Рішення № 46855890, 13.07.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/708/14-ц Провадження № 22-ц/772/2048/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 30 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді: Шемети Т.М.,

суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.

при секретарі: Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто», Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року,

встановила:

11.03.2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з цивільним позовом до ОСОБА_3, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (надалі ПАТ «УСК «Гарант Авто») про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.05.2014 року за клопотанням позивача та його представника було залучено в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»» (надалі АТ «УОСК») (а.с.162, т.1)

В ході розгляду справи ухвалою Гайсинського районного суду від 21.10.2014 року за заявою представника позивача адвоката ОСОБА_4 (а.с.220-224, т.1), позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_3, - залишено без розгляду.

Після неодноразового уточнення (зміни) позовних вимог (а.с. 188-190 т.1, а.с.220 224 т.1), позивач просив суд:

1) стягнути на його користь із ПАТ «УСК «Гарант Авто» 50 000 (пятдесят тисяч) грн. матеріальної шкоди у рахунок страхового відшкодування

2) стягнути на його користь з АТ «УОСК» 49 000 (сорок девять тисяч) грн. матеріальної шкоди у рахунок страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07.08.2013 року сталася ДТП, в ході якої водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 з причепом д.н. НОМЕР_2, не стежив за його технічним станом, в результаті чого допустив відривання коліс, які, зіткнувшись з автомобілем «Фольксваген», під його, ОСОБА_2 керуванням, спричинили останньому механічні пошкодження, спричинивши майнову шкоду в сумі 105569 грн. 78 коп.. І тягач, і причіп є забезпеченими транспортними засобами згідно полісів обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому позивач визначив розмір відшкодування, яке він просив стягнути з відповідачів, в межах ліміту їх відповідальності за страховими полісами.

Заочним рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року змінені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю:

- стягнуто із ПАТ «УСК «Гарант Авто» на користь ОСОБА_2 50 000 (пятдесят тисяч) гривень майнової школи та 500 (пятсот) гривень сплаченого ним при зверненні до суду судового збору;

- стягнуто із АТ «УОСК» на користь ОСОБА_2 49 000 (сорок девять тисяч) гривень майнової шкоди та 490 (чотириста девяносто) гривень сплаченого позивачем судового збору.

Ухвалою Гайсинського районного суду від 09.12.2014 року відмовлено в задоволенні заяви АТ «УОСК» про перегляд заочного рішення.

29.12.2014 року (згідно штемпеля на поштовому конверті (а.с.283, т.1), АТ «УОСК» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просить заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року, в частині, що стосується АТ «УОСК» скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відносно цієї компанії. Апеляційну скаргу мотивує, тим що оскаржуване рішення прийнято без врахування правової позиції, викладеної ВСУ в справі № 6-1 цс 10: учасники ДТП не виконали своїх обовязків щодо повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, його як страховика не було повідомлено про страховий випадок, причин такого неповідомлення позивач не навів, тому і права на отримання страхового відшкодування у нього не виникло. Окрім того, суд не звернув уваги на те, що транспортний засіб, з вини водія якого сталася ДТП, складався з двох забезпечених транспортних засобів: тягача і причепа, які перебували в жорсткому зєднанні між собою, а тому страхове відшкодування в даному випадку, згідно абз. 2 п.36.3 ст. 26 закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - здійснює страховик, який уклав договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача. Відшкодування шкоди внаслідок використання причепу можливе лише за умови його невикористання в жорсткому зчепленні з тягачем.

В іншій частині рішення не оскаржується не подали апеляційних скарг і ОСОБА_3, ОСОБА_2, ПАТ «УСК «Гарант Авто».

В судове засідання апеляційного суду сторони по справі не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень. Від представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_5 надійшло письмове заперечення проти апеляційної скарги, в якому він просить відхилити подану апеляційну скаргу, провести розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до наступних висновків.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, заявлені до АТ «УОСК», послався на те, що факт дорожньо-транспортної пригоди належним чином доведений, відповідальність водія ОСОБА_3 у вчиненні ДТП доведено постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, розмір матеріального збитку підтверджено звітом про оцінку. Тому суд, врахувавши що на момент вчинення ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу і тягача, і причепа, була застрахована, а тому суд, виходячи з понять «транспортний засіб», «автопоїзд», « причіп», прийшов до висновку про відповідальність як страховика тягача, так і страховика причепа в межах ліміту страхового відшкодування.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

07 серпня 2013 року о 05 годині ранку на 504 км автомобільної дороги М 12 Стрий Тернопіль Кіровоград - Знамянка на території Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_3, керуючи правомірно, на законних підставах автопоїздом у складі належних ОСОБА_6 автомобіля НОМЕР_3 з причепом державний реєстраційний номер НОМЕР_4, порушив п.п. а), б) п. 2.3 Правил дорожнього руху, - для забезпечення безпеки дорожнього руху не виконав своїх обовязків водія, зокрема, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність керованого ним транспортного засобу, - кріплення коліс причепа реєстраційний № НОМЕР_5; а також не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на зміну за дорожньою обстановкою, не стежив у дорозі за технічним станом транспортного засобу, - кріпленням коліс вказаного причепа, в результаті чого допустив під час руху керованого ним автопоїзду від'єднання коліс від причепа, їх некерований рух з наступним їх зіткненням із автомобілем НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2, який рухався назустріч по зустрічній смузі руху: автодороги, після чого водій ОСОБА_3 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 73-74); внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було технічно пошкоджено автомобіль НОМЕР_6, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СА989938 є ОСОБА_2В (а.с.7, т.1);

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2013 року, яка набула законної сили 16.11.2013 року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, а саме визнано останнього винним у порушенні п.п. а), б) п. 2.3, п.п. а) п.2.10 Правил дорожнього руху і скоєнні ним дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07серпня 2013 року о 05 годині ранку на 504 км і автомобільної дороги М 12 Стрий Тернопіль Кіровоград - Знамянка на території Гайсинського району Вінницької області за участю транспортних засобів, - автомобіля НОМЕР_7 з причепом державний реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіля Volkswagen Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_8 (а.с. 73-74, т.1).

згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера від 07.08.2013 року шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого ОСОБА_2, повязана із евакуацією з місця дорожньо-транспортної пригоди належного йому технічно пошкодженого автомобіля НОМЕР_9 складає 4 000 (чотири тисячі) гривень (а.с. 64, т.1);

згідно зі звітом №2013-722 про оцінку автомобіля Volkswagen Caddy, державний реєстраційний номер НОМЕР_8 з додатками, складеним 20.08.2013 року, - матеріальний збиток завданий власникові автомобіля НОМЕР_9 в результаті його пошкодження при ДТП складає 124 840 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот сорок) гривень 71 коп., вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля «Volkswagen Caddy» складає 202 476 грн. 84 коп., його ринкова вартість до дорожньо-транспортної пригоди складала 124840 грн.71 коп.(а.с.а.с.8-63, т.1).

Згідно зі звітом №2014-785 про оцінку автомобіля Volkswagen Caddy, державний реєстраційний номер НОМЕР_8 з додатками, складеним 06.02.2014, - утилізаційна вартість автомобіля НОМЕР_9 складає 19 270 (девятнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 93 коп. (а.с. 225-234, т.1);

На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «MA3-54323», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 застрахована ПАТ «УСК «Гарант Авто», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну складає 50 000 (пятдесят тисяч) гривень, розмір франшизи 0 (нуль) гривень, - відповідно до полісу №АЕ/2096124 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 143, т.1).

На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу причепа, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, застрахована АТ «УОСК», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну складає 50 000 (пятдесят тисяч) гривень, розмір франшизи 1 000 гривень, - відповідно до полісу №АВ/3286257 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.175, т.1);

21.11.2013 року ОСОБА_2 звернувся із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування до ПАТ «УСК «Гарант Авто» (а.с.65, т.1). До АТ «УОСК» (страхувальника причепа) не звертався, мотивуючи це тим, що йому було невідомо про те, що причіп застрахований.

Вірно встановивши фактичні обставини справи, визначившись з нормами права, які підлягають застосуванню, суд першої інстанції невірно тлумачив норми матеріального закону в оскаржуваній частині рішення, що призвело до постановлення помилкового рішення стосовно вимог до АТ «УОСК».

Ні розмір спричинених збитків позивачеві, ні обовязок ПАТ «УСК «Гарант Авто» виплатити страхове відшкодування в апеляційному порядку, як уже зазначалося вище, не оскаржуються.

Стосовно підставності стягнення страхового відшкодування з АТ «УОСК», - слід зазначити наступне:

Відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі Закон), норми якого спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (преамбула Закону).

ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_7 з причепом державний реєстраційний номер НОМЕР_4, тобто транспортним составом (автопоїздом) в розумінні п 1.10 «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою КМУ від10.10.2001 року № 1306.

Згідно абз.2 п.36.3 ст. 36 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у зєднанні між собою (у складі одного транспортного составу), що й мало місце в випадку, який є предметом розгляду даної справи, - виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності тягача, яким в даному випадку є автомобіль «MA3-54323», державний реєстраційний номер НОМЕР_5.

Суд першої інстанції зробив невірний та необґрунтований висновок про те, що автопоїзд це єдине джерело підвищеної небезпеки, до складу якого входило два транспортних засоби: тягач та причіп. Такий висновок суду перебуває в прямій суперечності наведеному вище змісту абз.2 п.36.3 ст. 36 Закону, а тому в цій частині доводи апеляційної скарги є підставними, а оскаржуване рішення в частині стягнення спричиненої шкоди з АТ «УОСК» підлягає скасуванню.

Отже, в розглядуваному випадку відповідальність страховика причепа, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, який використовувався в складі одного транспортного составу з тягачем, - не настає, а тому в задоволенні позову до АТ «УОСК» слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги стосовно неповідомлення АТ «УОСК» про настання страхового випадку є підставними: ця обставина встановлена і не заперечувалась сторонами по справі, про що зазначено і в оскаржуваному судовому рішенні, однак оскільки АТ «УОСК» як страхувальник причепа, який використовувався у зєднанні з тягачем, - не несе відповідальність за шкоду, спричинену діями транспортного составу, - то ця обставина не є підставою для відмови в задоволенні позову, так як вона могла б бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в разі доведеності обовязку страхувальника нести відповідальність за спричинену шкоду (така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 року у справі № 6-1 цс10).

Таким чином, виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а тому вона підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасуванню як таке, що постановлене з невірним застосуванням норм матеріального права.

Оскільки апеляційна скарга підлягає до задоволення, тому, виходячи з положень ст. 88, 316 ЦПК України, з АТ «УОСК» не слід стягувати 490 грн. сплаченого ОСОБА_2 при зверненні до суду судового збору та в цій частині також скасувати оскаржуване рішення. Разом з тим з позивача ОСОБА_2 слід стягнути на користь АТ «УОСК» сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 245 грн. (платіжне доручення № 8831 від 22.12.2014 року на а.с. 48, т.2)

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» задовольнити.

Заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 49 000 (сорок девять тисяч) гривень майнової шкоди та 490 гривень сплаченого позивачем судового збору, - скасувати та ухвалити нове:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 49 000 (сорок девять тисяч) гривень майнової шкоди.

В решті заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: підпис ОСОБА_7

Судді: підпис ОСОБА_8

підпис ОСОБА_9

З оригіналом згідно: ОСОБА_7