Постанова № 46854789, 14.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа № 902/413/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.04.15р. у справі № 902/413/15 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру, м. Вінниця

до державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м. Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - головного управління Держземагенства у Вінницькій області, м. Вінниця

про стягнення 1 903 995,44 грн. заборгованості

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача 1381129, 91 грн. - основного боргу, 469 952,52 грн. інфляційних втрат, 52 913,01 грн. 3 % річних та 8000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.04.15р. позов задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру - 1381129 грн. 91 коп. - боргу, 469 030 грн. 36 коп. - інфляційних втрат, 52 913 грн. 01 коп. - 3 % річних, 4 000 грн. 00 коп. - витрат по оплаті послуг адвоката, 38 061 грн. 47 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. В стягненні 922 грн. 16 коп. інфляційних втрат відмовлено.

Повернуто Подільському державному підприємству геодезії, картографії та кадастру з державного бюджету судовий збір в розмірі 00 грн. 01 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, державне підприємство "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що сторони у п. 4.4. договору передбачили, що відповідач здійснює розрахунок із позивачем на протязі 7 банківських днів після отримання підрядником коштів від головного управління Держземагенства у Вінницькій області по договору від 26.09.2013р. №107/1. Проте, головне управління Держземагенства у Вінницькій області не здійснило оплату робіт, які були виконанні позивачем, у зв'язку із відсутністю фінансування по кошторисним призначенням КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи", КЕКВ 2281 "Дослідження і розробок, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм". Скаржник вважає, що оскільки управління не розрахувалося з відповідачем за виконанні роботи, тому відсутні правові підстави для їх стягнення з відповідача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

22.05.2015р. скаржник надіслав на адресу суду заяву про відкликання апеляційної скарги (вх. №12440/25 від 22.05.2015р.) на підставі п. 5 ст. 97 ГПК України. Просив не приймати до розгляду апеляційну скаргу та повернути її заявнику, судовий збір сплачений за апеляційну скаргу повернути згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2015р. заяву скаржника про відкликання апеляційної скарги розглянуто та відмовлено в її задоволенні, оскільки вказана заява подана до суду після винесення апеляційним судом ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Також, зобов'язано відповідача проінформувати суд про свою позицію з приводу подальшого розгляду апеляційної скарги, а саме чи наполягає відповідач на розгляді апеляційної скарги по суті або відмовляється від апеляційної скарги в порядку ст. 100 ГПК України.

25.06.2015р. на адресу суду від скаржника надійшла заява в якій він просить розглядати апеляційну скаргу по суті без участі повноважного представника відповідача.

Розпорядженням голови суду від 13.07.2015р. у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Грязнова В.В., Мельника О.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В, судді Бучинська Г.Б., Сініцина Л.М.

В судові засідання представники сторін не з'являлись, про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, між державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (підрядник, відповідач) та Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру (субпідрядник, позивач) укладено договір субпідряду №3030/10-09/13 від 26.09.2013р. (а.с. 12-13).

Відповідно до п.1.1 договору підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми силами розробити та передати підряднику, на умовах цього договору, документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Вінницької області, згідно додатку 1.

Згідно п. 3.1 договору строк виконання робіт починається з моменту підписання цього договору сторонами та діє до 15.12.2013 р.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна робіт за цим договором є договірною і згідно додатку 3 становить 2 743 448,00 грн.

Підрядник на протязі 7 банківських днів перераховує субпідряднику відповідні грошові кошти після підписання акту виконаних робіт, та за умови отримання підрядником коштів від головного управління Держземагенства у Вінницькій області по договору від 26.09.2013 р. № 107/1 (п. 4.4 договору).

Розроблена документація із землеустрою в термін до 15.12.2013р. передається субпідрядником у 3-ох примірниках в паперовому та електронному вигляді підрядникові, що оформляється відповідними актами приймання-передачі документації. Підрядник протягом 10 робочих днів після одержання розробленої документації зобов'язаний направити субпідрядникові примірник підписаного акта приймання-передачі документації або направити мотивовану відмову від приймання документації. При неотриманні субпідрядником у встановлений п. 5.2 цього договору строк підписаних актів приймання-передачі документації або мотивованої відмови підрядника, документація вважається прийнятою і підлягає оплаті на підставах за самостійно складеним субпідрядником актом, який направляється на адресу підрядника (п.п.5.1, 5.2, 5.4 договору).

До договору субпідряду №3030/10-09/13 від 26.09.2013р. сторонами підписано додаток 1 (місце розташування та площа земельних ділянок, які підлягають інвентаризації), додаток 2 (технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 34 293,1 га в межах Вінницької області та складення за їх результатами технічної документації із землеустрою), додаток 3 (протокол погодження договірної ціни на виконання робіт (послуг), додаток 4 (календарний план виконання робіт з інвентаризації земель на території Вінницької області) (а.с.14-17).

На виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 2 303 893,65 грн., що підтверджується актами виконаних робіт №ПГ-0005435 від 25.10.2013р. на суму 622592,30 грн., №ПГ-0005455 від 05.11.2013р. на суму 9952,58 грн., №ПГ-0005456 від 18.11.2013р. на суму 260370,64 грн., №ПГ-0005464 від 20.11.2013р. на суму 635,34 грн., №ПГ-0005 від 22.11.2013р. на суму 197079,22 грн., №ПГ-0005484 від 25.11.2013р. на суму 33866,08 грн., №ПГ-0005483 від 28.11.2013р. на суму 368778,60 грн., №ПГ-0005503 від 02.12.2013р. на суму 28074,82 грн., №ПГ-0005504 від 02.12.2013р. на суму 373242,18 грн., №ПГ-0005518 від 18.12.2013 на суму 16212,88 грн., №ПГ-0005519 від 18.12.2013р. на суму 302958,17 грн., №ПГ-0005527 від 18.12.2013р. на суму 8209,56 грн., №ПГ-0005528 від 18.12.2013р. на суму 81921,28 грн. (а.с.18-30).

Відповідач за надані послуги розрахувався частково в період з 25.10.2013р. по 26.12.2014р. на загальну суму 922 763,74 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками (а.с. 58-62).

Позивач направив на адресу відповідача претензію №1580 від 30.09.2014р. про сплату заборгованості в сумі 1410 342,79 грн. (а.с.32).

Листом від 08.10.2014 р. №8019 відповідач повідомив позивача, що виникнення заборгованості сталось не по його вині, а у зв'язку з не проведенням розрахунку зі сторони головного управління Держземагенства у Вінницькій області за договором від 26.09.2013р. №107/1 (а.с. 72).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1381129, 91 грн. - основного боргу, 469 952,52 грн. інфляційних втрат, 52 913,01 грн. 3 % річних та 8000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами виникли правовідносини регулювання яких здійснюється § 4. Підряд на проектні та пошукові роботи Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.887-891 ЦК України).

Згідно ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 889 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем на загальну суму 2 303 893,65 грн. грн. підтверджується актами виконаних робіт, які підписані без зауважень сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідач, зобов'язання щодо повної оплати виконаних робіт, у строк встановлений у договорі, не виконав, розрахувавшись лише частково в сумі 922 763,74 грн., тому у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1 381 129,91 грн.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 1 381 129,91 грн. визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить стягнути з відповідача 469 952,52 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2015 р. та 52 913,01 грн. 3 % річних за період з 04.12.2013 р. по 17.03.2015 р.

Судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних за період з 04.12.2013 р. по 17.03.2015 р. в розмірі 52 913,01 грн., законними та обґрунтованими, такими, що правомірно задоволенні господарським судом в межах позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат допущено помилку, здійснивши перерахунок інфляційних втрат суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 469 030, 36 грн. (350 746,25 грн. за період з 01.01.2014 р. по 26.12.2014 р., 118 284,11 грн. за період з 01.01.2015 р. по 28.02.2015 р.) в стягненні 922,16 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Виходячи з викладеного, апеляційним судом приймається до уваги, що відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.03.2015 р. між адвокатом Дудчиком О.М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 619 від 27.10.2008 р. та Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру укладено договір № б/н (а.с. 35). Відповідно до п. 1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво та захист його інтересів в порядку та на умовах, визначених цим договором, в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, в тому числі з усіма правами, які надані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі та потерпілому, а клієнт зобов'язується оплатити такі послуги.

До матеріалів справи представником позивача додано платіжне доручення 20.03.2015 р. № 278 в підтвердження здійснення оплати в розмірі 8 000,00 грн. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 619 від 27.10.2008 р. видане Дудчику О.М. Також, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 25.06.2015р. позивачем надано суду докази в підтвердження того, що кошти, які були сплачені позивачем в рахунок оплати послуг адвоката, згідно платіжного доручення від 20.03.2015р. №278 в розмірі 8000 грн. стосуються саме оплати послуг адвоката Дудчик О.М. за представництво та захист інтересів позивача у даній судовій справі, а саме додаток №1 від 16.03.2015р. до договору про надання правової допомоги від 16.03.2015р. та рахунок-фактура №17/03-15 від 17.03.2015р.

Судом апеляційної інстанції, при розподілі витрат на оплату послуг адвоката звертається увагу на п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність обмежити розмір суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката до 4 000 грн. з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, нескладність справи, невеликий обсяг матеріалів, лише одне проведене судове засідання та допущення помилок при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Судом апеляційної інстанції не приймається до уваги посилання відповідача на відсутність фінансування з боку головного управління Держземагенства у Вінницькій області, як на підставу для звільнення відповідача від оплати виконаних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати зазначених робіт, відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати. Окрім того, в силу ст. 838 ЦК України відповідач (генпідрядник) відповідає перед позивачем (субпідрядником) за невиконання чи неналежне виконання третьою особою (замовником) свого обов`язку.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Судом також враховуються положення ч. 1 ст. 96 ЦК України згідно якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого договором.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.04.15р. у справі № 902/413/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Сініцина Л.М.