Постанова № 46854387, 14.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.07.2015р. справа №908/1606/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді секретар за участю представників від позивача: Радіонова О.О. Марченко О.А., Татенко В.М. Склярук С.І. Раздобаров П.В., предст. за дов. від 20.01.15р. б/н, Харцизова Т.В., предст. за дов. від 09.12.2014р. б/н від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фурсова Е.А.- предст.за дов. №09-18/4186 від 24.12.2014р. Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецької областіна рішення господарського суду Запорізької областівід 08.05.2015 р. у справі № 908/1606/15-г (суддя Кагітіна Л.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецької областіпро стягнення 4 632 498,65 грн. боргу за договором №06/600-66 від 02.01.2014р. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" м.Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь, Донецької області заборгованості за договором № 06/600-66 від 02.01.2014 р. в сумі 3 889 791,30 грн., в т.ч. 3 111 591,40 грн. основного боргу, 201 992,50 грн. пені, 526 949,90 грн. інфляційних втрат та 49 257,47 грн. - 3% річних ( т. 1 а.с.3-7).

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 3 392 537,46 грн., 961091,24 грн. втрати від інфляції, 60810,65 грн. 3% річних, суму пені у розмірі 218 059,30 грн., а також судовий збір у розмірі 73080, 00 грн. ( т.1 а.с.86-90).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.05.2015р. позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача 3 392 537,46 грн. основного боргу, 218 059,30 грн. пені, 961 091,24 грн. інфляційних, 60 810,65 грн. 3 % річних та 73 080 грн. витрат зі сплати судового збору (т. 2 а.с.101-107).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач зобов"язання щодо оплати товару всупереч умов договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за договором у сумі 3 392 537,46 грн. Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов"язання та факт несплати відповідачем у визначений зобов"язанням термін вартості отриманого товару суд вважав доведеними. Отже, судом встановлено, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення боргу, а також передбачених Законом та договором санкцій.

Згідно з Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 09.04.2015р. №19-р відновлена робота Донецького апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м.Харків, пр.Леніна,5 з 14.04.2015р..

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд рішення господарського суду Запорізької області від 08.05.2015р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, витрати з оплати судового збору покласти на позивача ( т. 2 а.с. 114-121).

Зокрема, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції без урахування умов договору, що встановлюють при поставці вогнезахисного составу Фенікс СТВ обов"язок позивача надати відповідачу сертифікат відповідності, прийшов до необгрунтованого висновку про те, що надання сертифікату відповідності не є обов"язковим для позивача виключно на підставі листів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області всупереч роз"ясненню Державної служби України з надзвичайних ситуацій про те, що копії сертифікатів відповідності вогнезахисної речовини під час її реалізації, в яких відсутній захист від підробки, є інформаційним матеріалом і не можуть бути використані для підтвердження факту сертифікації продукції в Державному центрі сертифікації ДСНС України.

Фотокопія сертифікату виготовлена не на бланку встановленої форми, що мають відповідний захист від підробки, як це передбачено ДСТУ 3498-96. Ці вимоги, насамперед, зазначає апелянт, пов"язані з тим, що підприємство відповідача є металургійним підприємством, діяльність якого пов"язана з використанням транспортних засобів, механізмів, обладнання, а також використанням вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють.

Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про належне виконання позивачем обов"язку по поставці спірних Ресурсів, зокрема, вогнезахисного составу Фенікс СТВ і, як наслідок, про наявність підстав для здійснення оплати спірних Ресурсів з боку відповідача є передчасним та хибним.

На думку скаржника, судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме ст.ст.673, 674 ЦК України, ст. 268 ГК України і неправильно застосована норма матеріального права - ст. 530 ЦК України.

З огляду на те, що до теперішнього часу позивач не надав відповідачу належним чином оформлений сертифікат відповідності, в порушення умов встановлених договором та специфікацією №4 згідно умов п.7 Специфікації №4 спірні Ресурси вважаються не поставленими. Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до п.7.3 договору, у випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів покупець має право відмовитися від подальшої прийомки та оплати Ресурсів.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що у позивача відсутні підстави для стягнення вартості вогнезахисного составу Фенікс СТВ, поставленого згідно видаткової накладної №РН-05/14/02 від 14.05.2014р. та дійшов хибного висновку, що Акт експертизи № Э-75 Донецької ТПП не можна приймати в якості належного доказу поставки позивачем неякісної продукції, що є грубим порушенням процесуальних норм, а саме ст.ст.33,34,43 ГПК України.

Крім того, скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача пені, інфляції та 3% річних суд не прийняв до уваги наданий відповідачем контррозрахунок штрафних санкцій, зазначивши, що різниця в нарахуванні виникла внаслідок невірного визначення відповідачем дати поставки, оскільки датою поставки слід вважати дату видаткової накладної.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК", м.Запоріжжя, юридична особа (ідентифікаційний код 30105738), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, Довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (т.1 а.с.65-68).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область юридична особа (ідентифікаційний код 00191158), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (т. 1 а.с.100-128).

02.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (за договором - постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (за договором - покупець, відповідач у справі) було укладено договір на придбання матеріально-технічних ресурсів № 06/600-66 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали (надалі - Ресурси) на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору кількість, номенклатура Ресурсів зазначаються в специфікаціях, до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

За змістом п. 4.1 договору поставка Ресурсів здійснюється по цінам, які визначено у відповідності з умовами поставки, зазначені у Специфікаціях та включають всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркірування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою Ресурсів.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що загальна сума договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлені Ресурси буде здійснюватися протягом строку, вказаного в Специфікації, який вираховується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, передбачених в п. 6.4 даного договору.

Розділом 6 договору встановлені умови приймання-передачі.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що приймання Ресурсів по якості здійснюється одним із наступних способів, які вибирає покупець:

- згідно з вимогами Інструкції, затвердженої Держарбітражем від 25.04.1966р. № П-7 із змінами та доповненнями, а також згідно з вимогами ТУ та ДСТУ для даного виду Ресурсів;

- за участі незалежної експертної організації, яка залучена покупцем.

Згідно з п. 6.4. Договору постачальник зобов'язаний до початку приймання Ресурсів надати покупцю наступні документи:

- рахунок на оплату;

- транспортні та супроводжувальні документи;

-сертифікат або паспорт якості постачальника чи виробника (в разі, якщо постачальник не являється виробником);

- пакувальні документи;

- сертифікат СЕС та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законом випадках);

- акт приймання-передачі ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений зі сторони Постачальника.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що покупець вправі відмовитися від приймання Ресурсів до надання документів, вказаних у п.6.4 даного договору.

У разі поставки Ресурсів, які не відповідають умовам договору (по якості, номенклатурі, упаковці) або супровідним документам, а також Ресурсів, пошкоджених внаслідок невідповідності упаковки та/або маркировки, порушення правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника по договору з постачальником). Ресурси приймаються покупцем на зберігання (абз.1 п.6.6 договору).

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Ресурсів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

У випадку порушення строків поставки більш ніж на 10 календарних днів покупець вправі відмовитися від подальшої прийомки та оплати Ресурсів, а також вимагати повернення раніше сплачених за Ресурси сум, які постачальник зобов"язаний повернути на протязі трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником по витіку трьох робочих днів з моменту його відправки покупцем за адресою постачальника, вказаному в даному договорі (абз.2 п.7.3 договору).

В пунктах 10.4 та 10.5 Договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог), і діє до 31.12.2014 р. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по даному Договору.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками у встановленому порядку.

В якості Додатків до Договору сторонами складено та підписано Специфікації, якими узгоджено номенклатуру, кількість, ціну та загальну вартість Ресурсів, що постачаються, а також строки поставки та оплати :

- за Специфікацією № 1 від 02.01.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 643836,00 грн., строк оплати - 30 календарних днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 2 від 08.01.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 36005,76 грн., строк оплати - 30 календарних днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 2/1 від 03.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 474816,00 грн., строк оплати - 75 календарних днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 3 від 27.03.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 331403,01 грн., строк оплати - 60 календарних днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 4 від 04.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 2475000,00 грн., строк оплати - 75 календарних днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 5 від 11.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 266731,20 грн., строк оплати - 75 календарних днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 6 від 14.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 152430,48 грн., строк оплати - 45 банківських днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 7 від 16.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 70085,78 грн., строк оплати - 45 банківських днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 7/1 від 18.07.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 716932,80 грн., строк оплати - 75 календарних днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 8 від 24.04.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 12427,80грн., строк оплати - 45 банківських днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 9 від 24.10.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 67310,40грн., строк оплати - 65 календарних днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 10 від 27.10.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 216288,00 грн., строк оплати - 65 календарних днів з моменту поставки;

- за Специфікацією № 12 від 17.12.2014 р., загальна вартість Ресурсів складає 228993,12 грн., строк оплати - 45 календарних днів з моменту поставки (т.1 а.с.19-33).

Позивач наполягає на тому, що на виконання умов договору постачальником було здійснено постачання товару на загальну суму 5 602 387,29 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), що підтверджено наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: №РН-03/21/74 від 21.03.2014 р. на суму 36455,83 грн., №РН-04/29/15 від 29.04.2014р. на суму 640412,40 грн., №РН-05/14/02 від 14.05.2014р. на суму 2475000,00 грн., №РН-05/22/22 від 22.05.2014р. на суму 323869,79 грн., №РН-05/28/06 від 28.05.2014р. на суму 1229,00 грн., №РН-05/28/03 від 28.05.2014р. на суму 23962,44 грн., №РН-05/28/02 від 28.05.2014р. на суму 267878,70 грн., №РН-05/28/05 від 28.05.2014р. на суму 11198,40 грн., №РН-05/28/04 від 28.05.2014р. на суму 46123,34 грн., №РН-06/25/04 від 25.06.2014р. на суму 152430,48 грн., №РН-07/02/22 від 02.07.2014р. на суму 474816,00 грн., №РН-11/14/23 від 14.11.2014р. на суму 38102,40 грн., №РН-11/27/04 від 27.11.2014р. на суму 10692,00 грн., №РН-11/27/03 від 27.11.2014 р. на суму 18516,00 грн., №РН-11/27/02 від 27.11.2014 р. на суму 56964,00 грн., №РН-12/12/01 від 12.12.2014 р. на суму 514248,00 грн., №РН-12/12/02 від 12.12.2014р. на суму 38745,00 грн., №РН-12/19/23 від 19.12.2014 р. на суму 159324,00 грн., №РН-12/29/01 від 19.12.2014 р. на суму 53505,00 грн., №РН-01/26/19 від 26.01.2015 р. на суму 123536,36 грн., №РН-03/02/18 від 02.03.2015р. на суму 135377,75 грн. ( т. 1 а.с.35-54, 91-93).

Як стверджує позивач, оплата відповідачем була здійснена частково у розмірі 2 209 849,83 грн., що підтверджено банківськими виписками (т. 1 а.с.148-169).

Таким чином, як стверджує позивач, за відповідачем рахується за договором № 06/600-66 від 02.01.2014р. заборгованість у розмірі 3 392 537,46 грн. яку просив суд стягнути з відповідача. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 961 091,24 грн., 3% річних у сумі 60 810,65 грн., та пеню у розмірі 218 059,30 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення заборгованості за договором на придбання матеріально-технічних ресурсів № 06/600-66 від 02.01.2014р., а також пені, інфляції та 3% річних.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України. Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі № 06/600-66 від 02.01.2014 р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних, перелік яких наведено вище, позивачем було здійснено поставку Ресурсів відповідачу на загальну суму 5 602 386, 89 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця на видаткових накладних, скріплених печатками підприємств, а також копіями довіреностей на отримання товару повноважним представником відповідача.

Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 5 Договору.

Як вже зазначалося вище, згідно з п. 5.2 Договору оплата за поставлені Ресурси здійснюється протягом строку, вказаного в Специфікації, який вираховується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, передбачених в п. 6.4 даного договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 3 392 537,46 грн.

За видатковими накладними №РН-03/21/74 від 21.03.2014 р. на суму 36455,83 грн., №РН-04/29/15 від 29.04.2014р. на суму 640412,40 грн., №РН-05/22/22 від 22.05.2014р. на суму 323869,79 грн., №РН-05/28/06 від 28.05.2014р. на суму 1229,00 грн., №РН-05/28/03 від 28.05.2014р. на суму 23962,44 грн., №РН-05/28/02 від 28.05.2014р. на суму 267878,70 грн., №РН-05/28/05 від 28.05.2014р. на суму 11198,40 грн., №РН-05/28/04 від 28.05.2014р. на суму 46123,34 грн., №РН-06/25/04 від 25.06.2014р. на суму 152430,48 грн., №РН-07/02/22 від 02.07.2014р. на суму 474816,00 грн., №РН-11/14/23 від 14.11.2014р. на суму 38102,40 грн., №РН-11/27/04 від 27.11.2014р. на суму 10692,00 грн., №РН-11/27/03 від 27.11.2014 р. на суму 18516,00 грн., №РН-11/27/02 від 27.11.2014 р. на суму 56964,00 грн., №РН-12/12/01 від 12.12.2014 р. на суму 514248,00 грн., №РН-12/12/02 від 12.12.2014р. на суму 38745,00 грн., №РН-12/19/23 від 19.12.2014 р. на суму 159324,00 грн., №РН-12/29/01 від 19.12.2014 р. на суму 53505,00 грн., №РН-01/26/19 від 26.01.2015 р. на суму 123536,36 грн., №РН-03/02/18 від 02.03.2015 р. на суму 135377,75 грн., а всього на суму 3 127 387,29 грн. строк виконання зобов"язань з оплати настав. Враховуючи, що відповідачем частково сплачено 2 209 849,83 грн., з яких часткова оплата була здійснена після подачі позову у сумі 231 473,05 грн. (банківська виписка №БВ-0000377 від 07.04.15 на суму 74723,05 грн., банківська виписка №БВ-0000381 від 08.04.15р. на суму 156 750,00 грн.) (т. 1 а.с.167, 169), то борг складає 917 537,46 грн., який підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

Оскільки заборгованість у сумі 231 473,05 грн. була сплачена після подачі позову, то в цій частині провадження підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 218 059,30 грн. пені, 961 091,24 грн. інфляційних втрат та 60 810,65 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги про стягнення пені розраховано та заявлено позивачем на підставі 7.2 Договору та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто, розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою, як то вимагає Закон. Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 218 059,30 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірний розрахунок пені за видатковими накладними №РН-03/21/74 від 21.03.14р. на суму 36355,83 грн.,№РН-05/22/22 від 22.05.14р. на суму 323869,79 грн. та на 284 078,17 грн. ,№РН-05/28/06 від 28.05.14р. на суму 1229,40 грн., №РН-05/28/03 від 28.05.14р. на суму 23 962,44 грн., №РН-05/28/02 від 28.05.14 на суму 267 878,70 грн., №РН-05/28/05 від 28.05.14р. на суму 11198,40 грн., №РН-05/28/04 від 28.05.2014р. на суму 46123,34грн., №РН-06/25/04 від 25.06.14р. на суму 152 430,48 грн., №РН-07/02/02 від 02.07.2014р. на суму 474 816,00 грн., №РН-11/14/23 від 14.11.2014р. на суму 38 102,40 грн., № 11/27/04 від 27.11.2014р. у сумі 10 692,00 грн., №РН-11/27/03 від 27.11.2014р. на суму 756,95 грн., №РН-11/27/02 від 31.01.15р. на 56 964,00 грн., № РН-12/12/01 від 12.12.2014р. на суму 514 248,00 грн., №РН-12/12/02 від 12.12.2014р. у сумі 38 745,00 грн., №РН-12/19/23 від 19.12.2014р. у сумі 159 324,00 грн. та 2 574,00 грн., №РН-12/29/01 від 19.12.2014р. у сумі 53 505,00 грн., №РН-01/26/19 від 26.01.2015р. у сумі 123 536,36 грн., №РН-03/02/18 від 02.03.2015р. у сумі 135377,75 грн., яка складає 36889,30 грн. та підлягає стягненню.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, розрахунок інфляційних витрат, які підлягають стягненню за видатковими накладними №РН-05/22/22 від 22.05.14р., №РН-11/14/23 від 14.11.14р., №РН-11/27/04 від 27.11.14р., №РН-11/27/03 від 27.11.14р., №РН-11/27/02 від 27.11.14р., №РН-12/12/01 від 12.12.14р., №РН-12/12/02 від 12.12.14р., №РН-12/19/23 від 19.12.14р. та складає 117 116,24 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Розрахунок 3% річних, які підлягають сплаті відповідачем за видатковими накладними, вказаними у розрахунку позивача до заяви про збільшення розміру позовних вимог, складає 7 598,15 грн., яка підлягає стягненню.

Що стосується поставки товару за видатковою накладною № РН-05/14/02 від 14.05.2014р., а саме вогнезахисного складу Фенікс СТВ на суму 2 475 000,00 грн. (т.1.а.с.37), то суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення, проте з таким висновком судова колегія не може погодитися з наступного.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ст. 673 ЦК України). Стаття 674 ЦК України підтверджує відповідність товару вимогам законодавства способом та в порядку. встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вже зазначалося, згідно п. 5.2 договору оплата за поставлені Ресурсі здійснюється на протязі строку, вказаного у Специфікації, який рахується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, вказаних у п.6.4 договору.

Згідно Специфікації № 4 від 04.04.2014р. постачальник взяв на себе зобов"язання протягом 40 календарних днів з моменту підписання специфікації поставити 13750 кг вогнезахисного составу Фенікс СТВ загальною вартістю 2 475 000,00 грн.

Згідно п.5 Специфікації № 4 від 04.04.2014р. стосовно поставки вогнезахисного составу Фенікс СТВ у кількості 13750,00 кг на загальну вартість 2 475 000, 00 грн., строк оплати поставлених Ресурсів на протязі 75 календарних днів з моменту поставки Ресурсів (т. 1 а.с.24).

Пунктом 7 вказаної Специфікації встановлено, що датою поставки вважається дата передачі Ресурсів представнику покупця на складі покупця згідно з товарно-транспортною накладною або видатковою накладною з відміткою в товарно-транспортній або видатковій накладній, паспорту, сертифіката відповідності, висновку СЕС, технологічного регламенту.

Видаткова накладна №РН-05/14/02 від 14.05.2014р. свідчить про отримання відповідачем вогнезахисного складу Фенікс СТВ на суму 2 475 000,00 грн. за довіреністю №007298 від 12.05.2014р.(т. 1 а.с.37,56).

Згідно довідці відповідача від 07.05.2015р. № 089лм/75 вогнезахисний состав Фенікс СТВ, поставлений 14.05.2014р. ТОВ "МІК" м.Запоріжжя згідно специфікації №4 від 04.04.15р. до договору № 06/600-66 від 02.01.2014р. знаходиться на складі №9330 управління складського господарства. Вказаний Ресурс не використаний, в роботу не видавався ( т. 2 а.с.77).

При цьому, Пунктом 5 "Правил з вогзнезахисту", затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.07.2007р. № 460 встановлено, що при реалізації вогнезахисного засобу постачальник (виробник) повинен надати покупцю копію сертифіката відповідності, на лицьовому боці якої він робить відмітку про кількість наданого вогнезахисного засобу згідно із зразком, який наведено в Додатку 1 до даних Правил.

При поставці вогнезахисного составу Фенікс СТВ в порушення умов договору позивачем було надано фотокопію сертифікату відповідності з поміткою "для ознайомлення", яка не відповідає вимогам Правил з вогнезахисту та ДСТУ 3498-96 "Сиистема сертифікації УкрСЕПРО". Бланки документів. Форма та опис", а саме надана фотокопія не містила відмітку про кількість наданого вогнезахисного засобу та виготовлена не на бланку встановленої форми, що мають відповідний захист від підробки, як це передбачено ДСТУ 3498-96 (т. 2 а.с.6-10).

За умовами п.6.2 договору приймання Ресурсів за якістю проводиться одним з двох способів за вибором покупця: згідно вимог Інструкції П-7 або за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем.

Представники позивача у судовому засіданні підтвердили, що приймання вогнезахисного составу Фенікс СТВ не відбувалося за вимогами Інструкції П-7.

Товар, який продавець передає або зобов"язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 ЦК України). Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (ч.2 ст. 675 ЦК України).

Абзацом 6 пункту 5 Інструкції П-7 встановлено, що машини, обладнання, прибори та інша продукція, що надійшла в тарі та має гарантійні строки служби або зберігання, перевіряються за якістю та комплектністю при відкритті тари, але не пізніше гарантійних строків.

Пунктом 9 Специфікації № 4 встановлено гарантійний строк зберігання - 6 місяців з моменту поставки продукції на склад покупця.

З огляду на те, що позивачем не представлений сертифікат відповідності, що відповідав би ДСТУ 3498-96, відповідач згідно умов п.6.2 договору звернувся до незалежної експертної організації - відділення в м. Маріуполі Донецької торгівельно-промислової палати, якою за результатами проведеної експертизи Ресурсів було встановлено не відповідність вогнезахисного составу Фенікс СТВ по якісному показнику "Масова доля нелетючих речовин" вимогам ТУ 5768-014-66959951-2011, що підтверджується Актом експертизи №Э-75 (т. 2 а.с.19-25).

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що ТУ 5768-014-66959951-2011 показник "Масова частка нелетючих речовин" визначається по ГОСТ Р 52478, який не діє на території України, в галузі акредитації українських лабораторій даний показник визначається по ГОСТ 17537-72.

П.4.3.1 ТУ 5768-014-66959951-2011 зазначене наступне: сертифікаційні випробування проводяться по ГОСТ Р 53295 або за нормами держав, в яких сертифікується продукція. З врахуванням зазначеного, показник "Масова частка нелетючих речовин" визначалася по ГОСТ 17537-72 "Матеріали лакокрасочні. Методи визначення масової частки летючих і нелетючих, твердих і плівкоутворюючих речовин", діючих на території України.

Судова колегія вважає, що Акт експертизи має доказову силу та є належним доказом у справі, оскільки приймання Ресурсів по якості передбачено умовами договору за участі незалежної експертної організації, яка залучається покупцем. Згідно п. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати", торгово-промислова палата має право проводити на замовлення українських та іноземних підприємств експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів ( у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Після проведення експертизи, 17.09.2014р. позивач надав відповідачу копію сертифікату з відмітками, передбаченими Правилами з вогнезахисту. Однак, за інформацією Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, копія сертифікату відповідності №UА1.016.0219890-12, видана для ТОВ "МІК" на вогнезахисту речовину (суміш для вогнезахисного покриття) Фенікс СТВ виробництва ООО "А+В Балтика" (Російська Федерація) анульована (т. 2 а.с.11-16).

Зазначені дії спростовують доводи позивача про те, що жодних повідомлень з приводу неналежного виконання умов договору в цій частині з боку відповідача не направлялось.

З відповіді Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 18.03.2015р. №26-3997/261 вбачається, що Державний центр сертифікації ДСНС України надає особам, на ім"я яких виданий сертифікат відповідності (або їх довіреній особі), на продукцію, що була сертифікована в Державному центрі сертифікації ДСНС України, за заявкою встановленої форми лише копії сертифікатів відповідності на бланках згідно з ДСТУ 3498-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис", що мають відповідний захист від підробки та голографічні знаки. Інші копії сертифікатів відповідності (ксерокопії, факсові копії, сканкопії та ін.), в яких відсутній захист від підробки, є інформаційними матеріалами і не можуть бути використані для підтвердження факту сертифікації продукції в Державному центрі сертифікації ДСНС України (т. 2 а.с.17).

Згідно п.5 ст. 268 ГК України, у разі поставки товарів низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття та оплати товарів.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов"язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

08.10.2014р. відповідачем була направлена позивачу претензія 089ЛМ/8714 з відмовою від прийняття вищевказаної продукції та вимогою оплатити штрафні санкції, передбачені умовами договору, яка була відхилена позивачем ( т.2 а.с.26-29, а.с.42).

Приймаючи до уваги, що до теперішнього часу позивач не надав відповідачу належним чином оформлений сертифікат відповідності, в порушення умов встановлених Договором та Специфікацією №4, згідно умов п. 7 вказаної специфікації спірні Ресурси вважаються не поставленими.

Відповідно до п.7.3 договору, у випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів покупець має право відмовитися від подальшої прийомки та оплати Ресурсів.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи наведені обставини, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про належне виконання позивачем обов"язку по поставці спірних Ресурсів, зокрема вогнезахисного составу Фенікс СТВ і, як наслідок, про наявність підстав для здійснення його оплати з боку відповідача є передчасним та таким, що не відповідає матеріалам справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо оплати відповідачем товару, а саме вогнезахисного складу Фенікс СТВ за видатковою накладною № РН-05/14/02 від 14.05.2014р. на суму 2 475 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Нараховані позивачем пеня у розмірі 181 170,00 грн., 3% річних у сумі 53 212,50 грн. та інфляційні у розмірі 843 975,00 грн. є такими, що задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від основної вимоги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 43, 49, п.1-1 ст.80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 08.05.2015р. у справі №908/1606/15-г задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.05.2015р. у справі №908/1606/15-г - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь, Донецка область про стягнення 4 632 498,65 грн. за договором №06/600-66 від 02.01.2014р. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь, Донецка область (ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" м.Запоріжжя (30105738) суму боргу за договором №06/600-66 від 02.01.2014р. у розмірі 917 537,46 грн., інфляційні витрати у розмірі 117 116,24 грн., 3% річних у розмірі 7 598,15 грн., пеню у розмірі 36 889,30 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 17024 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" м.Запоріжжя (ЄДРПОУ 30105738) на користь Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь, Донецка область (ЄДРПОУ 00191158) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 28 028 грн.

Припинити провадження по справі в частині стягнення боргу у сумі 231 473,05 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В задоволенні позову про стягнення суми боргу у розмірі 2 475 000,00 грн., пені у розмірі 181 170,00 грн., 3% річних у сумі 53 212,50 грн. та інфляційних витрат у розмірі 843 975,00 грн., відмовити за безпідставністю.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О. О. Радіонова

Судді О.А.Марченко

В.М.Татенко

Надруковано 5 екз.

1позивачу,

1відповідачу,

1.у справу,

1.ДАГС,

1.ГСЗО.