Рішення № 46858910, 15.07.2015, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/724/15-ц

Провадження №2/592/704/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді Алфьорова А.М., при секретарі Літовченко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою вимоги якої підтримав у судовому засіданні та обґрунтовує тим, що 14.11.2007 року з відповідачем було укладено кредитний догові № 700002157, згідно якого ЗАТ "Альфа-Банк" надає позичальнику кредит в сумі 14991,5 доларів США за умови сплати процентів в розмірі 14,5 % річних.

Строк дії кредитного договору, згідно "Договору про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 700002157 від 14.11.2007 року" від 14.08.2009 року - до 15 листопада 2017 року.

Зазначений Договір укладений сторонами на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитного договору, позивачем банку була достовірно надана інформація про фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів, надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту.

В якості забезпечення виконання зобовязань позичальника перед кредитором, укладено договір застави транспортного засобу № 700002157-3 від 14.11.2007 року між позивачем та відповідачем та договір поруки № 700002157-П від 14.11.2007 року між відповідачем та ОСОБА_2.

Кредит було отримано на придбання транспортного засобу - автомобіля Shevrolet Aveo 1.6і, 2007 року випуску. При цьому, згідно умов кредитного договору, сума кредиту у долларах США була зарахована на мультівалютний рахунок, який позивач мав відкрити у відділенні банку. Далі, відповідно до порядку надання кредиту, "Позичальник здійснює продаж іноземної валюти, отриманої як кредитні кошти за Договором, за безготівковим курсом, встановленим Банком на день здійснення валютообмінної операції, та одразу зараховує отриману в результаті такої операції суму в національній валюті на поточний рахунок позичальника 26206700002157. Позичальник, діючи на підставі Цивільного кодексу України та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні в порядку договірного списання доручає банку перерахувати виручені від продажу валюти кошти з поточного рахунку позичальника за наступними реквізитами: - у сумі 74950 грн., - на рахунок Продавця ЗАТ "ЗАЗ" № 26006343501, у АППБ "ОСОБА_3 Аваль", МФО 313827, код ЄДРПОУ 25480917, з метою оплати за транспортний засіб за Договором купівлі-продажу № 04813 від 13.11.2007 року".

Тобто, надаючи кредит позичальнику на купівлю транспортного засобу в іноземній валюті (14991,5 доларів США), банк перерахував продавцю автомобіля вартість товару в національній валюті (74 950 грн.). При цьому, при укладенні кредитного договору на прохання позивача надати його в національній валюті, співробітник банку повідомив, що кредити надаються виключно в іноземній валюті - така кредитна політика банку.

На думку позивача, кредитний договір № 700002157 від 14.11.2007 року містить умови які є дискримінаційними (такими, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника), що значно погіршує становище

позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що суперечить вимогам ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів". Так, на момент укладення кредитного договору (14.11.2007 року) в іноземній валюті, курс гривні до долару США (валюти кредиту) становив за 100 доларів США - 505,00 грн. (згідно довідці УНБУ в Сумській області). На сьогоднішній день курс гривні до долару США, згідно офіційного сайту "Альфа-Банку", становить за 100 доларів США - 1653,00 грн. Таким чином, кредитний договір може бути у цілому на вимогу споживача визнаним недійсним (п. 6 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів").

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати кредитний договір № 700002157 від 14.11.2007 р. заключний з відповідачем недійсним з моменту його укладення, та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: зобовязати відповідача повернути сплачені по кредитному договору відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не зявився, заяв та клопотань не надавав.

Суд вислухавши думку позивача, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що підлягають відмові.

Встановлено, що 13 листопада 2007 р. між ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» та ОСОБА_1 укладеного договір купівлі-продажу автомобіля № 04813 /а.с.16-20/.

П. 1.1 передбачає, що продавець продає, а покупець приймає у власність та оплачує автомобіль модель: «Shevrolet Aveo 1.6 i», за вартістю 74950 грн., в тому числі ПДВ, що нараховується по нульовій ставці.

14 листопада 2007 р. між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладеного кредитний договір № 700002157 /а.с.5-9/.

Згідно даного договору, з метою придбання транспортного засобу марки «Shevrolet Aveo 1.6 i», реєстраційний номер ВМ 8719 АН позичальником, банк надав кредит у сумі 14 991,5 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 14,5 % річних, терміном до 15.11.2014 р.

Договором про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 700002157 від 14.11.2007 р., 14 серпня 2009 р. змінено дату остаточного повернення кредиту 15 листопада 2017 р. та порядок сплати процентів /а.с.10/.

З метою виконання позичальником взятих на себе зобовязань, 14.11.2007 р. між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 700002157-П, зі змінами та доповненнями /а.с.30,31/.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім цього, ч. 2, 3 статті 533 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її

визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У відповідності з п. 2.1. кредитного договору, якщо кредит надано позичальнику в іноземній валюті, то перерахування суми кредиту на рахунок продавця автотранспорту здійснюється в гривневому еквіваленті по комерційному курсу банку. Крім того, позичальник отримує суму кредиту в іноземній валюті та одночасно здійснює обмінну операцію іноземної валюти на гривню по комерційному курсу банку.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. У статті 2 зазначеного вище Закону дається визначення поняття коштів, згідно якого кошти - це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Позивачем не оспорюється, що банк при укладенні спірного договору мав банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та Дозвіл на право здійснення операцій, визначених ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Підпунктом "в" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, а саме операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Більше того, п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначає, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином, в силу підпункту "в" пункту 4 та п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» одержання кредитів в іноземній валюті резидентами України є правомірним.

Окрім цього, щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, а саме на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. У зв'язку з цим операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії (аналогічної думки підтримується ОСОБА_4 України у листі від 07.12.2009 р. № 13-210/7871-22612).

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління ОСОБА_4 банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року за № 15-93.

Суд враховує ту обставину, що позивач погодився з умовами кредитного договору, скріпив його своїм підписом та вчинив дії на виконання їх умов, отримавши від банку суму кредиту в доларах США, які повинен повернути банку на умовах, визначених у кредитному договорі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Відповідачем свої зобов»язання виконані в повному обсязі: надано кредит, відкрито рахунки для належної сплати відсотків та кредиту.

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте, підстав встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України для визнання правочинів недійсними позивачем та представником позивача в суді не наведено.

Спірними кредитним договором, який укладений між банком та позивачем передбачена інформація про умови кредитування, де зазначені перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, вартості всіх сукупних послуг, а також фінансових зобов'язань позичальника за кожним платіжним періодом, реальна процентна ставка, вид і предмет супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтування вартості супутньої послуги.

Враховуючи те, що банк, на момент укладення спірних кредитних договорів був уповноваженим на здійснення операцій з валютними цінностями за наявності у нього банківської ліценції та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, крім того укладені вищезазначений кредитний договір за своїм змістом не суперечить нормам цивільного законодавства, оскільки позивач погодився з умовами даного договору скріпивши його своїм підписом та вчинив дії на виконання умов договору, отримавши від банку суму кредиту, зазначену у договорі, на момент укладення договору позивач погодившись з усіма вимогами, добровільно погодився з графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору, тому для визнання його недійсними підстав суд не знайшов.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що судом залишено без задоволення вимоги позивача щодо визнання недійсним кредитного договору задоволенню не підлягають і інші вимоги позову.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський райсуд м. Суми.

Суддя: А.М. Алфьоров