Постанова № 46854594, 13.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р. Справа№ 910/5644/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Гаврилова І.А. (довіреність б/н від 19.12.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 р.

у справі №910/5644/15-г (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ»

про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності, спростування неправдивих відомостей

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену 7 лютого 2015 року о 22 год. 25 хв. на телеканалі «112 Україна», в ефірі програми «Народна прокуратура» у сюжеті випуску «Справа про гроші на смітті» та розмішену 07.02.2015 р. на сайті http://ua.112.ua/ на електронному ресурсі: http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html, а саме:

- «… збір за утилізацію, цей збір мають платити всі і Українські виробники і ті хто везе свою продукцію із-за кордону. Такі послуги з утилізації в Україні пропонують майже 80 компаній, але імпортери вибору не мають… Не заплатиш - не проїдеш, на митниці без довідки від Укрекоресурсів жодну компанію не пропустять…Третину всього утилізаційного збору отримує Державне підприємство «Укрекоресурси» близько 100000000,00 гривень щороку, нагадаю з ним мають укладати договори усі без винятку імпортери…»;

- «Переробний завод під Києвом, тут Укрекоресурси мають утилізувати тару і упаковку… Нашого так виявилось достатньо щоби потрапити на територію стратегічного об'єкту…»;

- «… у Полтавській області така територіальна структура не функціонує її там просто немає…»;

- «… два заступники, охоронець, охорона, дівчат 100 чоловік…200 чоловік офісу центрального … Підприємство не змінилося, філософія його діяльності не змінилася, це й далі залишається функціонувати в режимі фактично Компанії яка відмиває просто гроші…;.

2) зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена 7 лютого 2015 року на телеканалі «112 Україна», в ефірі програми «Народна прокуратура» у сюжеті ведучого (автора) програми С. Капліна під назвою «Справа про гроші на смітті», шляхом зачитування диктором (ведучим) у програмі «Народна прокуратура» (у разі якщо передача «Народна прокуратура» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію) не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили резолютивної частини цього рішення;

3) зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на належному йому сайті http://ua.112.ua/ випуску програми «Народна прокуратура» (у разі якщо передача «Народна прокуратура» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію), в якій міститимуться зазначені спростування, не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили;

4) зобов'язання відповідача видалити відео-сюжет програми «Народна прокуратура» випуск «Справа про гроші на смітті», розміщену 07.02.2015 р. на сайті http://ua.112.ua/ на електронному ресурсі: http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2015 р. провадження у справі № 910/5644/15-г припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині спростування інформації:

- «… у Полтавській області така територіальна структура не функціонує її там просто немає…»;

- «… два заступники, охоронець, охорона, дівчат 100 чоловік…200 чоловік офісу центрального … Підприємство не змінилося, філософія його діяльності не змінилася, це й далі залишається функціонувати в режимі фактично Компанії яка відмиває просто гроші…». Позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною задоволено. Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену 7 лютого 2015 року о 22 год. 25 хв. на телеканалі «112 Україна», в ефірі програми «Народна прокуратура» у сюжеті випуску «Справа про гроші на смітті» та розмішену 07.02.2015 р. на сайті http://ua.112.ua/ на електронному ресурсі: http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html, а саме:

- «… збір за утилізацію, цей збір мають платити всі і Українські виробники і ті хто везе свою продукцію із-за кордону. Такі послуги з утилізації в Україні пропонують майже 80 компаній, але імпортери вибору не мають… Не заплатиш - не проїдеш, на митниці без довідки від Укрекоресурсів жодну компанію не пропустять…Третину всього утилізаційного збору отримує Державне підприємство «Укрекоресурси» близько 100000000,00 гривень щороку, нагадаю з ним мають укладати договори усі без винятку імпортери…»;

- «Переробний завод під Києвом, тут Укрекоресурси мають утилізувати тару і упаковку… Нашого так виявилось достатньо щоби потрапити на територію стратегічного об'єкту…». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена 7 лютого 2015 року на телеканалі «112 Україна», в ефірі програми «Народна прокуратура» у сюжеті ведучого (автора) програми С. Капліна під назвою «Справа про гроші на смітті», шляхом зачитування диктором (ведучим) у програмі «Народна прокуратура» (у разі якщо передача «Народна прокуратура» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію) не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили резолютивної частини цього рішення. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на належному йому сайті http://ua.112.ua/ випуску програми «Народна прокуратура» (у разі якщо передача «Народна прокуратура» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію), в якій міститимуться зазначені спростування, не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» видалити відео сюжет програми «Народна прокуратура» випуск «Справа про гроші на смітті» розміщену 07.02.2015 р. на сайті http://ua.112.ua/ на електронному ресурсі: http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною 609,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 11.06.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.02.2015 р. о 22 год. 25 хв. на телеканалі «112 Україна», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», в ефірі щотижневої програми «Народна прокуратура» відбулась трансляція сюжету ведучого (автора) програми С.М. Капліна під назвою «Справа про гроші на смітті», а також відео зазначеного сюжету програми було розміщено на інтернет-сайті: http://ua.112.ua/, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» за адресою http://ua.112.ua/narodna_prokuratura/vypuski/programa-narodna-prokuratura-vipusk-vid-07-02-2015-186479.html, в яких міститься інформація наступного змісту:

- «… збір за утилізацію, цей збір мають платити всі і Українські виробники і ті хто везе свою продукцію із-за кордону. Такі послуги з утилізації в Україні пропонують майже 80 компаній, але імпортери вибору не мають… Не заплатиш - не проїдеш, на митниці без довідки від Укрекоресурсів жодну компанію не пропустять…Третину всього утилізаційного збору отримує Державне підприємство «Укрекоресурси» близько 100000000,00 гривень щороку, нагадаю з ним мають укладати договори усі без винятку імпортери…»;

- «Переробний завод під Києвом, тут Укрекоресурси мають утилізувати тару і упаковку… Нашого так виявилось достатньо щоби потрапити на територію стратегічного об'єкту…».

Як зазначає позивач, поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову (службову) репутацію позивача, а тому підлягає спростуванню.

На підтвердження недостовірності інформації, викладеної відповідачем у відеосюжеті та розміщеній статті, позивач посилається на те, що будь-які імпортери (форми чи компанії) не зобов'язані укладати договори та сплачувати кошти за послуги з утилізації виключно ДП «Укрекоресурси», оскільки збір та утилізація використаної тари (упаковки) може здійснюватись шляхом укладення угод не тільки з позивачем, але і з іншими організаціями.

Крім того, кошти, які надходять як плата за послуги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий ДП «Укрекоресурси» у Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямками, визначеними постановою КМУ від 20.01.2010 р. № 39. Контроль за цільовим використанням коштів здійснюється Державною фінансовою інспекцією України.

В ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, в судовому засіданні 22.06.2015 р., а також протокольно, було зобов'язано представника позивача надати суду докази на підтвердження того, що поширення ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» інформації щодо позивача мало наслідком створення у необмеженого кола осіб уявлення про негативний характер способу ведення господарської діяльності ДП «Укрекоресурси» та докази зниження вартості нематеріальних активів позивача та безпосереднього зв'язку такого зниження вартості із поширенням оспорюваної інформації.

В наступне судове засідання представник позивача не з'явився та витребуваних доказів не надав.

Згідно вимог п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Частинами 1, 4, 7 ст. 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Пунктом 4 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ встановлено, що чинне законодавство не містить визначення поняття ділової репутації, оскільки вона є морально-етичною категорією й одночасно особистим немайновим правом, якому закон надає значення самостійного об'єкта судового захисту.

Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Як зазначено Вищим господарським судом України в Інформаційному листі від 28.03.2007 р. № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію», визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб'єкта. Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг (п. 5 Інформаційного листа).

Як визначено в п. 6 згаданого Інформаційного листа, приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що поширення вищевказаної інформації мало наслідком створення у необмеженого кола осіб уявлення про негативний характер способу ведення господарської діяльності ДП «Укрекоресурси» чи негативний характер результатів господарської (підприємницької) діяльності ДП «Укрекоресурси». Відсутні будь-які докази зниження вартості нематеріальних активів позивача та безпосереднього зв'язку такого зниження вартості із поширенням оспорюваної інформації.

Позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що поширення вказаної інформації являло собою негативну оцінку господарської діяльності позивача та призвело до порушення його ділової репутації в розумінні вишеперелічених положень постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. № 1 та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р. N01-8/184.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовуватв, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спірна інформація, не містить відомостей, виражених у

формі тверджень, що принижують ділову репутацію позивача з точки зору законів,

моралі та звичаїв і можуть бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», для юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, необхідною є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Однак, жодних доказів наявності обставин, передбаченим п.п. в) та г) п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» суду позивачем не надано.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 94, 277 ЦК України, ст.ст. 34, 43, 82 ГПК України, за відсутності даних щодо порушення ділової репутації позивача та недостовірності оспорюваної інформації, за відсутності доказів наявності юридичного складу правопорушення, визначеного як єдина можлива умова для задоволення позову у даних спірних правовідносинах, дійшов висновку про необхідність визнання вищезазначеної інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, її спростування і видалення сюжету з веб-сайту, на якому він розміщений.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що всі кошти, які

надходять до підприємства позивача у вигляді плати за послуги з організації збирання, заготівлі, та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до постанови КМУ від 26.07.2001 р. №915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», зараховуються на спеціальний рахунок, контроль за цільовим використанням яких здійснює Державна фінансова інспекція. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що Державна фінансова інспекція встановила будь-які порушення цільового використання позивачем коштів спеціального фонду, які надходили в якості плати за утилізацію пакувальних матеріалів. Однак, у вищезазначеній оспорюваній інформації відсутні будь-які відомості про порушення цільового використання ДП «Укрекоресурси» коштів, отриманих у вигляді плати за послуги з організації збирання, заготівлі, та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів. Отже, такі висновки суду є необгрунтованими.

Не відповідають дійсності висновки суду про те, що на лист позивача про спростування оспорюваної інформації відповідач відповіді не надав. Адже, відповідачем були надані суду додаткові пояснення, в яких повідомлялось, що на лист ДП «Укрекоресурси» № 144/07 від 17.02.2015 р. відповідач надав відповідь 27.02.2015 р., в якій обгрунтовано відмовив в задоволенні вимог підприємства. Завірена належним чином копія зазначеної відповіді (лист № 56 від 27 лютого 2015 року) додана до вказаних пояснень та міститься в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також неправомірно, за відсутності для цього правових підстав задовільнив позовні вимоги позивача про визнання інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В свою чергу, стаття 16 ЦК України встановлює право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає перелік способів такого захисту. Так, зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо. Перелік способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів визначається також у ст. 20 ГК України.

Так відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій;установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Способи захисту ділової репутації юридичної особи відносяться до інших способів, передбаченими законом та визначені статтями 91, 94, 277 ЦК України.

Так, як зазначено вище, згідно ст.ст. 91, 94, 277 ЦК України, способами захисту ділової репутації юридичної особи внаслідок поширення про неї недостовірної інформації є право на відповідь, а також на спростування поширеної інформації.

Як встановлено ч. 4 ст. 277 ЦК України, такий спосіб захисту немайнових прав особи внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, як визнання цієї інформації недостовірною, застосовується судом лише у разі, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. В такому випадку особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Як вбачається з положень чинного законодавства, що регулює спірні

правовідносини, такого способу захисту ділової репутації юридичної особи як визнання інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, чинне законодавство не передбачає.

Щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині спростування інформації:

- «... у Полтавській області така територіальна структура не функціонує її там просто немає...»

- «... два заступники, охоронець, охорона, дівчат 100 чоловік...200 чоловік офісу центрального ... Підприємство не змінилося, філософія його діяльності не змінилася, це й далі залишається функціонувати в режимі фактично Компанії яка відмиває просто гроші...», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до абз. 1,2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Так, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення порушив п. б) ст. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до якого телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) зокрема народних депутатів України.

Враховуючи, що вищевказана інформація поширювалась саме народним депутатом України Капліним С.М., суд першої інстанції з посиланням на ч. 4 ст. 277 України, абз. 1,2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року № 1, дійшов висновку про необхідність залучення Капліна С.М. в якості співвідповідача як співавтора матеріалу, спростування якого заявлено позивачем.

Оскільки оспорювана інформація, яка зазначена вище, є дослівним виступом народного депутата України Капліна С.М., то відповідно до п. б) ст. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ТОВ «ТРК «112-ТВ» не несе відповідальності за поширення цієї інформації.

Необгрунтованість висновку суду про необхідність припинення провадження у справі підтверджується і постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідно до п. 1.3. якого, якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Таким чином, позов в частині спростування вищенаведеної інформації цілком підлягав розгляду господарським судом України і суд зобов'язаний був відмовити в позові в частині вимог про визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та спростування інформації «... у Полтавській області така територіальна структура не функціонує її там просто немає...», «... два заступники, охоронець, охорона, дівчат 100 чоловік...200 чоловік офісу центрального ... Підприємство не змінилося, філософія його діяльності не змінилася, це й далі залишається функціонувати в режимі фактично Компанії яка відмиває просто гроші...», оскільки вказана інформація поширена у виступі народного депутата України, який самостійно, відповідно до п. б) ст. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» має відповідати за вимогами позивача.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 80 Конституції України народні депутати України не несуть юридичної відповідальності, зокрема, за висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальністі за образу чи наклеп.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 р. у справі №910/5644/15-г підлягає скасуванню.

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується стороні на користь якої відбулось рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 р. у справі №910/5644/15-г скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В, ідентифікаційний код - 20077743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-Г, ідентифікаційний код - 38590676) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

Справу №910/5644/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун