Рішення № 46852990, 06.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №914/362/15Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Еко-Львів" в особі Філії "Ком-Еко-Борислав" Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Еко-Львів"

до публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

про розірвання договору банківського рахунку, зобов'язання банку здійснити перерахування залишку котів, стягнення пені та 3% річних

Представники:

від позивача: Захаров Д.М.- представник за довіреністю № б/н від 02.06.2015 року;

від відповідача: Середюк Б.Л. - представник за довіреністю № 182-О від 15.04.2015 року.

встановив :

Спільне підприємство товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Еко-Львів" в особі Філії "Ком-Еко-Борислав" Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Еко-Львів" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про розірвання договору банківського рахунку, зобов'язання банку здійснити перерахування залишку коштів, стягнення пені та 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 квітня 2013 року між філією "Ком-Еко-Борислав" спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Еко-Львів" та публічним акціонерним товариством "Енергобанк" був укладений договір банківського рахунку № 26009311414401.

Клієнтом на підставі вказаного договору надано банку до виконання платіжні доручення за період з 29.12.2014 року по 26.01.2015 року, кошти за якими так і не були перераховані.

15.01.2015 року позивач надіслав поштою заяву про закриття банківського рахунку, яку відповідач отримав 17.01.2015 року, однак, відповіді не надав, рахунок не закрив.

В зв'язку з не належним виконанням банком своїх зобов'язань за договором позивач нарахував йому суму 3% річних та пеню.

Станом на день подання позовної заяви вищеназвані платіжні доручення не виконані, договір не розірваний, кошти не повернуті.

В зв'язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору банківського рахунку № 26009311414401 від 15.04.2013 року, перерахування залишку коштів з рахунку та стягнення пені у розмірі 1550,59 грн., 3% річних у розмірі 82,84 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.02.2015 року відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі №914/362/15.

Ухвалами господарського суду Львівської області від 03.03.2015 року, 12.03.2015 року, 25.03.2015 року, 02.04.2015 року та 15.04.2015 року розгляд справи відкладався.

24.05.2015 року позивач подав до господарського суду Львівської області доповнення до позовних вимог і просив стягнути з відповідача нараховані проценти за користування грошовими коштами на рахунку. За своєю правовою природою вказана заява містить нову позовну вимогу, яка судом не була прийнята.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.04.2015 року заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи до забезпечення позову: накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в розмірі, що дорівнює ціні позову, а саме 85 625,25 грн. Матеріали справи направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2015 року прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 15.06.2015 року.

15.06.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшла телеграма про відкладення розладу справи.

У судове засідання 15.06.2015 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.05.2015 року не виконав, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32007779.

Представник відповідача подав заяву про скасування заходів забезпечення позову, просив суд її задовольнити, скасувати забезпечення позову.

Суд задовольнив заяву відповідача про скасування забезпечення позову.

Представник відповідача не заперечував проти клопотання позивача про відкладення розладу справи.

Ухвалою від 15.06.2015 року, в зв'язку з клопотанням позивача та його неявкою в судове засідання, розгляд справи відкладено на 06.07.2015 року.

В судовому засіданні 06.07.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ч. 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15 квітня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та філією "Ком-Еко-Борислав" спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Еко-Львів" був укладений договір банківського рахунку № 26009311414401, згідно п.1.1. якого, банк зобов'язується відкрити клієнту поточний мультивалютний рахунок № 26009311414401, та здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України, та умов цього договору, а також надавати клієнту інші послуги, передбачені чинним законодавством України та тарифами банку для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до пп. 1.4.1 п. 1.4 договору платіжні доручення клієнта та інші платіжні документи, які надійшли до банку протягом операційного часу виконуються банком в день їх надходження, а уразі надходження таких документів після закінчення операційного часу - не пізніше наступного робочого дня.

Цей договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його укладання в письмовій формі (п. 8.1. договору).

Позивачем були надані відповідачу на виконання платіжні доручення на суму 65416,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.01.2015 року.

Станом на день подання позовної заяви платіжні доручення позивача не виконані.

Відповідно до п. 6.2 договору цей договір може бути змінений за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка вважає необхідним змінити або доповнити умови цього договору, надсилає письмові пропозиції щодо змін чи доповнень за договором іншій стороні. Сторона, що одержала пропозицію щодо змін та доповнень до договору, повинна письмово відповісти на це не пізніше 20 календарних днів після отримання.

15.01.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 5, в якій повідомив про систематичне невиконання банком своїх договірних зобов'язань та про припинення дії договору. Позивач просив при закритті рахунку перерахувати залишок коштів на інший рахунок. Відповідач вказану заяву отримав 17.01.2015 року.

Відповідь на заяву від 15.01.2015 року № 5 відповідач не надав, рахунок не закрив, залишок коштів на рахунку не перерахував.

В зв'язку з не належним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся з вимогою про розірвання договору № 26009311414401 від 15.04.2013 року.

Статтею 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь - який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на іншій рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за № 1172/8493 поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч.1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з повідомленнями про порушення та не належне виконання банком умов спірного договору, на які відповідач відповіді не надав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Тобто законодавством передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку за заявою клієнта.

Відповідно до ч.2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч. 5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Суд вважає вимогу позивача про розірвання договору № 26009311414401 від 15.04.2013 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з розірванням договору в судовому порядку суд вирішує питання щодо наслідків його розірвання.

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

22.01.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 12 на суму 63917,69 грн., в якій просив виконати платіжні доручення, залишок коштів на рахунку перерахувати на інший рахунок.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Згідно довідки публічного акціонерного товариства "Енергобанк" від 27.02.2015 року № 22 залишок коштів на рахунку № 26009311414401, відкритого позивачу, становить 65128,14 грн.

Постановою Правління НБУ від 12.02.2015 № 96 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача, та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 року № 96 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.02.2015 № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товариству "Енергобанк", згідно з яким з 13.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Енергобанк".

Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 93 від 30.04.2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" до 11.06.2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 11 червня 2015 року № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Енергобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 червня 2015 року № 115, "Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Енергобанк".

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та НБУ (http://www.bank.gov.ua/control/uk/index).

Тобто, станом на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація, а на момент вирішення спору - відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Судом враховано, що всупереч вказаної норми банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, що знаходяться на його поточному рахунку, відкритому в банку на підставі договору банківського рахунку № 26009311414401 від 15.04.2013 року.

Відповідно до ч. 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи з суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вищезазначене, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.

Тому, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази того, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, що підлягають відчуженню. Зобов'язання залишаються при їх передачі у валюті зобов'язання на дату укладення договору, визначеного цією статтею. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Тому, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати залишок коштів на рахунку та сплату пені, 3% річних не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі; немайнового характеру ставка судового збору встановлюється 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014, № 80-VIIІ, який опублікований 31.12.2014 року, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Ціна позову становить 85625,25 грн., отже, сума судового збору за позовною вимогою майнового характеру має складати 1827,00 грн., а за позовною вимогою немайнового характеру - 1218,00 грн.

Позивач не сплатив судовий збір, обґрунтовуючи не сплату наявністю у нього пільги.

Згідно п. 17 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян.

Позивач у даній справі звертався з позовом про розірвання договору, перерахунок залишку коштів з поточного рахунку, стягнення пені та 3% річних. За своєю суттю вказаний позов не являється позовом про відшкодування збитків, тому на позивача не розповсюджується дія ст. 5 Закону України "Про судовий збір" і він зобов'язаний сплачувати судовий збір.

Оскільки, позов задоволено частково, то судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогами відповідно до статті 49 ГПК України.

Судовий збір у розмірі 1827,00 грн. за позовну вимогу майнового характеру підлягає стягненню з позивача до державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір банківського рахунку № 26009311414401 від 15.04.2013 року, укладений між публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 19357762) та філією "Ком-Еко-Борислав" спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Еко-Львів" (82300, Львівська область, м. Борислав, вул.. Братів Лисиків, 8, код ЄДРПОУ 36312571).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути зі спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Еко-Львів" в особі філії "Ком-Еко-Борислав" спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Еко-Львів" (82300, Львівська область, м. Борислав, вул.. Братів Лисиків, 8, код ЄДРПОУ 36312571) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.07.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий