Рішення № 46856908, 10.07.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/15683/14-ц

н\п 2/490/2179/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Подзігун Г.В.

при секретарі Кошевій О.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про встановлення порушення прав споживача та примусове виконання обов'язку, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом до ПАТ "Дельта Банк", який у подальшому було уточнено, в якому просила стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання Банком обов'язків за договором банківського вкладу за період з 07.12.2014 року по 03.03.2015 року три відсотки річних від простроченої суми виконання зобов'язань в розмірі 59,75 дол. США; пеню у розмірі 0,1% за кожен день порушення виконання переказу в розмірі 687,30 дол. США; а також збитки (упущену вигоду) за період з 04.12.2012 року по 08.06.2015 року у розмірі 410,69 дол. США. Крім того, просила стягнути з Банку на її користь моральну шкоду у розмірі 500 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 02.09.2014 року вона у Миколаївському відділенні № 1 ПАТ "Дельта Банк" уклала договір банківського вкладу (депозиту) на суму 8 000,98 дол. США, який було залучено до 01.12.2014 року. Після закінчення строку вкладу позивач неодноразово зверталася до Банку з вимогою повернути належні їй кошти, проте Банк жодних дій не вчинив, кошти своєчасно не перерахував, у зв'язку з чим, на думку позивача, порушив взятий на себе обов'язок, що, в свою чергу, заподіяло позивачу матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Банку.

Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін в порядку заочного провадження.

Вивчивши доводи позову та заперечення, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

02.09.2014 року між позивачем та Банком було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Локальний on-line" № 20002008563070 у дол. США; сума вкладу, відповідно до п. 1.2 Договору становить 8 000,98 дол. США. Згідно з п. 1.3 Договору вклад залучається із моменту зарахування вкладу на рахунок та по 02.10.2014 року включно. При цьому, відповідно до п. 1.11 у разі, якщо вкладник не витребує суму вкладу шляхом надання письмової заяви до закінчення операційного дня відповідного відділення Банку останнього дня строку вкладу, дія Договору вважається продовженою на той же самий строк на тих же самих умовах.

Відповідно до платіжного доручення № 5953127 від 02.09.2014 року грошові кошти у розмірі 8 000,98 дол. США було залучено на депозит відповідно до Договору.

03.12.2014 року до Миколаївського відділення № 1 Банку позивач надала заяву про виплату коштів та нарахованих процентів за Договором через касу Відділення, забезпечивши їх видачу з поточного рахунку починаючи з 03.12.2014 року у сумах, рівних 15 000 грн. на добу в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Однак, через відсутність коштів у Банку, видача коштів розпочата не була.

04.12.2014 року позивач надала до Відділення заяву про перерахування протягом 3 операціних днів грошових коштів у розмірі 7 900 дол. США на її поточний рахунок, відкритий у АТ "Укрексімбанк". При цьому, позивачем було також надано до Банку платіжне доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 1 від 04.12.2014 року. Однак вказані кошти не були перераховані на відповідний рахунок.

22.12.2014 року позивач направила до Банку заяву про надання інформації щодо перерахування коштів, однак відповіді на вказану заяву Банк не надав.

12.06.2015 року позивачу було виплачено 146 331 грн. 87 коп. (еквівалент 5 446,35 дол. США).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Однак, судом встановлено, що Банк, на порушення вимог ЦК України, не виконав вимогу позивача про видачу належних їй коштів та нарахованих процентів. У зв'язку з цим, позивач звернулася до Банку з вимогою перерахувати належній їй кошти на її рахунок, відкритий у іншому банку.

Згідно зі ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами

Відповідно до ст. 21, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа, до яких належить, зокрема, платіжне доручення (пп. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону). При цьому міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (ст. 8 Закону).

Згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Як вбачається із матеріалів справи, доручення надійшло до Банку 04.12.2014 року, про що свідчить відмітка про прийняття на заяві.

Відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. Однак із обставин справи вбачається, що розрахунковий документ позивачу повернуто не було, а, отже, причини для відмови у прийнятті розрахункового документа були відсутні. При цьому станом на день введення у Банку тимчасової адміністрації вищезазначене платіжне доручення виконане не було.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Банком було порушено вимоги чинного законодавства, а саме було безпідставно невиконано платіжне доручення клієнта.

Відповідальність банків за порушення строків виконання переказів встановлюється ЦК України, а також Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року.

Так, відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі, зокрема, порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 32.2 Закону у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з Банка на користь позивача підлягає стягненню пеня, розмір якої за період з 07.12.2014 року по 03.03.2015 року становить 687,30 дол. США.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки за своїм характером правовідносини щодо переказу коштів є цивільно-правовим зобов'язанням, суд приходить до висноку, що з Банку на користь позивача підлягає стягненню також 3% річних, розмір яких за період з 07.12.2014 року по 03.03.2015 року становить 59,75 дол. США.

При цьому суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 травня 2013 р. у справі № 6-39цс13, якою визнано правильними висновки судів про необхідність стягнення з банку боржника на користь вкладників кредиторів процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, а також 3 процентів річних та суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобовязання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Окрім цього, позивач просить стягнути з Банка суму упущеної вигоди, оскільки позивачем було відкрито вкладний (депозитний) рахунок під 10,2015% річних на строк до 08.06.2015 року у ПАТ "Укрексімбанк", на який мали бути перераховані належні їй кошти з ПАТ "Дельта Банк", однак у зв'язку з невиконанням Банком платіжного доручення, договір про відкриття рахунка не набув чинності.

Так, згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд приходить до висновку, що за звичайних обставин (у випадку своєчасного перерахування коштів відповідачем на відкритий на ім'я позивача рахунок) позивач могла б реально одержати відсотки за депозитом, розмір яких за період з 04.12.2015 року по 08.06.2015 року становить 410,69 дол. США, що за своїм характером, на думку суду, є упущеною вигодою. Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією Договору строкового банківського вкладу, відпритого в ПАТ "Укрексімбанк". У зв'язку з цим, вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 257,74 дол. США (еквівалент 24 620 грн. 38 коп.), з яких: 59,75 дол. США (еквівалент 1 270 грн. 64 коп.) - три проценти річних за період з 07.12.14 по 03.03.15 року; 687,30 дол. США (еквівалент 14 616 грн. 05 коп.) - пеня за період з 07.12.14 по 03.03.15 року; 410,69 дол. США (еквівалент 8 733 грн. 69 коп.) - упущена вигода за період з 04.12.14 по 08.06.15 року.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки жодного доказу на підтвердження заподіяння відповаідачем такої шкоди позивачу останнім суду не надано.

За такого позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір у розмірі 246 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 1 257,74 дол. США (еквівалент 24 620 грн. 38 коп.), з яких: 59,75 дол. США (еквівалент 1 270 грн. 64 коп.) - три проценти річних за період з 07.12.14 по 03.03.15 року; 687,30 дол. США (еквівалент 14 616 грн. 05 коп.) - пеня за період з 07.12.14 по 03.03.15 року; 410,69 дол. США (еквівалент 8 733 грн. 69 коп.) - упущена вигода за період з 04.12.14 по 08.06.15 року.

Стягнути з з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь держави судовий збір у розмірі 246 грн. 20 коп.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів після отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Г.В. ПОДЗІГУН