Рішення № 46852814, 09.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.2015Справа №910/13695/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/13695/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк», м. Київ,

до приватного підприємства «Інтертон», м. Київ,

про стягнення 26 219,65 грн.,

за участю представників:

позивача - Мартян О.В. (довіреність від 19.09.2014 № 4);

відповідача - Новак А.І. (довіреність від 15.06.2015 № 2).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Старокиївський Банк» (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства «Інтертон» (далі - Підприємство): 20 128,12 грн. боргу за кредитом, наданим відповідачу за кредитним договором від 08.04.2013 № 6-2013 (далі - Договір); 2 841,91 грн. боргу за процентами; 1 588,19 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 311,87 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 1 006,41 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів; 343,15 грн. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а всього 26 219,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 16.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 розгляд справи було відкладено на 02.07.2015.

01.07.2015 позивач подав суду письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.

01.07.2015 відповідач подав суду клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника та необхідністю отримання та підготовки доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 розгляд справи було відкладено на 09.07.2015 у зв'язку з неявкою представників відповідача та задоволенням клопотання про відкладення.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2015 подав клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області інформацію про рух коштів по рахунку №32075418801 та інформацію про залишок коштів, які містяться на рахунку №32075418801.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

Відповідно до частин першої та другої статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд визнав клопотання позивача щодо витребування доказів необґрунтованим, оформленим з порушенням вимог статті 38 ГПК України та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, позивач не довів необхідності вказаного документу, як доказу у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 09.07.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, у задоволенні позовних вимог просив відмовити; письмовий відзив на позовну заяву не подав.

У судовому засіданні 09.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2013 Банком ( кредитор) і Підприємством (позичальник) укладено Договір, за умовами якого:

- кредитор надає кредит на оплату розрахункових документів позичальнику при відсутності грошових коштів на його поточному рахунку, в межах встановленого ліміту кредитування у розмірі 250 000 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності для ведення статутної діяльності, а позичальник зобов'язується використати його у відповідності до цільового призначення та повернути кредитору кредит, відсотки по ньому, а також сплатити інші платежі за надані супутні послуги на умовах та в строк, передбачений Договором (пункт 1.1 Договору);

- кредит надається позичальнику з кінцевим терміном погашення 07.04.2014 (включно) або в інший термін, визначений у заяві клієнта про повне дострокове погашення кредиту або достроковій вимозі банку відповідно до вимог, визначених Договором та чинним законодавством України (пункту 1.2 Договору);

- плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 39 % річних (пункт 1.3 Договору);

- кредитування здійснюється шляхом оплати розрахункових документів позичальника, надісланих в банк до 16-30 год. на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку № 260033015197, відкритого у Банку, МФО 321477, в межах встановленого ліміту кредитування (пункт 2.1 Договору);

- кредитор проводить щоденне списання коштів, що надійшли на поточний рахунок позичальника № 260033015197 станом на 17-00 годину, в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом. Кошти, що надходять на поточний рахунок позичальника списуються кредитором в порядку передбаченому пунктом 3.5 Договору (пункт 3.1 Договору);

- відсотки за користування кредитом нараховуються кредитором щоденно по фактичному залишку заборгованості по кредиту. Для обліку нарахованих відсотків відкривається рахунок нарахованих відсотків № 206893015197. Позичальник зобов'язаний відсотки, нараховані за користування кредитними ресурсами сплачувати не рідше одного разу на місяць (пункт 3.2 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до дати вказаної у пункті 1.2 Договору (07.04.2014), але закінчує строк дії не раніше повного виконання зобов'язань по ньому (пункт 8.1 Договору).

Додатковою угодою від 07.04.2014 сторони внесли зміни у Договір, зокрема, про таке:

- кредит надається позичальнику з кінцевим терміном погашення 06.04.2015;

- плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 35 % річних.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Згідно з частиною другою статті 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач на виконання умов Договору за період з 07.05.2012 до 06.04.2015 видав відповідачу кредитні кошти на суму 2 097 508,01 грн.

Підприємство, у свою чергу, погасило кредит сплативши банку грошові кошти у сумі 2 077 379,89 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом складає 20 128,12 грн. та за процентами - 2 841,91 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на повне погашення заборгованості за кредитом.

Так, Підприємством були надіслані Банку платіжні доручення щодо погашення кредиту; у відповідача на рахунку були наявні кошти для погашення кредиту.

Доводи відповідача є необґрунтованими та спростовуються документами, наявними в матеріалах справи, виходячи з такого.

Судом встановлено, що: на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.06.2014 № 365 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.06.2014 прийнято рішення № 50 про запровадження з 18.06.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 18.06.2014 по 18.09.2014; постановою Національного банку України від 11.09.2014 № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» було відкликано банківську ліцензію Банку; рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2014 № 92 розпочато процедуру ліквідації Банку.

Позивач зазначає, що в період запровадження тимчасової адміністрації у Банку (18.06.2014 року - 18.09.2014 року) відбувались зміни законодавства, в зв'язку з чим дійсно 3 доручення відповідача не були виконані (від 24.06.2014 та 2 доручення від 25.06.2014).

До 11.07.2014 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) у частині шостій статті 36 Закону не містив ряду виключень обмежень, встановлених пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону, згідно якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

11.07.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи», яким доповнено частину шосту статті 36 Закону пунктом 5, згідно якого: «обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації».

Отже, позивач під час тимчасової адміністрації та до 11.07.2014 не мав права виконувати платіжні доручення відповідача та переказувати кошти, що перебували на рахунках Підприємства у Банку.

Після 11.07.2014 Банк виконував платіжні доручення відповідача за рахунок коштів, що надійшли після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи».

Таким чином, в період з 18.06.2014 по 10.07.2014 у зв'язку із забороною, встановленою пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону, та відсутністю виключень, що з'явились з доповненням частини шостої статі 36 Закону пунктом 5, позивач не здійснював списання наступних грошових коштів, що надходили на такі рахунки відповідача:

- № 260023025197: 20.06.2014 - 869 грн.; 20.06.2014 - 869 грн.; 27.06.2014 - 450 грн.; 27.06.2014 - 720 грн.; 01.07.2014 - 840 грн.; 01.07.2014 - 840 грн.; 02.07.2014 - 750 грн.; 02.07.2014 - 750 грн.;

- № 260033015197: 23.06.2014 - 14 040,12 грн.

Крім того, у поштовому повідомленні, яке було надіслано Підприємством за допомогою системи «Клієнт-Банк», від 04.08.2014 відповідач просив вилучити платіжні доручення від 25.06.2014 №411, від 26.06.2014 №412 та від 31.07.2014 №413.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Таким чином, спеціальною нормою Закону (в редакції чинній на момент подання платіжних доручень) було передбачено обмеження списання грошових коштів та виконання платіжних доручень відповідача.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 20 128,12 грн. та заборгованості за процентами у сумі 2 841,91 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача: 1 588,19 грн. пені за кредитом; 311,87 грн. пені за відсотками; 1 006,41 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів і 343,15 грн. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами Договору (пункти 5.2, 5.3, 54 Договору) сторони узгодили те, що: при порушенні строку повернення кредиту, нараховується пеня за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки від суми неповерненого кредиту; при пропущенні строку сплати відсотків згідно пункту 3.2 Договору нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки від нарахованої суми заборгованості по відсотках; при порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків, зазначених в пунктах 1.2, 3.2 Договору позичальник зобов'язується сплатити кредитору за кожний несвоєчасний платіж одноразовий штраф у розмірі 5 (п'яти) % від неповерненої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Інтертон» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 3; ідентифікаційний код: 31408379) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8; ідентифікаційний код: 19024948): 20 128 (двадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 12 коп. боргу з кредиту; 2 841 (дві тисячі вісімсот сорок одну) грн. 91 коп. боргу за відсотками; 1 588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 19 коп. пені за прострочення кредиту; 311 (триста одинадцять) грн. 87 коп. пені за прострочення сплати відсотків; 1 006 (одну тисячу шість) грн. 41 коп. штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та 343 (триста сорок три) грн. 15 коп. штрафу за несвоєчасну сплату відсотків.

3. Стягнути з приватного підприємства «Інтертон» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 3; ідентифікаційний код: 31408379) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, в доход державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 14.07.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук