Постанова № 46854397, 15.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.07.2015 справа №922/1136/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Колядко Т.М., Скакун О.А.

за участю представників сторін: від позивача:Не з`явивсявід відповідача:Не з`явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області, м. Сєверодонецькна рішення господарського судуХарківської області від13.05.2015р.по справі№ 922/1136/15 (суддя: Бринцев О.В.)за позовомУправління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області, м. Сєверодонецькдо відповідача 1: відповідача 2:Луганського обласного військового комісаріату, м. Сєверодонецьк та Харківського обласного військового комісаріату, м. Харківпростягнення 13' 429,10 грн

В С Т А Н О В И В:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області (далі - «Позивач») звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Луганського обласного військового комісаріату (далі - «Відповідач-1») про стягнення заборгованості в сумі 13' 429,10 грн. за надані послуги за договором № УДСО-В/3485 від 20.03.2014р.

Ухвалою від 14.04.15р. залучив до участі у розгляді справи у якості другого відповідача Харківський обласний військовий комісаріат (далі - «Відповідач-2»)

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2015р. у справі № 922/1136/15 у задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд послався на відсутність у матеріалах справи та не надання сторонами згаданого договору, що унеможливлює висновок суду про порушення Відповідачем-1 його умов.

Не погодившись з прийнятим рішенням Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та - задовольнити позов у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції на порушення норм матеріального та процесуального права не було враховано те, що у долучені до матеріалів справи акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг (а.с. 22-67) та акти звірки взаємних розрахунків (а.с. 68-84) є достатнім доказом наявності заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем. Об'єктивна неможливість надання Сторонами договору № УДСО-В/3485 від 20.03.2014р., на підставі якого виникли зобов'язання, на думку Скаржника не є перешкодою у задоволенні позову, адже:

§ згадані акти містять посилання на цей договір,

§ Відповідач-1 факт наявності заборгованості перед Позивачем та правильності її розрахунку не заперечував. Відтак, ця обставина з огляду на приписи ст. 35 ГПК України не потребує доказуванню і - мала б бути прийнято судом як беззаперечний доказ.

Сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи. Позивач у судове засідання не з`явився, про те, надіслав до суду додаткові пояснення по справі де просить справу розглянути без участі Позивача.

Відповідач 1 у судове засідання не з`явився, поважність причин не явки не повідомив.

Відповідач 2 також не з`явився в судове засідання, поважність причин не явки не повідомив.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - такою, що підлягає задоволенню.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак, оскаржуване рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає. Так, зокрема, висновки місцевого господарського суду про неможливість висновку суду про порушення Відповідачем-1 умов договору № УДСО-В/3485 від 20.03.2014р. і, як наслідок, наявність підстав у задоволенні вимог Позивача, є передчасним та не достатньо обґрунтованими, з огляду на таке.

Стаття 43 ГПК України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

На підтвердження наявності боргу Позивач послався на акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг (а.с. 22-67) та акти звірки взаємних розрахунків (а.с. 68-84). Усі зазначені акти містять посилання на те, що вони виконані на виконання умов Договору № УДСО-В/3485 від 20.03.2014р.

Під час розгляду справи Позивач зазначав про наявність згаданого договору, але - об'єктивну неможливість його надання суду у зв'язку із захопленням приміщення Позивача незаконними озброєними формуваннями і - продовження знаходження цього приміщення на території, не підконтрольній Українській владі.

У своїх неодноразових запереченнях щодо вимог Позивача (а.с. 152, 154, 167 (на звороті)) Відповідач-1 зазначав про те, що додані до позову докази в частині тарифів, розрахунку заборгованості та взагалі її наявність є цілком обґрунтованими та вірними. Проти наявності укладеного сторонами договору № УДСО-В/3485 від 20.03.2014р. - не заперечував.

Заперечення Відповідача-1 зводились виключно до відсутності фінансування.

Цій обставині суд не надав належної оцінки, хоча мав це зробити у контексті приписів ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України, передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Аналіз наявних у справі доказів, у тому числі - письмові пояснення Сторін, свідчить про те, що між Сторонами був укладений Договір № УДСО-В/3485 від 20.03.2014р, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, тому спірні відносини, регулюються главою 63 ЦК України.

Відповідно до ст..901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 8 ст. 193 ГК України передбачає, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Тобто, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор, якщо цього вимагає боржник, повинен видати останньому інше письмове підтвердження про одержання виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Таким підтвердженням за умовами Договору є акт приймання-передачі, який має бути підписаний сторонами.

Акти прийому-здачі послуг (а.с. 22-67) свідчать про надання Позивачем Відповідачу-1 послуг за згаданим Договором у повному обсязі, в той час як акти звірки взаємних розрахунків (а.с. 68-84) - про не оплату цих послуг Відповідачем-1. Відтак - про порушення останнім умов укладеного сторонами Договору.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 906 ЦК України виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками скаржника про наявність усіх законних підстав для стягнення з Відповідача-1 спірної суми. Заперечення останнього про припинення його фінансування судом до уваги не приймається, адже це, у контексті норм діючого законодавства, не є причиною, що звільняє боржника від оплати боргу за відповідними зобов'язаннями.

Підстави для стягнення будь-яких сум з Відповідача-2 судова колегія не вбачає через недоведеність переходу до нього прав та зобов'язань за Договором № УДСО-В/3485 від 20.03.2014р

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області, м. Сєверодонецьк - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2015 р. у справі № 922/1136/15 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі за рахунок Луганського обласного військового комісаріату.

Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату, (код ЄДРПОУ 07668758) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Луганській області, м. Сєверодонецьк (код ЄДРПОУ 08596831) основний борг у розмірі13' 429,10 грн.;1' 827,00 грн. на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за подання позову; 913,50 грн. на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за подання апеляційної скарги.

У задоволенні позову до Харківського обласного військового комісаріату, м. Харків - відмовити

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ про примусове виконання цієї Постанови Донецького апеляційного господарського суду, оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: В.М. Татенко

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Скакун

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу 1;

1 - відповідачу 2;

1 - у справу;

1 - ДАГС