Ухвала суду № 46864945, 14.07.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 735/84/15-ц Провадження № 22-ц/795/1361/2015 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Корзюк Т. П. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4, за участю:позивача, її представника -адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання особистою приватною власністю на житловий будинок з надвірними забудовами, як майно, набуте за час окремого проживання з фактичним припиненням шлюбних відносин та виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю в рівних долях по 1/2 частині в ідеальній долі кожному,

в с т а н о в и в:

Не погоджуючись із рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2015 року, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 відмовити за їх безпідставністю.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2015 року в позові ОСОБА_6 відмовлено повністю. Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено повністю. Визнано житловий будинок із надвірними будівлями по вулиці Заводська, 20, в смт Короп Коропського району Чернігівської області, спільною сумісною власністю в рівних долях по 1/2 частині в ідеальній долі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Стягнуто судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп., сплачені ОСОБА_7 при подачі зустрічного позову з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду винесене з невідповідністю фактичним обставинам справи, постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Судом залишились поза увагою частина показань свідків, що мали істотне значення для справи, не надано повної оцінки всім показанням в цілому. Також, апелянт вказує на те, що під час попереднього судового засідання ОСОБА_7 визнавав позовні вимоги, але був зорієнтований судом на подачу зустрічного позову і тому змінив свою думку. Апелянт наполягає на тому, що спірне домоволодіння було придбано за кошти її матері, які сплачувалися в три етапи.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.

Відповідач - позивач в судове засідання не зявився. Про час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 07.07.2015 поштового відправлення (а.с.221).

Вислухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом по справі встановлено наступне.

Сторони з 23 лютого 1985 року знаходились в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1987 року позивач та відповідач проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб розірвано рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 02.10.2007 (а.с.6).

28.02.1992 між продавцем Коропський льонозавод та покупцем ОСОБА_7 укладений договір купівлі продажу будинку 2 по вул. Заводська в с. Вільне Коропського району Чернігівської області (а.с.38). Сторони проживали в цьому будинку разом і були зареєстровані за цією адресою.

30.11.2004 між продавцем ОСОБА_9 та покупцем ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку в смт Короп Коропського району Чернігівської області по вул. Заводська, 20 з надвірними будівлями Договір посвідчений приватним нотаріусом Коропського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_10.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що суду не було надано докази того, що будинок був придбаний в основному за гроші матері позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_11, які остання передала позивачеві. Крім того, судом встановлено, що сторони через деякий час після купівлі спірного домоволодіння, поселилися в ньому разом, вели спільне господарство, проводили спільно ремонтні та будівельні роботи, утримували підсобне господарство. З 2004 року по час розгляду справи в суді сторони постійно проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3, хоча шлюб розірвано між ними 02.10.2007 року.

Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно із ч.3 ст.368 ЦК України та ч.1 ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Виходячи із змісту ст.60 СК України, законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.

Обов'язок з доведенням тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.

Посилання апелянта, що факт купівлі спірного будинку за рахунок коштів її матері підтверджується банківськими рахунками останньої є безґрунтовними. Як вказувалося вище, спірний будинок придбаний 30.11.2004. В цей час ОСОБА_11 отримувала незначну пенсію до 300 грн. 09.07.2004 (до купівлі будинку) нею було знято 1100 грн, 09.12.2004 1100 грн і 12.12.2004 -290 грн (а.с.14-16). Крім пенсійного рахунку ОСОБА_11 мала депозитний рахунок на який вона 20.02.2004 та 13.07.2004 внесла відповідно 1400 грн та 3000 грн. Строк депозитного вкладу закінчився 20.03.2005 і вклад в сумі 4400 та проценти 640 грн були повернуті ОСОБА_11 (а.с.17). Відповідно до п.2.1. договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.11.2004 гроші були сплачені продавцю до укладення договору. Тобто надані позивачем ОСОБА_6 банківські виписки не підтверджують того факту, що її мати ОСОБА_11 мала на час купівлі спірного будинку суму коштів, за яку цей будинок був придбаний. Зазначене спростовує доводи апелянта з цього питання. Посилання ОСОБА_6 на показання свідків з цього питання не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані вище обставини підтверджені належними доказами, які нічим не спростовані.

Докази щодо передачі грошей ОСОБА_11 позивачу у справі ОСОБА_6 як дарунок, позики тощо в матеріалах справи відсутні. Подальший рух коштів по рахунку ОСОБА_11 з січня 2007 по липень 2013 року (а.с.106), на який посилається апелянт, не має правового значення для вирішення даної справи.

Доводи апелянта, що будинок не є спільною сумісною власністю подружжя спростовується також поясненнями ОСОБА_6 які вона надавала під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_12 про виселення з житлового приміщення. Тоді ОСОБА_6 пояснювала «що поскільки будинок придбала під час шлюбу з відповідачем, то вважає його спільною власністю». Зазначене відображено в рішенні Коропського районного суду Чернігівської області від 24.06.2011 (а.с.7).

Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, колегія суддів вважає не доведеними ті обставини, на які посилається ОСОБА_6 як на підставу позовних вимог.

Зустрічні позовні вимоги відповідача є доведеними. Ним доведено, що спірне домоволодіння є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки воно придбано під час спільного проживання у шлюбних відносинах на спільні кошти подружжя. Доказів на спростування цього матеріали справи не містять.

Оскільки суд визнав спірне домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, то висновок щодо визнання за відповідачем-позивачем права власності на 1/2 частину цього домоволодіння є вірним. Вказаний спосіб захисту передбачений п.1 ч.2 ст.16 ЦК України. Враховуючи викладене, для виселення ОСОБА_7 з будинку, де йому належить 1/2 частина, підстави відсутні, оскільки статті 157,116 ЖК УРСР, на які посилалася ОСОБА_6 як на підґрунтя позову, виселення співвласника не передбачають.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: