Постанова № 46854468, 15.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.07.2015р. справа №908/2219/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Скакуна О.А., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Склярук С.І.за участю представників сторін: від позивача: не з'явивсявід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької областіна рішення господарського суду Запорізької області від14.05.2015р. по справі№908/2219/15-г (суддя Алейникова Т.Г.)за позовом:Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької областідо відповідача:Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької областіпростягнення 3716838,21грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 3 716 838,21 грн., за договором від 26 листопада 2008 року про постачання електричної енергії № 35, яка складається з боргу за активну електроенергію у розмірі 3 059 626,19 грн., спожиту у червні - грудні 2014 року; боргу за реактивну електроенергію у розмірі 67 069,78 грн., спожиту у липні - грудні 2014 року; суми 3% річних у розмірі 30 301, 94 грн., нарахованих з 02.07.2014 р. до 06.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у червні - грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року, суми інфляційних у розмірі 289 082, 24 грн., нарахованих з 01.07.2014 року до 31.01.2015 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у червні - грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в липні - грудні 2014 року, суми пені у розмірі 270 758, 06 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.05.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" борг за активну електроенергію у розмірі 3 059 626грн.19 коп., борг за реактивну електроенергію у розмірі 67069грн.78 коп., суму 3% річних у розмірі 30 301грн.94 коп., суму інфляційних у розмірі 289 082грн.24коп., суму пені у розмірі 270 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 73080грн.00 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмовленої суми пені у розмірі 270488,06грн.

Підставами для часткового скасування судового рішення апелянт зазначає порушення статтей 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарський суд не мотивує винятковість випадку та не зазначає докази, на яких ґрунтується рішення суду щодо зменшення пені без відповідного клопотання. Крім того, на думку скаржника, суд неправомірно зменшив розмір пені оскільки, розмір заявленої пені не перевищує і навіть є меншим порівняно з розміром збитків, яких зазнав позивач внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості електроенергії.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання, в якому просив при достатності документів для розгляду апеляційної скарги, провести судове засідання без участі свого представника або відкласти розгляд справи.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав відзив, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив розглянути справу без участі свого представника, також клопотання про неможливість прийняти участь у судовому засіданні. До відзиву надав документи, підтверджуючі доводи суду щодо зменшення розміру пені, які апеляційний суд приймає.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки їх було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Донецькобленерго" (надалі - Позивач) та Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" (надалі - Відповідач) 26 листопада 2008 року було укладено договір про постачання електричної енергії № 35 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник (Позивач по справі) продає електричну енергію Споживачу (Відповідач по справі) для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 4478,8 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (Розділ 1 Договору).

Розділом 2 договору визначено зобов'язання сторін, а саме: постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії» та №5 «порядок розрахунків» до цього договору, здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до цього Договору.

Розділом 9 договору визначено ряд додатків до договору.

Відповідно до п. 9.5. договору цей договір набирає чинності з 1 листопада 2008 року і укладається на строк до 31.12.2008р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Цей договір укладено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у постачальника, другий - у споживача.

Відповідно до п. 23 протоколу узгодження розбіжностей до Договору про постачання електричної енергії № 35 від 01.11.2008 року п. 10 Додатку № 5, оплата отриманого споживачем рахунка повинна виконуватись у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку, але не пізніше як в останній операційний день поточного календарного місяця.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України та ст. 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин сторін.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачу за період червень - грудень 2014 року активної електроенергії в обсязі 2 128 449 кВт*г та в червні-грудні 2014 року реактивної електроенергії в обсязі 823 760 кВар*г, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), які підписані з боку обох сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Позивач оформив та надав Відповідачу рахунки за червень - грудень 2014 року за спожиту активну електроенергію на загальну суму 3 062 858, 58 грн., та за червень -грудень 2014 року за спожиту реактивну електроенергію на суму 77 084, 87 грн., а останній отримав рахунки за спожиту електроенергію, що підтверджується відміткою на других екземплярах рахунків.

Згідно умов договору відповідач мав оплатити отримані рахунки у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку, але не пізніше як в останній операційний день поточного календарного місяця.

Натомість, відповідачем в порушення умов договору не в повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати вартості електричної енергії, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за активну електроенергію, спожитої в червні - грудні 2014 року у розмірі 3059 626,19 грн. та за реактивну електроенергію, спожиту в липні - грудні 2014 року у розмірі 67 069,78 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо невиконання відповідачем грошового зобов'язання та стягнення з останнього боргу за активну електроенергію у розмірі 3 059 626грн.19 коп. та боргу за реактивну електроенергію у розмірі 67069грн.78 коп.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних, нарахованих за період з 02.07.2014 року до 06.02.2015 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року та реактивній електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року, у сумі 30 301,94 грн. та інфляційні, нараховані з 01.07.2014 року до 31.01.2015 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в липні - грудні 2014 року, у розмірі 289 082,24грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення в повному обсязі вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 02.07.2014 року до 06.02.2015 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року та реактивній електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року, розмір якої складає 270 758, 06 грн.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2.1. Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 "Порядок розрахунків" до цього Договору. Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідач в обґрунтування доводів щодо неправомірного нарахування пені посилається на ст. 2 ЗУ "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" від 31.01.2015р. № 85-VIII, згідно якої встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними організаціями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Статтею 3 зазначеного Закону України визначено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відповідно до інформації офіційного сайту Верховної ради України, даний Закон було опубліковано 06.02.2015 року, відповідно набрання чинності Закону відбулось 07.02.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня до 06.02.2015 року, тобто до дати набрання чинності Закону України, на який посилається відповідач щодо введення мораторію на нарахування йому пені.

Також відповідач посилається на настання обставин непереборної сили та надає в якості доказів копію висновку Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року та копії сертифікатів (висновків) торгово-промислової палати України №1736 від 29.11.2014 року та №1520 від 17.11.2014 року, яка судом обґрунтовано не прийнята як належний доказ виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 11 ("Прикінцеві та перехідні положення") Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Закон набув чинності з 15.10.2014р. та діє до цього часу. За ч. 2 цієї ж статті Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.14р. Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.14. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" антитерористичну операцію було розпочато з 14.04.2014 р. Відтак, дія зазначеного Закону поширюється й на період з 14.04.14р. - до 15.10.14р. (дата набуття чинності Законом).

Статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (в редакції Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції") Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України (підпункту 2.5 п.1 абз. 1) зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Тобто, у даній справі єдиним допустимим доказом наявності у Відповідача форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України.

Згідно з пунктом 6.12 Регламенту ТПП "Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)", затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40 (далі - Регламент) передбачено вимоги до сертифікату. Так, Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.

Сертифікати Торгово-промислової палати України №1736 від 29.11.2014р. та №1520 від 17.11.2014р. не містять відомостей щодо зобов'язань сторін за договором про постачання електричної енергії №35 від 26.11.2008 року, що є підставою за даною справою та наданий КП "Компанія "Вода Донбасу" на підтвердження настання обставин непереборної сили щодо справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Крім того, відповідно до п. 4.3.2 договору про постачання електричної енергії №35 від 26.11.2008 року сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий термін та дату припинення дії обставин непереборної сили.

Натомість, відповідач не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, що впливають на виконання зобов'язань за договором про постачання електроенергії №35 від 26.11.2008 року.

Таким чином, відповідач не надав до матеріалів цієї справи належні докази щодо настання для останнього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які впливають на зобов'язання сторін за договором про постачання електроенергії № 35 від 26.11.2008 року.

Водночас, господарським судом зменшено розмір пені і частково задоволену дану вимогу у сумі 270,00грн.

Натомість, на думку скаржника, суд неправомірно зменшив розмір пені оскільки, розмір заявленої пені не перевищує і навіть є меншим порівняно з розміром збитків, яких зазнав позивач внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості електроенергії та господарський суд не мотивує винятковість випадку та не зазначає докази, на яких ґрунтується рішення суду щодо зменшення пені без відповідного клопотання.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зазначені вимоги закону при вирішенні спірного питання судом дотримано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що КП "Компанія "Вода Донбасу" є комунальним підприємством, яке має стратегічно важливий характер для життєдіяльності та екологічної безпеки Донецького регіону, оскільки створене з метою надання послуг зовнішнього централізованого та муніципального водопостачання, утримання водосховищ, забезпечення безперебійного подання води в маловодні регіони, здійснення очистки води з метою її подальшої передачі водопостачальним підприємствам Донецької області для забезпечення населення області питною водою. Встановлені на державному рівні тарифи на послуги підприємства є збитковими та не покривають його затрат. Сплата санкцій може значним чином вплинути на погіршення фінансового становища відповідача та можливість подальшого нормального функціонування підприємства, у зв'язку з кризою в державі та неплатоспроможністю, в першу чергу громадян.

Відповідно до Звіту про фінансові результати за 2014 рік КП «Компанія «Вода Донбасу», який додано до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач є збитковим підприємством.

З огляду на вищевикладене, заявлена сума пені є не сумою заборгованості невиконання зобов'язання, а є лише відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи зазначені приписи, а також виходячи з того, що пеня не є фактичною заборгованістю, а являється лише мірою відповідальності за порушення в сфері господарювання, дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зменшення розміру пені та стягнення її у сумі 207,00грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2015р. по справі №908/2219/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2015р. по справі №908/2219/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2015р. по справі №908/2219/15-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.А.Скакун

В.М.Татенко

Надруковано 6 прим.:

2прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.