Постанова № 46854518, 14.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 911/1043/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Баранця О.М.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача - Грищенко О.М.

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення господарського суду Київської області від 13.05.2015 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"

2) Приватного підприємства "Сільськогосподарська виробнича

фірма "Агро"

про стягнення 70810,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.05.2015 по справі №911/1043/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 14.07.2015.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/6619/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, колегією суддів в вищезазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 14.07.2015.

14 липня 2015 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшли додаткові документи по справі.

В судове засідання 14.07.2015 з'явився представник позивача.

Представники відповідача 1 та 2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники відповідача 1 та 2 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2015. Проти розгляду справи у відсутність представників відповідачів не заперечвав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

28 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" та Приватним підприємством "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу за №01-14-08, згідно з яким постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця засоби захисту рослин.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до змісту ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області по справі №4/234 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" до Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" про стягнення 352388,82 грн. позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" 159430,86 грн. - заборгованості, 4897,34 грн. - пені, 612,54 грн. - 3% річних, 4566,47 грн. - інфляційних втрат, 18537,75 грн. - штрафу, 1880,45 грн. - державного мита та 62,97 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також, рішенням господарського суду Луганської області від 19 березня 2009 року по справі №4/234 встановлено, що на виконання умов договору №01-14-08 від 28 березня 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" поставлено Приватному підприємству "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" товар на загальну суму 436182,18 грн.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що станом на день його прийняття за Приватним підприємством сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" існувала заборгованість в розмірі 159430,86 грн.

Крім того, 13.10.2011 господарським судом Луганської області прийнято рішення по справі №8/141/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісава" до Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" про стягнення 200521,28 грн., яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з відповідача 159469,96 грн. курсової різниці, 25123,38 грн. пені, 3188,56 грн. 3% річних, 12739,38 грн. інфляційних втрат, 2005,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з вищезазначеного рішення, позивач по справі №8/141/2011 наділений правом на стягнення з Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" грошових коштів у розмірі 200521,28 грн. на підставі угоди №50-01/ТА від 28 січня 2011 року про заміну кредитора у зобов'язанні щодо виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №01-14-08 від 28 березня 2008 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 грудня 2011 року рішення господарського суду Луганської області від 13 жовтня 2011 року скасовано в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 13184,36 грн. В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 13 жовтня 2011 року залишено без змін.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Системний аналіз вище зазначених норм права свідчить, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно з ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 515 Цивільного кодексу України).

23 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (за угодою - первісний кредитор) та Фізичною особою Грищенком Олександром Миколайовичем (за угодою - новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) за №146-ТА.

Згідно з пунктом 1.1 угоди первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" зобов'язання щодо сплати розміру штрафу, набутого первісним кредитором на підставі договору №01-14-08 купівлі-продажу у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання, згідно з договором №01-14-08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 28 березня 2008 року.

25 січня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем (за угодою - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" укладено угоду №104/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні.

Пунктом 1.1 зазначеної угоди передбачено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" зобов'язання щодо сплати розміру штрафу, набутого первісним кредитором на підставі договору №01-14-08 купівлі-продажу та угоди №146-ТА про заміну кредитора у зобов'язані від 23 грудня 2010 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №01-14-08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 28 березня 2008 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №104/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, 11 березня 2013 року між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (Кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (Поручитель) укладено Договір поруки №11-03-2013-172, за умовами якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Приватного підприємства "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу, в зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання, згідно з договором поставки та Угодою, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується "основний договір"). - пункт 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №104/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, укладену згідно з договором купівлі-продажу за №01-14-08 від 28 березня 2008 року.

У розділах 3 та 4 договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки:

Пункт 3.1. договору - відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру штрафу у сумі 10000,00 грн.

Пункт 4.1. договору - у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 грудня 2011 року по справі №911/2445/14 встановлено, що зобов'язання щодо сплати основного боргу Приватним підприємством "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" виконано 2 квітня 2010 року, що підтверджується листом ВДВС від 13 квітня 2010 року за вих. №8-499.

Також, як вбачається з матеріалів справи, наказ господарського суду Луганської області від 30 березня 2009 року виданий по справі №4/234 повністю виконано Приватним підприємством "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" 26 серпня 2010 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зобов'язання Приватного підприємства "Сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" згідно з договором №01-14-08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 28 березня 2008 року, припинилися 26 серпня 2010 року в зв'язку із його виконанням.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки, виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України, № 3-56гс14 від 19.08.2014 року.

Таким чином, під час укладання угоди №146-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), станом на 23 грудня 2010 року, зобов'язання Приватного підприємства "Сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" перед ТОВ "Тридента Агро", згідно з Договором №01-14-08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 28 березня 2008 року, були виконані, а відтак, угода №146-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні для Приватного підприємства "Сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" не породжувала будь-яких прав та обов'язків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2015 по справі №911/1043/15 - без змін.

Матеріали справи №911/1043/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді А.О. Мальченко

О.М. Баранець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.07.2015