Постанова № 46854643, 13.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р. Справа№ 910/12530/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Долбілкін Д.Є. (довіреність №200415-01/с від 20.04.2015 р.)

від відповідача - Лінкевич О.В. (довіреність №08-03-25/133-15 від 20.05.2015 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 р.

у справі №910/12530/15 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення з відповідача коштів у розмірі 9868,13 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2015 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 9868,13 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не повно та не всебічно розглянув справу та прийняв рішення, яке підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту 2695/13-Т/ЗП1, предметом якого є страхування транспортного засобу марки Toyota Camry, державний номер АР 1850 СІ.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

19.09.2014 р. о 15 год. 40 хв. в м. Кременчук відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Acura MDX, державний номер ВА 5006 АЕ, під керуванням М'ячини О. та транспортного засобу марки Toyota Camry, державний номер АР 1850 СІ, під керуванням Гужви В.

Гужва В. та М'ячина О. склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), з якого вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення М'ячиною О. Правил дорожнього руху України. М'ячина О. свою вину в даній ДТП визнала.

Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, допускається складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.

Аналогічні приписи щодо складення Європротоколу наведено й у ст. 33.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до звіту № 445 від 30.09.2014 р., складеного оцінщиком Макущенко В.Н., вартість матеріального збитку, пошкодженого при ДТП автомобіля марки Toyota Camry, державний номер АР 1850 СІ з урахуванням фізичного зносу складає 17200,17 грн.

Згідно страхового акта № 2695/13-Т/Зп1-1 від 29.09.2014 р. та розрахунку суми страхового відшкодування від 27.09.2014 р., сума страхового відшкодування становить 17110,43 грн.

На виконання вимог договору страхування, 03.10.2014 р. страховик сплатив вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 17110,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22101.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

За змістом ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Транспортний засіб марки Acura MDX, державний номер ВА 5006 АЕ, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю марки Toyota Camry, державний номер АР 1850 СІ застрахований у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5569481.

Відповідно до умов договору (полісу) АС/5569481 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки Acura MDX, державний номер ВА 5006 АЕ.

Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50000,00 грн., розмір франшизи встановлено - 510,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Acura MDX, державний номер ВА 5006 АЕ, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5569481, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки, умовами полісу АС/5569481 розмір франшизи встановлено, тому страхове відшкодування має бути зменшено на його суму - 510,00 грн.

Позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу вих. № 241014-11372/к від 24.10.2014 р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 17110,43 грн.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідачем було 26.03.2015 р. виплачено страхове відшкодування лише частково в розмірі 6732,30 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Заперечення відповідача викладені в апеляційній скарзі, оцінюються колегією суддів критично, оскільки калькуляція № 445/14 від 30.09.2014 р., здійснена оцінщиком Макущенко В.Н. до звіту № 445 від 30.09.2014 р., не містить видів робіт про які зазначає відповідач.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Toyota Camry, державний номер АР 1850 СІ було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів повної сплати відшкодування заподіяної шкоди зазначеного автомобіля, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування є обгрунтованими та підлягають задоволенню повністю в розмірі 9868,13 грн. (17110,43 грн. - 510,00 грн. франшизи - 6732,30 грн. сплачене страхове відшкодування).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не повно та не всебічно розглянув справу та прийняв рішення, яке підлягає скасуванню, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 р. у справі №910/12530/15 залишити без змін.

Справу №910/12530/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун