Рішення № 46853091, 14.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/15633/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРА АЦТЕКА МІЛІНГ УКРАЇНА"

до Приватного підприємства "Агроспецпроект"

про стягнення 1 504 288,50 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Агроспецпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРА АЦТЕКА МІЛІНГ УКРАЇНА"

про стягнення 181 750,69 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

від позивача Беленкова В.В. за дов.

від відповідача Гричина В.В. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

За первісним позовом пред'явлені вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Агроспецпроект" 1504288,50 грн., з яких 1234 288,00 грн. - загальна сума збитків та 270 000,00 грн. - штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 51 від 06.03.2014р.

За зустрічним позовом Приватне підприємство "Агроспецтпроект" просив стягнути з ТОВ "АЛЬТЕРА АЦТЕКА МІЛІНГ УКРАЇНА" грошову суму у розмірі 181 750,69 грн., з них 135 221, 92 грн. - пені, 27 000,00 грн. - інфляційних втрат та 19 528,77 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі № 910/15633/14 первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 скасовано в частині задоволення первісного позову. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 у справі № 910/15633/14 скасовано в частині вимог первісного позову та передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва у вказаній частині. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 910/15633/14 залишено без змін.

За результатом автоматичного розподілу справ у Господарському суду міста Києва, справу № 910/15633/14 передано для розгляду в частині вимог первісного позову судді Ярмак О.М.

Ухвалою суду від 22.05.2015 справу в частині первісного позову прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2015.

В судових засіданнях 16.06.2015 та 07.07.2015 оголошувались перерви на підставі ст. 77 ГПК України.

12.06.2015 представником позивача подано додаткові пояснення по справі, в яких він позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити повністю.

03.07.2015 представником відповідача подано через канцелярію суду клопотання про долучення письмових доказів, в якому він навів свої заперечення на первісний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

6 березня 2014 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" та відповідачем - Приватним підприємством "Агроспецпроект" було укладено договір поставки № 51, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язався продати позивачу, а позивач - купити зерно кукурудзи українського походження, врожаю 2013 року.

Згідно із п. 1.3. договору загальна кількість продукції, яка буде придбана позивачем на момент укладання цього договору сторонами, визначена в кількості 4400 тон +/- 5%. При цьому, в процесі виконання цього договору, сторонами, за їх згодою, може бути збільшено кількість продукції, яка буде придбана позивачем, про що буде укладена відповідна додаткова угода до цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору на момент укладення даного договору, ціна продукції визначається сторонами попередньо та встановлюється в розмірі 1750 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ. В ціну продукції входить її вирощування, збирання, зберігання, знераження та навантаження на транспортний засіб покупця.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору на момент його укладення складає 7 700 000 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору буде визначена після отримання продукції позивачем, виходячи з його фактичної кількості.

Позивач звернувшись з позовом про стягнення з відповідача 1234 288,00 грн. - загальної суми збитків та 270 000,00 грн. - штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позовні вимоги мотивує тим, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором, чим фактично відмовився від договору як такого, в результаті чого позивач поніс збитки, оскільки був вимушений укладати угоду з іншим господарським товариством та закупати зерно кукурудзи за більш високими цінами, ніж ті, що були визначені між ним та відповідачем за договором поставки № 51. В обґрунтування позову позивач посилається на ст. ст. 11, 22, 610, 611, 623, 629, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 910/15633/14 в частині первісного позову зазначив, що судами не з'ясовано, чи наявні у діях ПП "Агроспецпроект" усі складові елементи правопорушення, зокрема, причинний зв'язок між поведінкою відповідача та негативними наслідками, які настали для позивача внаслідок необхідності придбання непоставленого відповідачем товару за вищою ціною. Зокрема, чи наявний причинний зв'язок між порушенням ПП "Агроспецпроект" свого зобов'язання щодо поставки товару у строк, визначений договором поставки № 51 від 06.03.2014 р., і укладенням ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" договору поставки зерна кукурудзи української, врожаю 2013 року з іншим контрагентом саме за ціною 2 550,00 грн. за тону з ПДВ.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.05.2015, при новому розгляді справи судом вжито всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін та встановлено наступне.

Згідно з ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).

Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, ст. 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін), або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Пунктом 2.3 укладеного договору № 51 від 06.03.2014 сторони передбачили, що покупцем здійснюється оплата вартості продукції згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця рівними частинами з 06.03.2014 по 15.05.2014.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач на виконання умов укладеного договору платіжним дорученням від 03.04.2014 № 1297 здійснив попередню оплату продукції у сумі 5 000 000,00 грн.

Відповідач листом від 11.04.2014 № 79/14 повідомив позивача про те, що ним договір виконано не буде у зв'язку із форс-мажорними обставинами та зазначив, що по проведеній 11.03.2014 оплаті на суму 5 000 000,00 грн. буде поставлено 2857,140 кг зерна кукурудзи врожаю 2013 року, а також просив більше коштів не перераховувати, а у випадку їх перерахування вони будуть повернуті ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна".

В подальшому в період з 13.04.2014 по 21.05.2014 відповідач здійснив поставку зерна в кількості 2857,14 тон на загальну суму 5 000 000,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що зерно кукурудзи було поставлене відповідачем та прийнято позивачем вже після отримання останнім листа від 11.04.2014 № 79/14.

Позивач відповіді на вказаний лист відповідачу не надав, пояснивши тим, що вважав цей лист односторонньою відмовою продавця від договору, яка не потребує реагування з боку контрагента.

Звертаючись з первісним позовом у даній справі, позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою відповідача від подальшого виконання умов договору поставки, йому довелося укласти договір поставки № 68 від 29.05.2014 з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Деренківець" на поставку зерна кукурудзи врожаю 2013 року у кількості 1600 тон за ціною 2550 грн. за тону на загальну суму 4 080 000,00 грн.

Тобто, внаслідок односторонньої відмови відповідача від виконання договору позивач був вимушений придбати 1543,86 тон непоставленого відповідачем зерна кукурудзи за підвищеною, порівняно з договором ціною, на суму 3 934 293 грн.

Доводи позивача в частині того, що листом від 11.04.2014 № 79/14 відповідач односторонньо відмовився від виконання договору не заслуговують на увагу суду, оскільки згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Разом з цим, ані законодавством, яке регулює правовідносини в сфері поставки, ані умовами договору № 51 не передбачено право сторони односторонньо відмовитися від договору, зокрема, шляхом надсилання листа на адресу контрагента. Отже, припущення покупця про односторонню відмову продавця від виконання зобов'язання в даному випадку є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на приписах законодавства чи умовах договору.

Суд відзначає, що лист від 11.04.2014 № 79/14 можна розцінювати як пропозицію сторони змінити умови договору або розірвати його. Однак у такому випадку, враховуючи приписи ст. 188 ГК України, необхідною умовою є обов'язкове повідомлення іншої сторони про результати розгляду такої пропозиції. В свою чергу, судом встановлено, що позивач жодної відповіді на зазначений лист відповідачу не надав, а навпаки, продовжував приймати товар, який поставлявся продавцем у межах оплаченої суми.

З огляду на наведене, суд зазначає, що договір продовжував свою дію, а відтак повинен був виконуватися сторонами, оскільки підстави вважати договір розірваним, припиненим або зміненим відсутні.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту здійснення ним оплати іншої (наступної) частини продукції в строк до 15.05.2014.( пункт 2.3. договору).

Отже, позивач в порушення умови укладеного договору, не перерахував в строк до 15.05.2014 грошові кошти за наступну партію товару, чим позбавив можливості відповідача виконати свої зобов'язання за договором щодо поставки продукції, а відповідач, в свою чергу, правомірно зупинив виконання свого обов'язку з поставки продукції у зв'язку з невиконанням позивачем свого зобов'язання з оплати продукції, що узгоджується з вимогами ст.ст. 538, 693 ЦК України.

Крім того, пунктом 5.2 укладеного договору № 50 передбачено, що поставка продукції буде здійснюватись наступним чином - починаючи з 1 квітня по жовтень 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи той факт, що позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі в липні 2014, тобто до закінчення строку поставки продукції, передбаченого п. 5.2 договору, посилання позивача на наявність понесених ним збитків, як таких, що знаходяться в причинному зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору поставки, що виключає відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків.

(Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2015 у справі № 925/1234/14, від 20.11.2014 у справі № 925/1239/14, від 28.10.2014 у справі № 911/1004/14, позивачем в яких також є ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна").

Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі 1% за кожен день прострочення з 12.04.2014 по 21.04.2014 ( 10 днів) нарахованих на суму 2 700 005,00 грн. вартості недопоставленого зерна кукурудзи за договором, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 6.1. договору сторони погодили, що у разі порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором і чинним законодавством України. Згідно з п. 6.2. договору у разі прострочення строків поставки продукції (п. 5.2.), продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 1% від вартості непоставленої вчасно продукції за кожен день.

Судом встановлено, що договір № 51 не містить чітко унормованих строків як оплати товару, так і поставки продукції. Умови розділу 5 договору (яким передбачений порядок поставки продукції) не мають логічного зв'язку з положеннями розділу 2 договору «Ціна продукції та порядок розрахунків».

Пунктом 5.2. договору передбачено, що поставка продукції буде здійснюватися шляхом щоденного відвантаження орієнтовно по 450 тонн продукції, до відвантаження погодженої сторонами кількості продукції.

Вказане положення суперечить умовам договору щодо періоду поставки товару (з 01.04.2014 року по жовтень 2014 року).

Як вже зазначалось судом, умови договору поставки належним чином не виконувалися обома сторонами, зокрема, через суперечливість один одному пунктів договору, а також у зв'язку з відсутністю чіткого та зрозумілого визначення строків, обсягів поставки, частин та періодів оплати продукції, що унеможливлює правомірне нарахування та стягнення штрафних санкцій, заявлених позивачем.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині зустрічного позову, в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Суддя О.М.Ярмак