Рішення № 46852999, 22.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015Справа №910/13801/15Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

до публічного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про стягнення 16 930,12 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бойко А.В. - представник за довіреністю № 35 від 02.06.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до публічного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 16 930,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.08.2013 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та Мельничком Олексієм Анатолійовичем укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 1334/13-Тз/К/01, за яким застраховано транспортний засіб марки Toyota, д.н. АА5084НР.

10.06.2014 року в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Renault, д.н. 97121КН, під керуванням Новгородського Євгена Миколайовича та транспортного засобу марки Fiat, д.н.АА4300ЕН, під керуванням Лісовиченка Євгена Олександровича та автомобіля марки Toyota, д.н. АА5084НР, під керуванням Мельничка Олексія Анатолійовича.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва № 752/11496/14-п від 07.08.2014 року Лісовиченка Євгена Олександровича визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва № 752/11496/14-п від 19.01.2015 року уточнено описову частину постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 07.08.2014 року.

Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до висновку № 396/14 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 26 червня 2014 року, вартість матеріального збитку складає 20039,11 грн.

На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 17 930,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14256 від 02.07.2014 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Fiat, д.н.АА4300ЕН застраховано у публічного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АС/8308146.

Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

Для врегулювання спору мирним шляхом, позивач направив відповідачеві претензію на суму 17 930,12 грн. вих. № 211114-11900/К від 21.11.2014 року.

Вимоги відповідач не виконав, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.06.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.06.2015 року.

15.06.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, заяву про розгляд справи без участі представника.

16.06.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшла витребувана інформація.

19.06.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судове засіданні 22.06.2015 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32008783.

Заслухавши представника відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

20.08.2013 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та Мельничком Олексієм Анатолійовичем укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 1334/13-Тз/К/01, за яким застраховано транспортний засіб марки Toyota, д.н. АА5084НР.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З довідки № 9398556 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 10.06.2014 року в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Renault, д.н. 97121КН, під керуванням Новгородського Євгена Миколайовича та транспортного засобу марки Fiat, д.н.АА4300ЕН, під керуванням Лісовиченка Євгена Олександровича та автомобіля марки Toyota, д.н. АА5084НР, під керуванням Мельничка Олексія Анатолійовича.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва № 752/11496/14-п від 07.08.2014 року Лісовиченка Євгена Олександровича визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва № 752/11496/14-п від 19.01.2015 року уточнено описову частину постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 07.08.2014 року.

Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до висновку № 396/14 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 26 червня 2014 року, вартість матеріального збитку складає 20039,11 грн.

На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 17 930,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14256 від 02.07.2014 року.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Fiat, д.н.АА4300ЕН застраховано у публічного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АС/8308146, франшиза становить 1000,00 грн.

Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Для врегулювання спору мирним шляхом, позивач направив відповідачеві претензію на суму 17 930,12 грн. вих. № 211114-11900/К від 21.11.2014 року.

Вимоги відповідач не виконав.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідач у відзиві вих. № 57 с від 19.06.2015 року зазначив, що позивач не врахував при розрахунку страхового відшкодування коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля 0,43 (звіт № 565-14 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу про визначення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Toyota, д.н. АА5084НР), позивач не надав акт виконаних робіт до рахунку № ІВР0002360 від 17.06.2014 року, підтверджуючого документа про отримання коштів вигодо набувачем - «ПАТ «Укрсоцбанк», документів, які підтвердили право експерта займатись експертною діяльністю (висновок № 396/14 від 26.06.2014 року) та позивач під час огляду автомобіля не попередив про час та місце такого огляду, тому відповідач заперечує проти позовних вимог.

Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, значення Е З приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Оскільки, рік випуску транспортного засобу Toyota, д.н. АА5084НР є 2008 року , тобто строк експлуатація становить 5,799, на день ДТП та пробіг автомобіля складає 117314 км (нормативний середньорічний пробіг становить 22 600), тому твердження відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Відповідно до п. 5.2 Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Відповідно до абзацу 2 пункту 36.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на відповідача, а до позивача від потерпілої особи перейшло лише право (а не обов'язок) на проведення відповідних досліджень.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Отже, законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій - в праві визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та його наслідками.

Платіжне доручення № 14256 від 02.07.2014 року підтверджує сплату страхового відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» за рахунком № ІВР002360 від 17.06.2014 року, тобто підприємству, яке здійснило відновлювальний ремонт транспортного засобу, а не вигодонабувачу - ПАТ «Укрсоцбанк».

Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 10.12.2014 №910/7163/14.

З матеріалів справи вбачається, що даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, тобто приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи - страхової компанії винної особи: публічного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія".

У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування складає: 17 930,12 грн. (сплачена сума страхового відшкодування) - 1000,00 грн. (франшиза) = 16 930,12 грн.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Toyota, д.н. АА5084НР, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул.. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322) страхове відшкодування в розмірі 16 930 ( шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 12 коп., судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 15.07.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий