Постанова № 46854940, 14.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 911/1344/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Гончарук І.В.

За участю представників:

Від Прокуратури Київської області : Нестеренко Є.І.- старший прокурор відділу;

Від відповідача-1: Невструєв Л.Б. представник;

Від відповідача-2: Топоров А.О.- представник, Столяр В.І.- представник;

Від відповідача-3: Стукач В.С. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2015 року

у справі № 911/1344/15 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом прокурора Вишгородського району в інтересах держави

до 1) Нижчедубечанської сільської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Олми"

3) Фонду комунального майна Вишгородського району

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вишгородського району звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Нижчедубечанської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Олми", Фонду комунального майна Вишгородського району про:

- визнання незаконним та скасування рішення Нижчедубечанської сільської ради № 81-15-XXIV від 14.07.2004 року про включення приміщення дошкільного навчального закладу „Золотий Півник", розташованого за адресою: вул. Леніна 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область до переліку об'єктів приватизації шляхом викупу орендарем на 2004 рік;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу шляхом викупу орендарем будівлі колишнього дитячого садочка № 05-31 від 03.11.2004 року, укладений між Фондом комунального майна Вишгородського району та Товариством з обмеженою відповідальністю „Олми";

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Олми" повернути до комунальної власності територіальної громади села Нижча Дубечня в особі Нижчедубечанської сільської ради нерухоме майно - будівлю колишнього дитячого садка загальною площею 1164, 5 кв., розташовану за адресою: вул. Леніна 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область.

Крім того, позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно будівлю площею 1 164, 5 м. кв., за адресою вул. Леніна 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область, право власності на яке зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю „Олми".

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2015 року в позові прокурора Вишгородського району в інтересах держави відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2015 року у справі № 911/1344/15 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву прокурора Вишгородського району задовольнити, а також просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно площею 1164, 5 кв.м., розташованого за адресою: вул. Леніна 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область, право власності на яке зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю „Олми".

Апеляційна скарга мотивована тим що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, і як наслідок неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області у справі № 911/1344/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів. Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.07.2015 року.

13.07.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області без змін.

13.07.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-2 надійшло заперечення на апеляційну скаргу в якому представник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 28.05.2015 року залишити без змін.

14.07.2015 року через відділ документального забезпечення суду від прокурора, який бере участь у справі, надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 14.07.2015 прокурор та представники відповідачів -1, -2,-3 надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Вишгородської районної Ради народних депутатів від 29.12.1990 року № 310 „Про затвердження актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об'єктів соціального призначення, закінчених будівництвом" вирішено затвердити акт державної приймальної комісії від 30.11.1990 року про прийняття в експлуатацію дитячого садку на 140 місць загальною площею 1 262 кв. м. в селі Нижча Дубечня, кошторисною вартістю 482,08 тис. крб., збудованого ПМК-43 тресту „Броварисільбуд", а також збудований дитячий садок вирішено передати на баланс радгоспу „Деснянський".

Відповідно до статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Деснянський" затвердженого установчими зборами від 24.03.2000 року, згідно протоколу №01, кооператив є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства „Деснянське", яке у свою чергу створене на основі приватизації майна радгоспу „Деснянський". Шляхом його перетворення в Колективне сільськогосподарське підприємство „Деснянське".

За даними управління статистики у Вишгородському районі від 05.03.2015 року №32 дитячий садок в селі Нижча Дубечня не знаходився на самостійному балансі та являв собою структурний підрозділ Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Деснянський" був залучений до статистичного спостереження за формою 85к „Звіт постійного дошкільного закладу освіти".

Рішенням загальних зборів Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Деснянський" від 12.05.2003 року приміщення дитячого садка виключено із статутного фонду Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Деснянський" та на безоплатній основі передано до комунальної власності Нижчедубечанської сільської ради. В даному рішенні зазначено, що дитячий садок був введений в дію у 1990 році. працював приблизно п'ять років, а потім у зв'язку з розвалом Союзу, зупинив свою діяльність та в даний час закритий.

Рішенням Нижчедубечанської сільської ради від 14.07.2003 року за №36-08-ХХІУ „Про передачу пустуючих будівель колишнього дитячого садка у комунальну власність територіальної громади", прийнято у власність територіальної громади села Нижча Дубечня пустуючу будівлю колишнього дитячого садка села Нижча Дубечня та поставлено на баланс сільської ради.

01.02.2004 року між виконавчим комітетом Нижчедубечанської сільської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОЛМИ" (орендар) укладено договір №1 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

При проведенні прокурорської перевірки встановлено, що рішенням Нижчедубечанської сільської ради від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV „Про перелік об'єктів приватизації комунальної власності територіальної громади на 2004 рік" включено в перелік об'єктів приватизації шляхом викупу орендарем на 2004 рік пустуючу будівлю колишнього дитячого садка, який розташований за адресою: с. Нижча Дубечня, вул. Леніна, 48а, а також делеговано фонду комунального майна Вишгородського району право провести приватизацію пустуючої будівлі колишнього дитячого садочка в селі Нижча Дубечня по вул. Леніна, 48а.

Рішенням виконавчого комітету Нижчедубечанської сільської ради №80 від 14.10.2004 „Про оформлення права власності" визнано право власності на пустуючу будівлю колишнього дитячого садочка в селі Нижча Дубечня по вул. Леніна, 48а, за територіальною громадою села Нижча Дубечня в особі Нижчедубечанської сільської ради.

На підставі рішення №80 від 14.10.2004 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - дитячий садок загальною площею 1 164,5 кв. м. територіальної громади села Нижча Дубечня в особі сільської ради.

На виконання рішення Нижчедубечанської сільської ради від 14.07.2004 за №81-15-XXIV „Про перелік об'єктів приватизації комунальної власності територіальної громади на 2004 рік" між Фондом комунального майна Вишгородського району (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Олми" (покупець) 03.11.2004 року укладено договір №05-31 купівлі-продажу будівлі колишнього дитячого садочка, який зареєстрований розпорядженням Вишгородської районної ради №47 від 03.11.2004 року.

На підставі укладеного договору купівлі-продажу, Товариством з обмеженою відповідальністю „Олми" зареєстровано право власності на будівлю колишнього дитячого садочка в Вишгородському БТІ, про що отримано відповідне свідоцтво.

У позовній заяві прокурор зазначає, що вищезазначене рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV „Про перелік об'єктів приватизації комунальної власності територіальної громади на 2004 рік" прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому повинно бути визнано недійсним та скасовано.

Зокрема прокурор посилається на приписи Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України „Про охорону дитинства", Закону України „Про дошкільну освіту", Закону України „Про освіту", Закону України „Про приватизацію державного майна".

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про охорону дитинства" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за №81-15-XXIV), держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно ст. 3 Закону України „Про дошкільну освіту" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за №81-15-XXIV), держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття. Держава сприяє розвиткові та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

Частинами 5, 6 ст. 16 Закону України „Про дошкільну освіту" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за №81-15-XXIV) встановлено, що вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV), органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про освіту" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV), місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про освіту" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV), навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Тому, як стверджує прокурор у позовній заяві, Нижчедубенська сільська рада без проведення місцевого референдуму чи загальних зборів села, безпідставно прийняла незаконне рішення про відчуження спірного майна з комунальної власності громади у власність товариства з обмеженою відповідальністю „Олми", ти самим ліквідувала та змінила цільове призначення дошкільного навчального закладу.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про дошкільну освіту" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV), дошкільний навчальний заклад визнається юридичною особою з дня реєстрації його статуту.

Дошкільний навчальний заклад незалежно від підпорядкування, типу і форми власності на основі Положення про дошкільні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується засновником (власником), погоджується з відповідним органом управління освітою та реєструється місцевим органом виконавчої влади у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно до п. 4 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2013 року №305, дошкільний навчальний заклад є юридичною особою і діє на підставі статуту, який затверджується засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою і реєструється місцевим органом виконавчої влади. Дошкільний навчальний заклад має печатку і штамп встановленого зразка, бланки з власними реквізитами, реєстраційний рахунок в органах Державного казначейства (для державних і комунальних закладів), рахунки в банках (для приватних закладів).

Як вірно вказав суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів, що спірна будівля, яка знаходиться за адресою: вул. Леніна, 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область, відноситься до дошкільного навчального закладу, зареєстрованого, як окрема юридична особа, у встановленому законом порядку, а тому посилання прокурора на норми Закону України „Про дошкільну освіту", Закону України „Про освіту" є безпідставними.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV), приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Оскільки, рішенням Нижчедубечанської сільської ради від 14.07.2003 року за №36-08-ХХІУ „Про передачу пустуючої будівлі колишнього дитячого садка у комунальну власність територіальної громади", будівлю колишнього дитячого садочка „Золотий півник", розташованого за адресою: вул. Леніна, 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область, було передано у комунальну власність, тому застосування Закону України „Про приватизацію державного майна" до правовідносин, щодо комунального майна є неправомірним.

Згідно до ч. 2 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV), приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають: об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема: об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до п. 6 ст. 63 Закону України „Про освіту" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 року за №81-15-XXIV), об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

В вересні 2003 року СПД Дробишевичем О.О. було виготовлено Звіт №99 про експертну оцінку ринкової вартості пустуючої будівлі колишнього дитячого садочку, що належить СВК „Деснянський".

У даному звіті зазначено, що водопостачання - не функціонує, гаряче водопостачання - не функціонує, каналізація - не функціонує, газопостачання - не функціонує, електропостачання - не функціонує, опалення - не функціонує, телефонізація - не функціонує.

У цілому оцінюваний об'єкт знаходиться в задовільному стані, не використовується по прямому призначенню з 1993 року та потребує окремих видів ремонту і відновленню інженерних систем.

Закон України „Про освіту" та Закон України „Про приватизацію державного майна" забороняють приватизацію об'єктів освіти, які фінансуються з державного бюджету та здійснюють діяльність пов'язану навчальним процесом, однак суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що будівля колишнього дитячого садочку „Золотий півник" під дані критерії не підпадає.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги прокурора Вишгородського району в частині визнання недійсним рішення Нижчедубечанської сільської ради від 14.07.2004 за №81-15-XXIV „Про перелік об'єктів приватизації комунальної власності територіальної громади на 2004 рік" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

Враховуючи, що договору купівлі-продажу шляхом викупу орендарем будівлі колишнього дитячого садочка №05-31 від 03.11.2004 року укладено на підставі рішення Нижчедубечанської сільської ради №81-15-XXIV від 14.07.2004 року про включення приміщення дошкільного навчального закладу „Золотий Півник", розташованого за адресою: вул. Леніна, 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область до переліку об'єктів приватизації шляхом викупу орендарем на 2004 рік, законність якого встановлена судом, а доказів недодержання в момент вчинення правочину сторонами положень чинного на момент укладення договору законодавства позивачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для визнання недійсним спірного договору.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог щодо визнання недійсним зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Олми" повернути до комунальної власності територіальної громади села Нижча Дубечня в особі Нижчедубечанської сільської ради нерухоме майно - будівлю колишнього дитячого садочка загальною площею 1 164,5 кв. м., розташовану за адресою: вул. Леніна, 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район, Київська область є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим в суді першої інстанції відповідач 1 та відповідач 2 у заявах (вх. №10196/15 від 30.04.2015 року та вх. №10228/15 від 30.04.2015 відповідно) вказували, що прокурором пропущено строк позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, враховуючи положення ст. 261 Цивільного кодексу України та те, що право або охоронюваний законом інтерес прокурора (позивача), за захистом якого той звернувся до суду не порушений суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про задоволення позову.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2015 у справі № 911/1344/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 911/1344/15 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська