Рішення № 46854007, 13.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р.Справа № 922/3485/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова про стягнення 1389222,16 грн. за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О., за довіреністю № 14-88 від 18.04.2014 року;

відповідача - Радигін Є.С., за довіреністю від 11.03.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення 1989222,16 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу № 13/3031-БО-32 від 28.12.2012 року щодо оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15 вересня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 11.09.2014 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 31319), в якому відповідач зазначає про те, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Також в своєму відзиві, відповідач звертає увагу суду на те, що на підприємстві склалася дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв`язку з збитковістю послуг, що надає підприємство, а саме з послуг теплопостачання. Основними причинами тяжкого економічного становища є невідповідність тарифів на послуги теплопостачання, додаткове податкове навантаження, штрафні санкції, заборгованість споживачів. Разом із відзивом відповідачем було надане клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Чи були тарифи на теплопостачання для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання у період опалювального сезону 2013 року та у період дії договору № 13/3031-БО-32 від 28.12.2012 року економічно обґрунтованими, тобто тими чинниками, що надавали КП "Теплоенерго" фінансову стабільність та беззбитковість?;

- Визначити основні економічні показники господарсько - фінансової діяльності КП "Теплоенерго" на дату укладення договору № 13/3031-БО-32 від 28.12.2012 року та на момент закінчення постачання газу за договором № 13/3031-БО-32 від 28.12.2012 року?;

- Які саме з вказаних показників вплинули на результати господарсько - фінансової діяльності КП "Теплоенерго" та яким чином?

- Чи могло КП "Теплоенерго" у період опалювального сезону 2013-2014 році та у період дії договору № 13/3031-БО-32 від 28.12.2012 року згідно вище встановлених економічних показників господарсько - фінансової діяльності своєчасно розраховуватися за поставлений газ за договором № 13/3031-БО-32 від 28.12.2012 року, тобто чи була у нього (підприємства) фінансова можливість на час дії договору № 13/3031-БО-32 від 28.12.2012 року та на цей час?

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 29.09.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.09.2014 року від представника позивача надійшли заперечення по відзиву на позовну заяву та клопотання про призначення експертизи (вх. № 33673).

В судовому засіданні 29.09.2014 року було оголошено перерву до 30.09.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 30.09.2014 року від представника відповідача надійшли пояснення та доповнення до відзиву (вх. № 33897) разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2014 року клопотання відповідача про призначення у справі № 922/3485/14 судової економічної експертизи задоволено. Призначено у справі судову економічну експертизу. Матеріали справи направлено до Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області, для проведення судової економічної експертизи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.11.2014 року від Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області надійшло клопотання (вх. № 42499) про узгодження строків проведення експертизи у відповідності до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових та експертних досліджень затвердженої Наказом юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5.

01.12.2014 року судом було здійснено виклик сторін у судове засідання 09.12.2014 року з метою вирішення клопотання експерта про узгодження строків проведення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року задоволено клопотання експерта (вх. № 42499 від 28.11.2014 року) про узгодження строків проведення судової експертизи. Погоджено виконання експертизи у справі № 922/3485/14 у вказаний у клопотанні судового експерта від 19.11.2014р. (вих. № 19-11/2014) строк.

До господарського суду Харківської області 25.06.2015 року супровідним листом (вх. № 1749) надійшли матеріали справи № 922/3485/154, висновок експерта № 130 від 23.06.2015 року та додатково отримані матеріали в 4 томах.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2015 року провадження у справі № 922/3485/14 було поновлено; справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.07.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 06.07.2015 року від представника відповідача надійшли уточнення до відзиву та додаткові документи (вх. № 26927), відповідно до даних уточнень останній просить суд зменшити суму пені на 90% до суми 80855,25 грн. та відстрочити виконання рішення суду по даній справі до кінця 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2015 року позовні вимоги підтримав, проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% заперечував, проти клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.07.2015 року просив суд зменшити розмір пені на 90% та відстрочити виконання рішення суду до кінця 2015 року.

Розглянувши матеріали даної справи, суд зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2014 року клопотання відповідача про призначення у справі № 922/3485/14 судової економічної експертизи задоволено. Призначено у справі судову економічну експертизу. Матеріали справи направлено до Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області, для проведення судової економічної експертизи та провадження у справі зупинено.

Науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області було надано висновок експерта за № 130 від 23.06.2015 року.

Разом з тим, експертною установою було надано не лише висновок експерта , а й додатково зібрані (отримані експертом) матеріали в кількості 4 томах.

Так, пунктом 11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 року № 4, згідно з пунктом 2.3.2 Інструкції експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

У господарському судочинстві до таких матеріалів відносяться речові та письмові докази. Отже, судового експерта не наділено повноваженнями для пошуку та витребування речових або письмових доказів. Винятком є випадки, коли у процесі дослідження наданого у встановленому порядку для проведення експертизи об'єкта експерт виявляє інші об'єкти, стосовно яких йому не були поставлені питання або дослідження яких відноситься до компетенції експертів іншої спеціальності (спеціальностей): у такому випадку експерт вправі зафіксувати ці об'єкти, відокремити їх від основного об'єкта (якщо це не пов'язано з пошкодженням або знищенням об'єкта), описати їх у висновку та приєднати їх до матеріалів експертизи.

У разі коли для вирішення поставлених перед експертом питань йому необхідні додаткові матеріали (документи, зразки тощо) він з огляду на положення частини четвертої статті 31 ГПК вправі просити господарський суд про їх надання. Водночас законом не передбачено повноважень судового експерта щодо витребування та одержання додаткових матеріалів безпосередньо від учасників судового процесу. Тому господарський суд не може покладати на останніх обов'язок надавати додаткові матеріали безпосередньо експертові на його вимогу.

Клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів розглядається господарським судом після поновлення провадження у справі; за необхідності для розгляду такого клопотання суд може витребувати матеріали справи з експертної установи, а також повідомити учасників судового процесу про час і місце проведення відповідного судового засідання. Після розгляду клопотання провадження у справі знову зупиняється, а матеріали справи, якщо вони витребувалися судом, надсилаються до експертної установи. При цьому господарським судам слід мати на увазі можливість настання передбачених пунктами 1.13 і 4.9 Інструкції наслідків у вигляді повернення матеріалів справи суду, який призначив експертизу, або повідомлення експертом суду про неможливість надання висновку.

Разом з тим, судовий експерт Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області до господарського суду Харківської області не звертався до господарського суду з відповідним клопотанням про надання додаткових матеріалів, натомість останнім були вказані документи в кількості 4-ох томах зібрані самостійно, що в свою чергу суперечить вказаним вище положенням Закону.

Так, п. 18. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 року № 4, передбачено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Так, при дослідженні наданого судовим експертом Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області висновку, судом встановлено, що останнім не було додержано вимоги чинного законодавства в процесі проведенні судової експертизи, а тому наданий до суду висновок не може вважатися висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 42 ГПК України та не приймається судом, в якості належного та допустимого доказу у справі, а тому не береться судом до уваги.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач, Продавець) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (відповідач, Покупець) був укладений договір № 13/3031-БО-32 на купівлю - продаж природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ (надалі - газ), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 5920,741 тис. куб.м.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня-грудня 2013 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 20283359,99 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 26.09.2013 року на суму 4519734,86 грн. (за січень 2013 року); від 26.09.2013 року на суму 3481827,31 грн. (за лютий 2013 року); від 26.09.2013 року на суму 359886,10 грн. (за березень 2013 року); від 26.09.2013 року на суму 694645,28 грн. (за квітень 2013 року); від 31.10.2013 року на суму 1650538,64 грн. (за жовтень 2013 року); від 30.11.2013 року на суму 2235654,05 грн. (за листопад 2013 року); від 31.12.2013 року на суму 4106973,75 грн. (за грудень 2013 року).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте відповідачем, всупереч умовам Договору, не вчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого позивачем на суму заборгованості нараховано відповідачу 389232,87 грн. інфляційних витрат, 191436,72 грн. 3% річних, 808552,57 грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов пункту цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 808552,57 грн.

Відповідач в свою чергу просить суд зменшити розмір неустойки на 90% посилаючись на те, що основною причиною невчасної оплати заборгованості за спожитий газ є несвоєчасне проведення розрахунків споживачів з відповідачем та в зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги з теплопостачання фактичним витратам на їх виробництво, заборгованістю бюджету за спожиті послуги з теплопостачання, важким фінансово-економічним станом.

Згідно з п. 3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду (аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд України в постанові від 09.11.2011р. по справі №5021/785/2011).

В даному випадку, суд виходить із того, що з метою вирішення питання щодо необхідності зменшення суми пені, судом було призначено у справі судову економічну експертизу, проте під час проведення даної експертизи, експертом не було додержано вимог чинного законодавства в процесі проведення судової експертизи, а тому висновок експерта не було прийнято судом, як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 42 ГПК України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 808552,57 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 191436,72 грн. та інфляційних витрат в сумі 389232,87 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних витрат дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 191436,72 грн. та інфляційних втрат в сумі 389232,87 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до кінця 2015 року, зазначає наступне.

П. п.7.1., 7.1.1., 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9, передбачено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Так, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, суд приймає до уваги постанову Кабінету Міністрів України № 345 від 04.06.2015 року "Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що виробляється, транспортувалися та постачалися населенню" та положення Закону України № 423-VIII від 14.05.2015 року (офіційно опублікований 05.06.2015 року у офіційному виданні № 98 "Голос України"), пунктом 13 якого передбачено погашення нарахованих на суму боргу за газ куплений у НАК "Нафтогаз України" пені, штрафів та фінансових санкцій.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області знаходиться у тяжкому фінансовому стані та є комунальним підприємством, що фінансується з Державного бюджету України, з урахуванням викладеного та приймаючи до уваги прийняття Кабінетом Міністрів України вищезазначених постанов, суд приходить до висновку, про наявності виняткових випадків та обставини, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання прийнятого рішення.

На підставі вказаного, суд частково задовольняє вказане клопотання відповідача та відстрочує виконання рішення строком до 13.11.2015 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в сумі 27784,44 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 267, 509, 525, 530, 598, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 232, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44-49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, буд. 23, р/р 26003300506899 в філії Харківського обласного управління ПАТ "Ощадбанк", м. Харків, МФО 351823, код ЄДРПОУ 38076191) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 808552,57 грн. пені, 389232,87 грн. інфляційних втрат, 191436,72 грн. 3% річних та 27784,44 витрат зі сплати судового збору.

Відстрочити виконання рішення суду до 13.11.2015 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.07.2015 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3485/14