № CNBTAU00150039, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 9766,04 $ зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.05.2014 (а.с.14). ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язання за вказаним вище кредитним договором перед відповідачем виконало в повному обсязі, а саме надав кредитні кошти у розмірі 9766,04 $. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ «Приватбанк» і ОСОБА_6 29.05.2007 уклали договір застави рухомого майна (договір застави) (а.с.20). Згідно з договором застави ОСОБА_6 надала в заставу автомобіль «Daewoo» марки LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, що належить на праві власності ОСОБА_6 Сторони визначили що заставна вартість предмету застави становить 47935,00 грн. Під час розгляду справи сторони вказану вартість не оспорювали, погоджувались з нею. Клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи не заявляли.

У порушення умов договору ОСОБА_6 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконувала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 30.12.2014 року в сумі 3670,59 $, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 3670 доларів США, що еквівалентно 48556,88 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 250,71 доларів США, що еквівалентно 3951,19 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом 68,35 доларів США, що еквівалентно 1077,19 грн та 4263,24 грн пені, що еквівалентно 270,51 доларів США. Вказане підтверджується відповідним розрахунком ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6 не оспорюється.

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на автомобіль «Daewoo» марки Lanos TF69Y, реєстраційний номер: СВ1395АН судом першої інстанції задоволено повністю та в зазначеній частині рішення суду апелянтом не оскаржується. Проте, відповідно до ст. 303 ч.3 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги через порушення судом першої інстанції норм матеріального закону.

Висновок суду першої інстанції щодо звернення стягнення на предмет застави є вірним, однак резолютивна частина рішення в цій частині не відповідає ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до вимог цієї норми Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскільки ОСОБА_6 систематично сплачуючи протягом тривалого часу періодичні платежі згідно умов договору, погоджувалася з умовами кредитного договору, не порушувала питання про його розірвання, то її волевиявлення, як учасника правочину, було вільним і відповідало її внутрішній волі, а правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже, не вважала умови договору несправедливими. Правочин було вчинено у письмовій формі відповідно до вимог закону, а сама позивач не заперечує, що на момент укладення договору мала і в даний час має необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому, оскільки незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, то, укладаючи спірний договір про надання кредиту в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане, а виходячи зі змісту ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальникові. Позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, враховуючи і можливість отримання кредиту в національній валюті.

За таких обставин, умови договору щодо надання кредиту в іноземній валюті не можна визнати несправедливими.

З врахуванням викладеного, оскільки на час укладення договору сторони досягли домовленості щодо таких істотних умов кредитного договору, як розмір кредитних коштів та виду валюти, коливання валюти не може бути підставою для розірвання кредитного договору.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що в цій частині доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.303, 307, 309 ч.1 п.4, ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2015 року змінити. Абзац третій резолютивної частини викласти в наступній редакції:

В межах суми заборгованості за кредитним договором № CNBTAU00150039 від 29.05.2007 станом на 30.12.2014 в розмірі 57848,5 грн (що складається з заборгованості за кредитом в сумі 3670 доларів США, що еквівалентно 48556,88 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 250,71 доларів США, що еквівалентно 3951,19 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом 68,35 доларів США, що еквівалентно 1077,19 грн та 4263,24 грн пені, що еквівалентно 270,51 доларів США) звернути стягнення на предмет застави - автомобіль LANOS TF69Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: SUPTF69YD7W337730, реєстраційний номер: СВ1395АН, що належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем або на публічних торгах за початковою ціною 47 935,00 грн, застосувавши заходи щодо передачі предмета застави в управління на період до його реалізації, а саме: з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

В іншій частині рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: